Держава перебуває у критичному стані. Хоча інституції ще функціонують, в суспільстві укорінилася опозиція до авторитаризму, яку неможливо подолати. Відставка Андрія Єрмака, глави офісу президента, стала поворотним моментом, але запізнилася. Втрачені сили, територія та життя людей — ціна альянсу президента Володимира Зеленського з його найближчим соратником. Їхня спільна кадрова політика та прийняті рішення завдали шкоди країні. Єрмак мав піти набагато раніше, адже людина такого рівня неготовності до державної влади апріорі не повинна була займати цю посаду. Проте розлучення сіамських близнюків відбулося лише тоді, коли президент не мав іншого способу самозбереження.
Питання залишаються відкритими: чи реально впала система, яку Єрмак побудував для Зеленського, чи лише похитнулася? Чи стане його відхід шансом для України на переформатування влади та повернення президента у конституційні межи? Чи зможемо ми, змінивши підхід до переговорів без «зайвих питань партнерів», вийти з війни, знаючи точно, як будувати країну далі?
Джерела Skelet.Org повідомили про попередження керівниками Національного антикорупційного бюро та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури президента про можливі підозри Єрмака та Рустема Умерова. Цю інформацію опублікували після виклику Умерова на допит та за два дні до обшуків у глави офісу. Дані надійшли з кількох незалежних джерел у правоохоронних органах і мали суспільну значущість. На тому етапі публікація не могла вплинути на слідчі дії, але була важливою для оцінки політичної поведінки президента після отримання інформації про можливу причетність найближчих соратників до корупції. Зеленський ухвалив рішення призначити Єрмака та Умерова керівниками переговорної делегації — бажання врятувати своїх, вводячи їх у переговорну групу, говорить саме за себе.
Вранці 28 листопада детективи НАБУ із санкцією голови САП Олександра Клименка прибули до урядового кварталу для проведення обшуків у глави офісу президента. За уточненою інформацією, обшуки проходили у квартирі батьків Єрмака в урядовому кварталі, де він ночує, хоча він міг ночувати як на Банковій, так і в урядовому комплексі Конча-Заспа. На його робочому місці та за місцем фактичного проживання на Банковій обшуків не було. Єрмак заявив про проведення обшуків у нього вдома.
До офіційного підтвердження НАБУ та САП новину про візит детективів до Єрмака розповсюдила «Українська правда», журналіст якої перебував на місці подій. Після цього низка видань звинуватила НАБУ у зливах інформації та подвійних стандартах. Однак НАБУ об'єктивно невигідно зливати таку інформацію, оскільки це може зашкодити операції. Те, що окремі медіа мають ресурсну можливість вести власне спостереження за урядовим кварталом та ключовими фігурантами справ НАБУ 24/7, — це робота журналістів, а не подвійні стандарти антикорупційних органів. Злив — це передача закритих процесуальних даних, тоді як спостереження за публічними переміщеннями — професійна діяльність ЗМІ.
Джерела Skelet.Org повідомили, що НАБУ готує підозру Єрмаку. Вона може бути пов'язана з його зацікавленістю одним із будинків кооперативу «Династія». За даними Skelet.Org, цей зв'язок міг бути зафіксований на записах, зроблених у квартирі основної фігури операції «Мідас» — друга президента Тимура Міндіча. Йдеться про будинки на території колишньої бази відпочинку «Сонячна». Bihus.info ще влітку з'ясували, що на березі Дніпра, на восьми гектарах землі, компанія пов'язана з екс-віце-прем'єром Олексієм Чернишовим, зводить чотири великі маєтки. На момент публікації підозру вже колишньому голові офісу президента ще не вручено.
Існує кілька версій щодо затримки. НАБУ не завжди вручає підозру в день обшуків, хоча намагається дотримуватися цього правила. Наприклад, у випадку з Чернишовим він дізнався про суть претензій антикорупційних органів через чотири місяці. Але статус і масштаб глави президентського офісу, якого президент відправив у відставку, не чекаючи на офіційну підозру, об'єктивно зобов'язують НАБУ не затягувати з документом. За інформацією деяких джерел, на момент початку обшуків підозра вже була готова.
