Травневої ночі 2015 року Київ перетворився на поле бойових дій. Озброєні люди обстрілювали міліцейські патрулі, використовуючи стрілецьку зброю та гранати. Унаслідок перестрілки загинули двоє правоохоронців, ще троє отримали поранення. Слідство встановило, що за цими злочинами стояли молоді люди, багато з яких мали досвід участі в АТО. Їхня історія – це розповідь про те, як фронтові товариші опинилися по той бік закону.
Андрій Романюк з Вінниці був одним із найбільш молодих учасників бойових дій. У п'ятнадцять років він витягував поранених на Майдані, а через рік уже служив снайпером у складі добровольчого батальйону на Сході. Його командир навіть видав йому подяку за службу. Телеканали знімали про нього сюжети як про героя. Однак батьки хлопця опинилися у складній ситуації – мати могла постати перед судом за те, що дозволила синові йти на війну, а сам Романюк ризикував бути відрахованим з профтехучилища через пропуски.
Під час служби у батальйоні «Азов» Романюк познайомився з Вадимом Пінусом, двадцятитрирічним харків'янином з позивним «Морган». За даними слідства, Пінус мав досвід участі в кількох добровольчих формуваннях, включаючи «Айдар» та «Торнадо». В «Азові» він займав посаду, відповідальну за зброю, і навіть отримав державну відзнаку за підбиту ворожу техніку. На церемонії нагородження міністр внутрішніх справ особисто подякував йому за службу.
До цієї компанії входила й дев'ятнадцятирічна Вікторія Заверуха з позивним «Вітамінка» з Вінницької області. Вона перебувала в зоні АТО з травня попереднього року, де працювала програмістом у штабі батальйону «Айдар» і перенесла контузію. Четвертим учасником був двадцятирічний вінничанин Євген Кошелюк, який, за даними слідства, безпосередньо в бойових діях не брав участі.
Пов'язаним з групою виявився й сімнадцятирічний учень київської гімназії «Домінанта» Микола Мнишенко. Він познайомився з Пінусом через соціальну мережу, де вони спілкувалися на історичні теми. Коли Пінус приїхав до Києва, Мнишенко допоміг йому знайти житло та познайомив з власником квартири.
Молоді люди орендували квартиру у будинку 2/6 по вулиці Олександра Бойченка на паспорт Заверухи. За версією слідства, в квартирі номер 150 вони не лише проживали, але й зберігали зброю. За повідомленням про підозру, зброю Кошелюк та Романюк взяли у селі Медвеже Вушко, де була зареєстрована Заверуха. На допиті Кошелюк розповів, що з Вінниці приїхало троє осіб – він, Андрій та хтось, кого називали ГЕС. З собою вони мали два автомати, РПГ та кілька гранат. Особу ГЕС так і не встановлено. За інформацією слідства, зброю дістав саме Пінус як зброяр батальйону.
Планування злочину розпочалося з наміру здійснити теракт на травневі свята. За словами Кошелюка на допиті, вони приїхали з метою провести «своєрідний терористичний акт» для підриву довіри до влади. Пінус мав стріляти по людях, Заверуха – його прикривати, а Романюк – кинути тротилову вибухівку в натовп. Однак через велике скупчення людей під час святкування цей план не був реалізований.
1 травня Заверуха покинула групу. Натомість Кошелюк, Романюк та Пінус у ніч на 2 травня близько першої години ночі направилися на Броварський проспект. Номер машини вони заклеїли наліпкою ПТН-ПНХ. З двох автоматів вони обстріляли стаціонарний пост ДАІ з лісосмуги через дорогу. Слідчі знайшли п'ятдесят вісім гільз, у стіну посту влучило дванадцять куль. На щастя, правоохоронці, які перебували всередині, не постраждали. За словами Кошелюка, метою обстрілу було завладіти табельною зброєю та засобами зв'язку.
Потребуючи грошей на оренду квартири, Романюк та Пінус вирішили здійснити пограбування. Вибір впав на автозаправку на перетині вулиць Братиславська і Крайня. Мнишенка відправили туди на розвідку, щоб з'ясувати кількість працівників, розташування каси та наявність відеокамер. За деякими даними, його використали «втемну», не повідомивши справжню мету розвідки. Хоча на дверях АЗС було написано про відеоспостереження, насправді камер там не було.
У ніч на 4 травня Кошелюк залишився в машині поблизу заправки, а Романюк та Пінус з закритими балаклавами обличчями та автоматами увійшли до приміщення. На майданчику їм трапився оператор АЗС на ім'я Валерій. Нападники відкрили вогонь і ранили його. Валерій згадував, що інстинктивно кинувся за газель, коли почув постріл. Потім він побачив кров на своїй руці та висяче м'ясо. Нападники зайшли до приміщення, щоб забрати гроші. Валерій поклав касовий ящик на стіл, і вони його взяли. Коли вони йшли до виходу, він натиснув кнопку охорони. Нападники розвернулися, зупинилися і погрозили: якщо він викличе міліцію, вони її вб'ють і його теж.
