Андрій Садовий керує Львовом з 25 квітня 2006 року. За цей час він пережив чотирьох президентів — Віктора Ющенка, Віктора Януковича, Петра Порошенка та Володимира Зеленського. На виборах його суперниками були Василь Кульбіда, який був мером у 1994–2002 роках, Любомир Буняк (мер у 2002–2005 роках), «регіонал» Петро Писарчук, «свободівець» Руслан Кошулинський та Олег Синютка від «ЄС», який служив його заступником.
Садовий не єдиний мер в Україні, який керує своїм містом понад десять років. Сергій Надал від ВО «Свобода» очолює Тернопіль з 2010 року. Віталій Кличко керує Києвом з травня 2014 року. Найдовше на посаді мера перебував Олексій Рева у Бахмуті (колишньому Артемівську) — з 1991 року, хоча у 2023 році місто було повністю окуповане російськими військами. Анатолій Іванов керував Подільськом (Котовськом) з 1998 до 2022 року.
Експерти неодноразово звинувачували Садового у вмінні домовлятися з центральною владою. Зокрема, за часів Януковича він потрапив на день народження до головного регіонала у 2011 році. Однак стверджувати про тісну співпрацю складно, оскільки Янукович був обраний на всенародних виборах і приїжджав до Львова з робочим візитом, зокрема для перевірки готовності інфраструктури до чемпіонату Євро-2012. Садовому було неможливо ігнорувати центральну владу — у разі відкритого конфлікту з Партією регіонів він втратив би посаду надзвичайно швидко.
Протягом свого керівництва Садовий потрапив до низки політичних скандалів. У 2016 році на Грибовицькому сміттєсховищі сталася криза, яка призвела до загибелі трьох рятувальників та еколога, тіло якого досі не знайшли. Львівське сміття тоді подорожувало регіонами України. Садовий обіцяв побудувати полігон відходів ще у першій каденції, і будівництво розпочалося, але цього року воно було зупинено.
Причиною зупинки стало те, що польська компанія Control Process не завершила будівництво до встановленого терміну та відмовилася виконати частину робіт. Дедлайн було порушено з польського боку. Підрядник отримав аванс у розмірі мільйона євро. Наразі завод у Львові готовий на 95 відсотків.
Мерські перегони у жовтні 2020 року, де Садовий переміг уродженця села Куропатники Тернопільської області Олега Синютку, підтвердили гіпотезу львівського політикуму: виграти у Львові може лише корінний львів'янин. Попередники Садового не були львів'янами, але гасла Ющенка, якими вдало скористався Садовий як член політради партії «Наша Україна», цю традицію відновили та закріпили. Вперше він обрався мером як самовисуванець, попередньо набувши досвіду депутата ЛМР з 1998 по 2002 роки.
Причини його тривалого політичного довголіття пов'язані з історичним контекстом. 2006 рік став роком змін в Україні. Після Помаранчевої революції 2004 року економічний стан Львова та пересічних українців трохи покращився. 2006 став роком піку ресторанно-музейної справи. У 2009 році Львів був визнаний культурною столицею та приваблював туристів. Перше мерство Садового припало на початок підготовки до Євро-2012, яке Україна приймала разом із Польщею.
Однак 20-ті роки обнулили Львів як культурну столицю. Причиною цього є пандемія коронавірусу та повномасштабне вторгнення Росії, яке перетворило Львів на військово-логістичний та гуманітарний хаб, куди прибуває допомога від союзників з НАТО та внутрішньо переміщені особи. Стабільне переобрання Садового на посаду міського голови є також електоральною звичкою городян, які звикли до нього та знають, що від нього чекати.
Садовому допомагають кілька факторів під час виборів. По-перше, він має потужний медійний ресурс — телекомпанію «Люкс», інтернет-видання Zaxid.net, яке є головним промерським медіа-ресурсом у Львові, а також «Канал 24», який є загальнонаціональним. По-друге, його підтримують підприємці, які роками просували мерську партію «Самопоміч». По-третє, мер отримує підтримку людей різного віку у Львові — як молоді, якої у Львові дуже багато, так і літніх виборців. По-четверте, його конкуренти здебільшого залежать від своїх покровителів. Олег Синютка та Руслан Кошулинський залежать від тютюнового магната та «регіонала» Григорія Козловського та головного спонсора ВО «Свобода» Ігоря Кривецького. Садовий же вміє діяти незалежно.
Хто може перемогти Садового на майбутніх муніципальних виборах? За оцінкою матеріалу, це мав би бути львів'янин, який є самостійним та може незалежно організувати команду. Він повинен мати досвід парламентської діяльності та власний телевізійний ресурс. Також він мав би запропонувати нову стратегію розвитку Львівської ОТГ, яка могла б бути цікавою для львів'ян. Це був би кандидат, якого ніколи не знала львівська політична спільнота.
Головний опонент Садового мав би орієнтуватися не лише на міську, а й обласну ради. Йому була б необхідна підтримка серед політикуму та більшість, яка стала б для нього панцирем. Для такого кандидата виборча кампанія стала б справжнім викликом. Резюмуючи, можна сміливо сказати, що Садовий не може бути мером Львова вічно. Львів'яни завжди можуть змінити свої електоральні уподобання. Він має бути готовим до того, що на його електоральному полі може з'явитися сильний та незалежний конкурент, який знатиме всі його сильні та слабкі сторони і обов'язково використовуватиме їх у боротьбі за контроль над Львівською ратушею.