Спостерігачі неодноразово звертали увагу на цікаву закономірність: у податковій системі регулярно викриваються організовані корупційні вертикалі з чітко визначеними учасниками, їхніми зв'язками та розподілом ролей, тоді як на митниці подібні розслідування практично не трапляються. За останні п'ять-шість років важко згадати хоча б один приклад, коли б слідство розкрило злочинну вертикаль на митниці. Єдиним винятком, який приходить на думку, є справа Альперіна.
Парадокс полягає в тому, що діяльність контрабандних CARGO-компаній документується та розслідується так само активно, як і діяльність податкових схем. Більше того, ці системи тісно взаємопов'язані та перетинаються у своїй роботі. Теоретично, розслідування однієї схеми мало б привести до викриття іншої. Однак цього не відбувається.
Замість того, щоб розкручувати справжні схеми, система обмежується показовими затриманнями. Затримують інспекторів, які беруть хабарі розміром у сто доларів на контрольно-пропускних пунктах, або переляканих водіїв вантажівок та мікроавтобусів, у яких знаходять кілька упаковок ковбаси. Після такої первинної демонстрації жорсткості подальших розслідувань не проводиться.
На митниці панує дивна тиша. Ніхто не розкриває справжні схеми контрабанди. Ніхто не простежує ланцюжок постачання. Ніхто не встановлює, хто замовляє ці вантажі. Ніхто не розбирається, як вантаж розділяється на товар та документи, і куди рухаються ці складові. Ніхто не з'ясовує, хто на митниці забезпечує «вікна» для проходження контрабанди, хто гарантує неспрацьовування ризиків у системі АСУР та хто мовчить про незаконні операції.
Нікого не цікавить, як однакові партії порожніх намист проходять через одну й ту саму зміну. Ніхто не відстежує, як реалізується весь цей товар, де накопичуються готівкові суми, які потім живлять конвертаційні центри. І найголовніше – ніхто не встановлює, хто з митних посадовців щомісяця возить касу до Києва.
Теоретично, розслідування навіть простої схеми зі збутом контрафактної продукції Apple можна було б провести за місяць так ретельно, що про нього писали б усі ЗМІ. Але ніхто цього не робить. Більше того, коли якась серйозна проблема починає просочуватися у публічний простір – як, наприклад, історія зі львівським намистом або схеми зі зерном на Чернівецькій митниці – система мобілізує всі ресурси не на розслідування, а на інформаційну зачистку та захист схеми.
Порівняння з податковою системою показує різницю у підходах. Коли у листопаді 2021 року розпочався скандал навколо першого віце-прем'єра Олексія Любченко та голови ДПС Ігоря Олійникова, реакція була миттєвою. За два дні Любченко усунули з посади першого віце-прем'єра, а щодо Олійникова навіть скасували його перемогу у конкурсі на керівництво ДПС. Переляк був колосальний.
На митниці ж ситуація зовсім інша. Навіть старший зміни на пункті «Шегіні» Олег Будза, якого буквально зловили з поличного, ніхто не може усунути з посади. Усім відомо, що десятки контрабандних угруповань проганяють через його зміну свої вантажі, усім відомо, хто його прикриває та захищає, але усунути його не можуть. Найпростіше було б замінити начальника Львівської митниці, але замість цього залишають Будзу. Це яскравий приклад різниці у підходах. Митниця залишається якоюсь зачарованою структурою, недоторканною для справжніх розслідувань.