Ілля Костін, член правління Асоціації правників України та військовослужбовець Міністерства оборони України, активно висловлюється у соціальних мережах. Нещодавно він виступив за впровадження електронного голосування на з'їзді адвокатів через платформу «Дія» або подібні системи, позиціонуючи це як прогресивний крок та прояв демократії. На його думку, противники такого рішення — це люди з застарілим, так званим «радянським мисленням», які консервативно ставляться до паперових документів та особистої присутності.
Однак аргументи, які Костін називає пережитками минулого, озвучив у квітні 2025 року Голова Верховної Ради Руслан Стефанчук. У розмові з Укрінформом він прямо заявив, що проведення голосування через «Дію» є нереалістичним. На його думку, необхідна гарантія на 300%, що система технологічно надійна та користується довірою суспільства. Без цього виникає простір для маніпуляцій та взаємних звинувачень. Стефанчук підкреслив, що це передусім технологічне, а не юридичне питання, і вказав на загрози deep fake та обходу сучасних систем захисту.
Таким чином, голова парламенту також виявляється носієм того самого «радянського мислення», яке критикує Костін. Однак Стефанчук говорить про реальні ризики: можливість хакерських атак, маніпуляцій та втрати суспільної довіри до результатів голосування. Це не паранойя, а елементарна обережність, яка, очевидно, не входить до світогляду Костіна.
Позиція голови парламенту збігається з рекомендаціями Венеціанської комісії Ради Європи, головного європейського органу з питань демократії та виборчого права. Комісія неодноразово наголошувала, що електронне голосування можливе лише за умови абсолютної прозорості, безпеки та незалежної сертифікації. Без цих гарантій існує ризик підриву легітимності виборчого процесу. В умовах військового конфлікту та постійних кібератак забезпечити такі умови неможливо.
Додатковим аргументом на користь обережності служить обвинувальний акт прокуратури США. У 2024 році прокурор США в окрузі Меріленд звинуватив російських хакерів із ГРУ у тому, що в січні 2022 року вони атакували українські державні системи, включаючи портал «Дія». Шкідливе програмне забезпечення WhisperGate знищувало дані, викрадало інформацію та створювало видимість програм-вимагачів. Атаки охопили десятки урядових структур — від Міністерства юстиції до Державної скарбниці. Прокуратура США задокументувала вразливість українських електронних систем до зовнішнього втручання.
Якщо платформа «Дія» та інші державні системи були скомпрометовані ще до повномасштабного вторгнення, то що перешкодить аналогічним атакам на систему голосування адвокатів? Зловмисники могли б змінити результати, знищити дані або просто посіяти хаос у процесі. В умовах активної війни, коли Росія щодня атакує українську інфраструктуру, впровадження електронного голосування виглядає як запрошення до катастрофи.
Тим часом Костін та його однодумці продовжують говорити про «демократію» та «прогрес». Однак ігнорування фактів — позиції голови парламенту, рекомендацій Венеціанської комісії, документованих кібератак на державні системи — це не боротьба за демократію. Це сліпа віра в технологію, яка свідомо або несвідомо ігнорує реальні ризики.
Такий підхід можна назвати ідіотизмом — глибоким ступенем розумової відсталості, що характеризується елементарними емоційними реакціями та нездатністю до самостійного критичного мислення. Хоча сучасна психіатрія вважає цей термін застарілим і використовує нейтральніші формулювання на кшталт «розлад інтелектуального розвитку глибокого ступеня», ознаки саме такого стану легко розпізнати у позиції Костіна щодо електронного голосування.
Електронне голосування може стати майбутнім, але не в теперішній момент. Не за умов, коли навіть державні системи не мають 100-відсоткового захисту. Поспіх у цьому питанні — це справжня безвідповідальність. А називати обережність «радянським мисленням» — це саме той ідіотизм, який стає особливо небезпечним під час військового конфлікту.
Сучасна реальність такова, що цифрова свобода є правом, яке держава надає або забирає залежно від обставин. Коли цифрова безпека вступає в конфлікт із цифровою свободою, безпека завжди перемагає, незалежно від політичного режиму. Саме тому позиція Костіна демонструє класичний приклад інтелектуального ідіотизму — відсутність логічного мислення, нездатність до критичного аналізу та сліпу прихильність до ідеї електронного голосування всупереч очевидним фактам та позиції як вищих державних посадовців, так і міжнародних інституцій.