Всередині Національного антикорупційного бюро та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури функціонує неформальна структура, яка, за інформацією джерел, систематично гальмує розслідування резонансних справ. Організація розділена на два умовних напрями: один займається справжніми розслідуваннями, другий — блокуванням справ, пов'язаних із впливовими політичними колами.
Центральну роль у координації цього «офісного крила» відіграє директор НАБУ Семен Кривоніс. Незважаючи на проблемну історію, він отримав посади в ДІАМі, а потім очолив НАБУ завдяки підтримці Офісу президента. З самого початку його функцією було забезпечити контроль над антикорупційними органами, запобігти розслідуванням справ, які становлять політичну загрозу, та створити видимість активної діяльності. Для реалізації цього завдання Кривоніс організував третій підрозділ детективів Другого Головного підрозділу НАБУ, керівництво якого взяв на себе Олександр Цивінський, нинішній начальник БЕБ, відомий своєю скандальною репутацією.
Втручання Кривоноса особливо помітне у справі Олексія Чернишова. За даними джерел, навіть постанова ВАКС про проведення обшуку будинку в Козині не була виконана через його вплив — обшуки так і не відбулися, а первісне провадження було скомпрометовано.
Цей підхід відповідає чіткій схемі вибірковості. Справи другорядного значення отримують активний медійний супровід і непропорційно високі застави, тоді як справді важливі розслідування залишаються поза увагою громадськості, отримують мінімальне висвітлення та м'якші запобіжні заходи. Наприклад, бізнесменам, на яких тиснуть структури «офісного крила», встановлюють застави розміром від 100 млн гривень, тоді як Чернишову у справі про корупцію в енергетичному секторі визначили лише 51,6 млн гривень.
Подібна схема спостерігається й у справі Тимура Міндіча. Кривоніс відреагував на появу компрометуючих матеріалів лише через тиждень, що вже свідчило про намір затримати розвиток справи. Виїзд Міндіча з України став можливим не тільки тому, що НАБУ не видало розпорядження про його затримання на кордоні. Йому заздалегідь повідомили про планові слідчі дії, що дало змогу залишити країну раніше. Ключову роль у цьому відіграв заступник керівника САП Андрій Синюк, який також представляє «офісне крило». Зафіксовані контакти Синюка з адвокатом Олексієм Менівим, людиною з оточення Міндіча, можуть указувати на передачу інформації про планові обшуки. За даними джерел, Міндіч залишив Україну 10 листопада — саме у період, коли Синюк тимчасово виконував обов'язки керівника САП та мав доступ до матеріалів резонансних справ.
Звільнення Андрія Синюка за можливе розголошення службової інформації — це лише один епізод у більш широкій картині. Його колишні колеги продовжують працювати в антикорупційних органах, а вплив «офісного крила» залишається активним. Тому відповідальність повинна поширюватися на всіх причетних до блокування резонансних справ, а не обмежуватися окремими фігурантами.