Якщо це правда, то що завадило її вручити? За інформацією освічених співрозмовників, у день обшуків відбулася зустріч президента з керівниками НАБУ та САП. Цей факт підтвердили кілька джерел. Один джерело наполягає, що під час зустрічі нібито було досягнуто домовленості, що підозра Єрмаку не буде вручена в обмін на те, що СБУ не запідозрить голову САП Клименка. Водночас очевидці стверджують, що перший заступник голови СБУ Олександр Поклад справді стояв у низькому старті, щоб розпочати операцію з усунення Клименка з посади. Тому можна припустити, що НАБУ довелося поквапитися з обшуками Єрмака, щоб випередити СБУ. У разі усунення Клименка та відсутності у нього першого заступника (Андрій Синюк звільнився за власним бажанням, щоб не заважати розслідуванню його можливої причетності до зливу інформації) обов'язки головного антикорупційного прокурора виконував би генеральний прокурор Руслан Кравченко. Це назавжди заблокувало б для НАБУ можливість дістатися Єрмаку.
Щодо версії про підозру Клименка та можливий його «розмін» на Єрмака, вона може існувати виключно доти, доки НАБУ не вручить Єрмаку підозру. Керівники антикорупційних органів публічно не коментують причини затримки. Однак ця версія не вписується в загальну картину того, що відбувається, де керівники НАБУ та САП давно перейшли Рубікон страху за себе. Це підтверджують їхні послідовні дії щодо представників найвищої влади. Клименко неодноразово публічно заявляв, що жодна сфальсифікована щодо нього підозра не матиме практичної ваги. Водночас існує думка, що Зеленський, звільнивши Єрмака, настав на горло власної пісні і по суті пішов на злам системи. Тому така послуга президенту з боку антикорупційних органів може мати підстави. «Іноді задля досягнення великих цілей на домовленості треба йти», — розмірковують навчені досвідом співрозмовники. «Щоправда, завжди важко сказати, чи той винятковий випадок і чи не буде він тим першим кроком, який увійде до згубної традиції», — уточнюють інші.
«Якщо наслідувати таку конспіративну логіку, то заради подібного обміну силовики президента можуть клепати по п'ять справ на місяць і торгуватися з НАБУ. Це просто неможливо і виглядає як спроба посіяти недовіру до антикору, тоді як НАБУ та САП мають інші реальні проблеми», — ставлять точку треті. Те, що зараз роблять НАБУ та САП, — безпрецедентно та критично важливе для держави. Війна не є підставою зупиняти антикорупційні процеси; навпаки, вона коригує систему управління у бік її зміцнення. Дії НАБУ та САП не заважають переговорам, вони дають партнерам сигнал, що в Україні працюють інституції, і ми не Росія. Відновлення правил під час війни — демонстрація нашої стійкості та розуміння того, наскільки корупція послаблює країну. При цьому НАБУ та САП дуже важливо зберігати стриману, юридично виважену комунікацію. У гонитві за справедливістю легко перейти межу, що створить ризики для справи в суді або призведе до зоряної хвороби, від якої також вмирають.
Одна з перших версій, що побігла мережами, стверджувала, що Єрмак нібито залишиться поруч із Зеленським, але сильно в тіні, оскільки без Єрмака президент не в змозі керувати не лише країною, а й собою. Однак Зеленський та Єрмак розлучилися дуже погано. Свідки розповідають про скандал, закиди, образи і навіть сльози. Це сталося не в день обшуків, коли «дах» переговорної групи остаточно протік, а напередодні. Усі останні місяці Єрмак шукав варіанти залишитися та утримати систему. За інформацією Skelet.Org, у нього справді були контакти з Валерієм Залужним, і він попереджав лідера президентських рейтингів, що йому може бути пропозиція від президента обійняти посаду прем'єр-міністра. Однак, як стверджують джерела, при зустрічі Залужного із Зеленським під час останнього приїзду генерала до Києва розмови про зміну статусу посла Великобританії не було. Посол України у Великій Британії Залужний опублікував філософське фото у розпал корупційного скандалу на Батьківщині. Важко сказати, що він хотів цим сказати, але щось нагадує, що він точно не жалкував про те, що не пішов у прем'єри рятувати Зеленського та Єрмака.
