Журналісти видання «Слідства.Інфо» провели розслідування воєнних злочинів, скоєних російськими окупантами у мікрорайоні Лісова Буча під час окупації міста. Матеріал базується на інформації від правоохоронців, свідченнях очевидців та розмовах з рідними загиблих.
Після звільнення Бучі 31 березня 2022 року українські військові виявили на перехресті вулиць Старояблунської та Івана Франка обвуглені тіла шістьох людей. Спочатку боївці припустили, що це загиблі російські солдати, однак насправді це були мирні жителі, яких окупанти катували, стратили, а потім спалили, ймовірно, щоб приховати сліди знущань.
Серед вбитих були подружжя Лідія та Сергій Сидоренки, які прожили у Бучі понад 40 років. Лідія працювала продавчинею, а на пенсії займалася вирощуванням квітів та виховуванням онука. Сергій близько двох десятиліть працював у газовій службі, любив грибні походи та опікувався безхатніми тваринами. Подружжя були активними учасниками Революції Гідності у 2014 році.
Донька Лідії та Сергія — Тетяна Наумова — розповідає, що батьки мешкали у сусідніх будинках з нею та її сім'єю. Вони часто проводили час разом, обговорюючи поточні події в країні. З початком повномасштабного вторгнення батьки переїхали до доньки. Коли комунікації припинилися, Тетяна з чоловіком та 12-річним сином вирішили спробувати покинути окуповане місто. Батьків запросили з собою, але вони відмовилися, побоюючись залишити восьмеро котів та переконані, що їм як пенсіонерам нічого не загрожує.
Тетяна згадує, що батьки вважали, що більша загроза існує для молодих чоловіків, які можуть чинити спротив окупантам. Коли подруга повідомила їй про можливість евакуації, Тетяна з сім'єю вирішила йти, але батьки залишилися. Останній раз Тетяна змогла поговорити з батьками 22 березня близько 11 ранку. Мати дуже плакала, хоча донька ніколи раніше не бачила її сліз. Тетяна відчула, що батьків чекає щось жахливе.
Того ж дня російські військові навідалися до Сидоренків. Невдовзі подружжя жорстоко вбили на подвір'ї у їхніх сусідів. Після звільнення міста Тетяна знайшла фрагмент скальпа матері та дві закривавлені шапки. Пошук тіл батьків тривав півроку.
Коли Тетяна нарешті знайшла тіла, вона виявила жахливі сліди катувань. У матері були відрубані пальці та п'ятка. У батька також були відрубані п'ятки, в шиї була вставлена проволока, а тіло мало множинні кульові поранення. Тетяна зберігає фотографії з моргу, які документують ці жахи.
Так само окупанти вчинили з чотирма іншими мешканцями Лісової Бучі — місцевою вчителькою Тетяною Шипіло, її чоловіком Володимиром та сином Андрієм. Серед вбитих також був Олег Ярмоленко, родич родини Шипіло.
Місцевий житель Яшар став свідком того, як російські військові везли на танку обвуглені тіла на роздоріжжя. За його словами, це сталося 28 або 29 березня близько третьої-четвертої години дня. Російські військові були у формі зі скотчем на касках. Яшар помітив розтяжку, встановлену на тілах, і попередив тестя не наближатися, оскільки дотик міг спричинити вибух.
За інформацією Бучанської міськради, під час окупації у Лісовій Бучі російські військові вбили 24 цивільних. Однак ця цифра може бути більшою, оскільки 54 бучанці залишаються невідомими та не ідентифікованими. Частину закатованих мирних жителів спалили, а тіла інших розстріляних лежали просто на вулицях.
Серед вбитих був 27-річний Володимир Чередниченко, який мешкав у Лісовій Бучі з матір'ю Надією. Батько Володимира Сергій помер у 2018 році від зупинки серця, попередньо служивши кілька років у зоні АТО. Сам Володимир воював на війні у 2017 році. Надія розповідає, що син любив творчість, працював на піддонах та завжди допомагав матері. Вона мала плани на його майбутнє — одруження, сім'я, діти.
У березні російські військові вломилися в будинок Чередниченків. П'ятеро окупантів шукали докази того, що чоловіки з сім'ї воювали на сході. Вони перевернули весь будинок, але нічого не знайшли, оскільки Надія заздалегідь заховала форму та нагороди чоловіка й сина у погребі.
Син фотографував позиції російських військ і передавав інформацію українським силам. Коли російські військові знайшли ці фотографії на його телефоні, вони забрали Володимира. Надія запитала, куди його везуть, і їй відповіли, що вони його перевірять, а якщо все буде нормально, відпустять його.
Володимира утримували в одному з будинків, де російські військові облаштували штаб. Матері дозволяли бачити сина раз на три дні — його виводили на кілька хвилин надвір. Через дерев'яний паркан вони могли перекинутися парою слів. Надія помітила на синові сліди побиття.
Коли Надія прийшла в черговий раз, їй сказали, що Володимира там немає. Пізніше з'ясувалося, що його застрелили кулею в голову. Надія три місяці перебувала у глибокій депресії. Син часто приходить до неї уві сні — вона бачить довгу дорогу, сонце і його у військовій формі, який сміється та запитує, чи все добре. Коли вона намагається його обійняти, він віддаляється все далі.