Оскільки незадовго до нападу була проведена інкасація, у касовому ящику виявилося лише 823 гривні. Пінус сів біля розсувних дверей мікроавтобуса, а Романюк сів позаду водія Кошелюка. За кілька хвилин їх помітив міліцейський патруль, який рухався назустріч. Увагу правоохоронців привернули вимкнені фари буса. Вони подали сигнал зупинитися, але молодики не зреагували. Міліціонери розвернулися, увімкнули сирени і почали переслідування на швидкості понад 80 кілометрів на годину. Камера однієї з кав'ярень на вулиці Мілютенка зафіксувала цю гонитву.
Коли патруль порівнявся з машиною нападників, ті відкрили вогонь. Пролунало близько тридцяти пострілів. За поясненням нардепа Антона Геращенка, у боковій двері мікроавтобуса було невелике розсувне вікно. Міліціонер, який сидів з тієї сторони, отримав дев'ять куль і загинув на місці.
Унаслідок перестрілки двоє працівників спецпідрозділу міліції – Юрій Христенок та Юрій Романенко – загинули на місці. Ще двоє дістали важкі поранення. Обидва були екс-бійцями «Беркуту». Останній навіть проходив по справі побиття євромайданівців та пошкодження їхніх машин у Кріпосному провулку Києва минулого року. Це стало однією з головних причин появи так званої політичної версії – мовляв, нападники мстилися за майданівських побратимів. Однак Геращенко спростував цю версію, сказавши, що він не може повірити в те, що злочинці знали, що їх переслідують саме ті бійці, які мали відношення до Майдану. За його словами, така інформація була лише поводом для створення резонансу в громадській думці.
Після вулиці Мілютенка наступна сутичка сталася у дворі будинку номер 6 на вулиці Бойченка. Тут бус молодиків нібито заглух, і стрілянина спалахнула, коли вони вийшли з салону. Пінус дістав смертельне поранення в голову. Зачепило й одного міліціонера. Свідок Лідія розповідала, що там стояли дві білі міліцейські машини, і одна не могла проїхати, бо щось було пробито.
Нападникам вдалося завести мікроавтобус. Машина вискочила на газон, вивернула бетонну перепону і зупинилася у дворі біля будинку 17 на вулиці Андрія Малишка. Тут нападники кинули кілька гранат і втекли повз дитячий садок між будинками. Свідок Анастасія чула звук гранати і розуміла, що це було різне озброєння – перестрілка з застосуванням гранат.
Вранці близько восьмої години правоохоронці навідалися до Мнишенка. Ймовірно, запеленгували його телефон. За годину затримали Романюка та Кошелюка на орендованій квартирі. За словами затриманого, міліція прибула зі ста людьми і вибивала двері спеціальними пристроями.
Пізніше у Вінниці затримали й Заверуху, яку відразу перевезли до Києва. Дніпровський районний суд столиці винесе рішення про двомісячне тримання дівчини під вартою з альтернативою внесення застави. Розмір застави становив 3 мільйони 654 тисячи гривень – майже ідентичну суму, за якою у лютому випустили екс-голову Партії Регіонів Олександра Єфремова. Заверусі інкримінують посібництво. За словами її адвоката Віктора Смалія, їй інкримінують надання інформаційних порад щодо об'єктивної обстановки та місця вчиненого злочину, хоча невідомо, в чому саме полягали ці поради та чим вони підтверджуються.
Романюку та Кошелюку, за інформацією, скоріш за все не вдасться уникнути покарання. Про це свідчить те, що вони досі мають державних адвокатів, а їхніх імен майже не згадують на прес-конференціях на підтримку затриманих. За словами нардепа Ігоря Мосійчука, який пильно відстежує справу, наразі немає підстав звинувачувати у кривавому злочині Заверуху та Мнишенка. На його запитання про інших трьох осіб, причетних до справи, Мосійчук відповів, що по двох він може чітко сказати «ні», і це підтверджують слідчі. Докази, якими їх пов'язують зі справою, не є достатньо аргументованими.
У добровольчому батальйоні «Азов» поки що відмовилися коментувати можливу причетність своїх екс-бійців до злочину.
Розстріл правоохоронців став тривожним сигналом для теперішньої влади. Винні у розстрілах активістів Майдану досі залишаються непокарані, реформи в країні буксують, рівень безробіття зростає майже щодня, а бійці АТО після повернення у мирне середовище не отримують жодної соціально-психологічної допомоги. Якщо ситуація не зміниться, подібні трагедії можуть повторитися, і замість героїзму та самопожертви суспільство дедалі частіше чутиме про звичайний кримінал.