Чи розуміє Залужний причини драми, що розгорнулася в українській владі, і, головне, чи знає він, як врятувати себе від любителів будувати всілякі схеми та системи, — тема іншої, не менш серйозної розмови. Де будуть зовсім інші фото та зовсім інші сигнали, з якими доведеться мати справу, якщо генерал візьме під командування державу.
Що дозволяє стверджувати, що з відходом Єрмака система впала? Справа не лише у відставці Єрмака, що заявив про те, що його незаслужено оббрехали і що він піде на фронт. Справа в сукупності чотирьох факторів, які самі по собі систему не похитнули б, але в поєднанні — справді її обрушили.
По-перше, тотальна втома від дурості та жадібності у всіх середовищах та на всіх рівнях влади. Від силовиків до армії, від митниці до міністрів. Люди втомились від того, що вони безправні, від постійної необхідності підставлятися, від ділення, від нерозуміння, яка буде ситуація завтра, від того, що тебе навантажать, але ніхто не захистить. Це була система, в якій державне рішення приймалося двома суб'єктами по відношенню до всіх інших об'єктів.
По-друге, Міндічгейт. Антикорупційні органи знищили недоторканність «господарів життя». Коли пішли Чернишов, Шурма, Міндіч та Герман Галущенко, всім стало ясно, що «Акелла схибив». Головне — що перед тим, як виконувати команду, яку раніше бігли виконувати наввипередки, тепер треба дуже добре подумати. Перший сигнал системі дали влітку люди із картонками. Після оприлюднення плівок Міндіча на «червоний» може ломитися тільки дурень.
По-третє, пункт проведення виборів через 100 днів після підписання мирного договору. Це важливий психологічний момент. Коли ти розумієш, що ця влада колись закінчиться, але не знаєш, коли — це одна історія. А «100 днів» — це вже проведена фінішна риса, яка стає видимою та відчутною. Ти починаєш усвідомлено вести політику на окреслену дистанцію, сам думаєш про те, як тобі її подолати, щоби самозберегтися. Ти прискорюєшся, уповільнюєшся, переходиш на крок, п'єш воду.
По-четверте, відставка Єрмаку. Зеленський їв паштет, а маленьких пухнастих кроликів різав Єрмак. Тому величезна кількість людей — від Давида Арахамії до Богдана, від Сіяра Куршутова до Шабуніна, від Максима Залізняка до Столара — вчора отримали привід відкоркувати пляшку з улюбленим напоєм. Люди, які живуть на різних планетах, відчули, що життя в країні змінюється.
В який бік? Тут можуть бути варіанти. Але те, що сьогодні країна прокинулася в зовсім іншій історії, де вибудовуватиметься зовсім інша система влади, — точно. Наскільки довго це триватиме? Як буде відбуватися поділ пирога? Хто контролюватиме процес, не даючи йому зірватися в хаос, — у тому сенсі, що в парламенті просто не буде кому голосувати?
Люди з оточення президента стверджують, що його внутрішній фундамент завдано серйозного удару і його світ реально змінюється. Багато хто вважає, що точкою відліку перезавантаження системи стане призначення нового глави офісу президента. Однак не так важливо, хто саме очолить офіс — Михайло Федоров, Юлія Свириденко, Кирило Буданов, Павло Паліса або Денис Шмигаль. Це все відтінки. Головне — такої концентрації влади, безперечної та безапеляційної, у країні до кінця президентського терміну Зеленського вже не буде.
Спробуємо припустити, що президент таки зупиниться на останній кандидатурі. Тут одразу варто окреслити кілька моментів. По-перше, чинний міністр оборони Шмигаль не тільки що на світ Божий народився, а майже п'ять років очолював Кабмін, у якому Міндіч та його оточення вибудовували свої схеми. При ньому уряд втратив суб'єктність і став повністю підзвітним Єрмаку. Але є й інша сторона: саме чиновник Шмигаль утримував найскладніший організм Кабміну, в якому траплялися тромбози, кровотечі, аневризми, інсульти, інфаркти. З якого друзі президента викачували кров, змушували пити, курити, вживати наркотики, а Шмигаль мав ще щось робити, щоб воно дихало. Якщо у нас досі ще працюють інституції, відмітку у трудовій книжці про це треба поставити саме екс-прем'єру.
