Парламент вже втретє намагається просунути ідею обов'язкової локалізації тютюнової сировини. Законодавці пропонують покласти на великі тютюнові корпорації — JTI, Philip Morris, Imperial та BAT — зобов'язання частково закуповувати для виробництва сигарет тютюн, вирощений українськими фермерами. Мета ініціативи полягає у розвитку вітчизняного тютюнового фермерства та боротьбі з нелегальним ринком.
Два попередні законопроекти зазнали невдачі. Перший, запропонований Давидом Арахамією, так і не потрапив на розгляд у залу. Другий, авторства Мар'яна Заблоцького, дійшов до голосування, але не набрав необхідної кількості голосів. Тепер третю спробу здійснює Олександр Ковальчук. Нещодавно відбулася перша робоча група, на якій зібралися представники тютюнового ринку, міністерств, відомств та аграрного сектору.
Значимо, що представники British American Tobacco не з'явилися на зустріч, демонструючи цим свою принципову позицію проти ініціативи. Однак інші учасники ринку розуміють, що краще брати участь у розробці правил гри, ніж мати справу з правилами, встановленими без їхньої участі.
На сьогодні великі тютюнові фабрики в Україні використовують виключно імпортовану сировину з різних країн світу. Річний обсяг імпорту тютюну цими компаніями становить 30–35 тисяч тонн. Тим часом українські фермери залишаються без доступу до масштабного ринку. Тютюн, який вирощується в Україні, частково надходить на легальні українські фабрики, але більшою мірою живить нелегальні виробництва та чорний ринок, оскільки його потрібно десь реалізовувати.
Локалізація постачання мала б вирішити цю проблему. Теоретично, відкриття ринку поставок для українських фермерів повинно перевести частину тіньового ринку в легальний сегмент та позбавити нелегальне виробництво сировини. Податкова служба повідомляє, що нині існує 17 легальних компаній, які отримали 490 ліцензій на вирощування тютюну. Це вкрай мало, враховуючи, що обсяги нелегального вирощування значно перевищують легальні.
Тютюнова індустрія висуває проти локалізації головний аргумент — якість сировини. Представники корпорацій стверджують, що вони дотримуються високих стандартів, а українські фермери не зможуть забезпечити необхідну якість. Однак цей аргумент видається сумнівним. Рівень фермерства в Україні давно відповідає світовим стандартам якості, а питання вирощування потрібних сортів тютюну — це питання розуміння вимог та налагодження співпраці. Польські фермери успішно вирощують і постачають корпораціям необхідний тютюн, що свідчить про те, що проблема не в можливостях, а в бажанні купувати.
Тютюнова індустрія пообіцяла надати свої вимоги до якості сировини, щоб фермери могли орієнтуватися при вирощуванні. Однак теза про те, що українські фермери вирощують лише «солому», видається спробою заблокувати ініціативу, а не справжнім аргументом.
Для тютюнових корпорацій найзручніший сценарій — збереження статус-кво без будь-яких змін, які могли б викликати незадоволення штаб-квартир. Проте рішення про реалізацію локалізації повинно базуватися не на потребах закордонних офісів, а на потребах України. Якщо локалізація постачання тютюну розширить фермерський ринок, залучить інвестиції та зменшить обсяги сировини, що надходить на нелегальний ринок, ідею варто реалізувати. Подальший розвиток законопроекту покаже, чи вдасться парламенту втілити цю ініціативу в життя.