Розслідування показало, що катування та страчування мирних людей у Лісовій Бучі могли скоювати військові 234-го гвардійського штурмового полку РФ. На початку повномасштабної війни цей полк дислокувався у Бучі. Від поліцейських, які розслідують воєнні злочини, журналісти отримали імена деяких окупантів.
Надія Чередниченко впізнала двох російських військових на фотографіях. Один з них — 27-річний командир взводу Юрій Кім з Балашихи у Московській області. Кім — професійний військовий, який навчався у Санкт-Петербурзькому Суворовському військовому училищі. Його фото у військовій формі з шевронами цього училища публікували на православному російському сайті у 2014 році, коли курсанти позували на виставці про «православну Русь».
Свіжіше фото Кіма датоване березнем 2022 року і зроблене в Бучі — саме в той час, коли в місті масово вбивали цивільних. На фото Юрій Кім посміхається біля багаття зі своїми підлеглими. Це фото опублікував його підлеглий Владіслав Пєрвунін на своїй сторінці «ВКонтакті», де його називають «російською елітою».
Щонайменше один із росіян на фото вже мертвий. Це 33-річний Грігорій Караченцев, який загинув на «СВО» через два місяці після виходу з Бучі. Його посмертно нагородили «Орденом мужності».
Додзвонитися до Юрія Кіма журналістам не вдалося. Слухавку підняла його сестра Лілія, яка від брата відреклася і не захотіла розмовляти.
Інший росіянин, на якого вказала Надія, — 34-річний Анатолій Павлов, який у «ВКонтакті» називає себе Анатолієм Луначарським. Він активний користувач соцмереж, публікує фото з дружиною та двома синами. У статусі пише, що «не треба переживати за те, що ми не в змозі змінити». Павлов родом із села Челкумагі у Чувашській республіці, тобто подолав понад 2 тисячі кілометрів, щоб вбивати українців у Бучі. На дзвінки журналістів він не відповів. Коли журналісти під легендою зателефонували до його матері, вона одразу кинула слухавку.
Серед російських військових 234-го полку, які захоплювали Бучу, — 38-річний Павєл Крєтінін, батько двох дітей. На його сторінці чимало фото з донькою, яку змалечку одягають у тільняшку та блакитний берет десантника. З публікацій його дружини Єлєни видно, що Крєтінін продовжує воювати в Україні. Єлєна постійно викладає сімейні фото й пише про те, як сильно чекає Павла вдома.
Коли журналісти зателефонували до Павла Крєтініна, представившись співробітниками Слідчого комітету РФ, вони запитали про його участь у розстрілах та спаленні тіл цивільних. Крєтінін заперечив, сказавши, що не брав участі і не бачив цього. Він запропонував офіційно його викликати, якщо є питання, та зазначив, що перебуває на «СВО».
Звернення журналістів було пов'язано з розслідуванням справи екскомандира 234-го полку полковника Артьома Городілова, який нині сидить у російському СІЗО. Офіційно його звинувачують у шахрайстві, однак насправді Городілова затримали через те, що він викрадав побутову техніку з будинків бучанців, і накрадене добро не потрапило на баланс військової частини, а безслідно зникло.
Ще один боєць 234-го полку, причетний до катування та страчування мирних людей, — 29-річний Шаміль Гасангулієв. Він мешкає у Пскові з батьками та двома братами. Гасангулієв служить в армії щонайменше з 2016 року. Його матір Свєтлана публікувала фото сина у формі повітрянодесантних військ. Вона намагається виховати ціле покоління «захисників відчизни» — навіть наймолодшому із синів Тімуру, якому зараз 11 років, робили фото у військовій формі.
Коли журналісти зателефонували до Свєтлани Володимирівни і запитали, чи їй відомо, що її син Шаміль у березні 2022 року в Бучі вбивав мирних жителів, вона відповіла, що це брехня. Після того, як журналіст представився та сказав, що Шаміль був у Бучі в березні 2022 року, Свєтлана запитала, хто він такий. Коли він назвався журналістом, вона наказала більше не телефонувати.
За даними правоохоронців, причетними до воєнних злочинів у Лісовій Бучі також можуть бути військові 234-го полку Павєл Джумангалієв та Євгєній Мєшалкін.
Поліція розповіла журналістам, що нині збирає докази причетності російських військових до вбивств і знущань над цивільними у мікрорайоні Лісова Буча. Дев'ятьом військовим 234-го полку вже оголосили підозри у злочинах у Бучі. Це Аділ Наврузалієв, Кажмурат Сергазієв, Дмітрій Єдрьонкін, Циренжап Будаєв, Валєнтін Манзиров, Алєксєй Горєлов, Артур Платщин, Деніс Монахов та Ніколай Карташев. Судитимуть окупантів заочно. Відбувати покарання у в'язницях вони будуть лише в тому разі, якщо потраплять у полон до українців. Нині 234-й полк продовжує воювати в Україні.