У квітні в селищі Лісовичах неподалік Києва сталася трагедія, яка розділила громаду захисників тварин. Притулок для собак, заснований італійцем Андреа Чістерніно, повністю згорів. За офіційними даними, живцем загинуло понад 70 тварин. Подія викликала гучний скандал, під час якого захисники тварин почали звинувачувати один одного в недбальстві, а деякі навіть припускали кримінальну змову.
Головна версія пожежі — підпал. Однак версії щодо того, хто міг стояти за цим актом, різко розходяться. Андреа Чістерніно, якого українські медіа описували як ініціативного зоофотографа та захисника тварин, заявив, що це справа рук недоброзичливців. На своїй сторінці в соціальній мережі він написав: «Ось що залишилися від притулку. Вони навіть погрожували мені. Якщо вони думають, що я накладу в штани, то помиляються. Для українських правоохоронців, як завжди, немає винних».
Притулок фінансували італійські благодійні організації. Після пожежі деякі почали говорити про фінансовий фактор як можливу причину. Утримання безпритульних тварин, за їхніми словами, — це не найгірший бізнес, але за гроші треба звітувати.
Однак зоозахисники не підтримали Чістерніно. Натомість вони звинувачували його у грубому недбальстві. Тамара Тарнавська, президент товариства захисту тварин «SOS», висловила своє здивування: «Я взагалі не розумію, як цей притулок міг отримати статус притулку, тому що там є багато вимог. Вимог для того, щоб він отримав легальний статус. Одне те, що притулок за кількістю тварин — а там було сто тварин — залишався без охорони відповідної і допустилося до того, що ті, хто виступає проти тварин, могли здійснити цей акт вандалізму».
Догхантер Олексій Святогор висловив іншу точку зору. Він припускав, що пожежа могла бути способом отримати гроші: «Если сгорел сам – воля судьбы, а если сказать, что кто-то поджег, то можно сделать деньги». Святогор також описав версію, яку чув від інших: приїхало зелене авто, хтось кинув коктейль Молотова, люди були в чорних масках і, можливо, з прапорами Новоросії, кричали страшні слова.
Ася Серпинська, засновниця притулку для тварин у Гостомелі, яка займається прихистком для безпритульних собак майже 20 років, була категорична щодо відповідальності: «В любом случае я считаю, что вины с хозяев, с учредителей этого приюта снимать нельзя ни в коем случае. На любом предприятии, если случается какая-то авария, прежде всего виноват директор. Он на то и директор, он на то и владелец, чтобы все предусмотреть». Вона наголосила, що хоча від пожежі ніхто не застрахований, керівництво мало передбачити заходи для мінімізації наслідків.
Серпинська розповіла про власний досвід. Коли вона заснувала свій притулок, першим до неї прийшов пожежний інспектор і одразу запитав про громовідвід та пожежний щит. Інспектор не відступав, поки всі вимоги не були виконані. Тепер у притулку Серпинської все облаштовано так, щоб запобігти пожежі: усі клітки видно наскрізь від початку до крайнього паркану, вогню тут не розгулятися.
У Лісовичах усе пішло за найгіршим сценарієм. Притулок, який Чістерніно заснував майже рік до пожежі, весь цей час стояв без охорони. Протипожежних засобів там також не було. Може скластися враження, що там усе було ніби навмисно готове для трагедії. Працівники з'явилися лише тоді, коли рятувати було вже нікого і нічого. Серпинська поставила низку запитань: «Много вопросов остались без ответа. А почему этих животных никто не спасал? Где были люди? И были ли они там вообще? А где были хозяева?»
Тарнавська розповіла про власний досвід захисту притулку. У притулку в Пирогово люди ночують день і ніч. У 2003 році люди підпалили притулок, але загинуло лише 5 котів, інших врятували, тому що були люди на місці. У 2013 році було багато тітушок, які базувалися навпроти притулку, і він був підпалений 2 рази. Вигоріло приміщення та офіс, але тварини не постраждали саме тому, що була охорона.
Парадоксально, але більше за долю безпритульних собак переживав той, хто ставився до них без особливої любові. Олексій Святогор неодноразово попереджав про небезпеку створення подібних притулків як для тварин, так і для людей. У документі, поданому до правоохоронних органів, ветеринарних та санітарних служб, він вимагав провести перевірку законності існування притулку в одному з селищ під Києвом.
Святогор розповів про свої попередні дії: «Я ж начал писать, что подозреваю, как честный гражданин, что этот приют может полыхнуть. Ну оно мне надо с моими слабыми нервами? И, возможно, мои заявления спасли собак. Потому что пожарная инспекция вышла, разобралась, и подписали что он дійсно існує неналежним чином. Ветеринарные службы выехали — по крайней мере, они заставили функционировать, привести в порядок, и никто его не трогает. А этот я просто не успел защитить своей правозащитной деятельностью».
Причиною для підпалу могли бути не лише неналежні умови утримання тварин, а й сварки поміж самими засновниками притулків. Вони вирішували, хто з них кращий і хто має право утримувати собак, а також отримувати відповідне фінансування.
Цікаво, що засновники спаленого притулку самі уникають преси. Узяти у них інтерв'ю виявилося неможливо. Дружина Андреа Чістерніно, Влада Шелутько, яка весь час підтримувала свого чоловіка в його благородній справі, також відмовилася від коментарів. Вона посилалася на необхідність дочекатися результатів міліцейського розслідування та на те, що її чоловік перебуває за межами України. Тим часом інші зоозахисники вимагали заборонити італійцю займатися собаками в Україні.
Тарнавська висловила свою позицію: «Ти залишаєш таку кількість тварин без охорони — то це як кажуть англійці — аскінг фор трабл. Я абсолютно засуджую, що цей притулок спалено і злочин має бути покараний, але велика вина в тому, що вина лежить на Адріано з його дружиною, які не подбали про охорону цих тварин».
Антагоністи захисників тварин теж мали претензії до Чістерніно. Олексій Святогор написав нову скаргу на притулок, в якій звинуватив його власників у незаконній діяльності. Він називав діяльність притулку злочином і був переконаний, що його було знищено внаслідок самопідпалу.