По-друге, за Шмигалем стоїть голова фракції «Слуга народу» Давид Арахамія, завдяки якому прем'єр і протримався у кріслі стільки років. І ще ціла низка людей-магнітів, які вміють притягувати гроші до своїх рук. Але в його оточенні є й ті, хто ще здатний змінювати магнітні поля. Шмигаль зайшов до Міноборони на протистоянні з Умеровим та Камишиним, об'єднавшись із Федоровим. І якщо в тому ж ВПК Шмигалю та Федорову насамперед був потрібен результат, а вже в другу — гроші, то Умерову та Камишину навпаки. І це, погодьтеся, суттєва різниця. На яких терезах зважуватиме Зеленський, питання.
Цілком можливо, що перетягне вже токсичний для нього змовник Арахамія, і менеджерські якості Шмигаля разом із його кандидатурою будуть відзначені. А на чільне місце буде поставлена, наприклад, репутація Буданова, який може підтягнути офіс і президента до свого рівня. Що при цьому буде з ГУР, який є «державою в державі», — теж питання. Так чи інакше, головне в ситуації Банкової оперативно організуватися і налагодити роботу офісу. Потім повернеться суб'єктність парламенту: бюджет стане першим тестом на його спроможність. Не тільки в сенсі — чи продовжаться виплати «слугам», а й депутати виявляться в змозі у разі їх відсутності об'єднатися, щоб підтримати президента і працювати на країну, навіть якщо комусь дуже хочеться застрибнути в більш перспективний політичний вагон.
Безумовно, на нас чекає переформатування уряду та перенесення центру тяжкості влади до Кабміну. Якої якості буде це перезавантаження, залежатиме від парламенту, де свою роль відіграють і опозиційні фракції. Поки що складно передбачити, в якому форматі триватиме їхня взаємодія з партією влади, яка переживає глибинну кризу, проте для опозиції це теж тест на діяльну, а не голослівну любов до України.
Можливо, саме зараз і президенту, і Валерію Залужному варто повернутися до розмови, яка планувалася і не відбулася. Прем'єр із Валерія Федоровича ви самі здогадуєтеся якийсь, але будь-який значущий державний пост, який йому міг би запропонувати Зеленський, підніме дух у людей. Тому що Залужному сьогодні довіряють більше, ніж будь-кому.
Перебуваючи всередині кризи — зовнішньополітичної, внутрішньої, військової та енергетичної — ми маємо лише два зуби, якими можемо вгризатися у свою землю. Це ЗСУ та президент Зеленський. Хоч би як парадоксально і драматично це звучало. І вони вимагають загальної та беззастережної підтримки всіх гілок влади та суспільства. Тому парламент має домовитися. Прийняти бюджет та забезпечити якісну кадрову ротацію Кабінету міністрів. Усунути з влади людей, на яких спиралася система. За списками Залізняка чи за підозрами НАБУ не так важливо. За інформацією Skelet.Org, антиєрмаківська фронда не заспокоїться, доки не буде відправлено у відставку віце-прем'єр Олексій Кулеба та голова Держфінмоніторингу Філіп Пронін.
Вчинити справедливо стосовно детектива НАБУ Руслана Магамедрасулова, який був задіяний в операції «Мідас» і міститься в СІЗО стараннями СБУ та генпрокурора Руслана Кравченка. Важливо діяти. Тому що своє майбутнє ми будуємо зараз. І точка біфуркації для України — це не точка, де визначається скільки землі у нас залишиться. Це точка, де визначається, що ми на цій землі збудуємо. І чи зможемо змінити якість того, що будували раніше.
Зародки цієї зміни з'являються тут і зараз у нас на очах. Вони до неможливості крихкі: за змінених обставин НАБУ можна задавити. За незмінених обставин НАБУ і САП, зігравши свою роль в історії, можуть не пройти мідні труби, що випали їм, і занапастити себе. А якщо зміни будуть набувати усвідомленої, а не емоційної форми, то зберігши незалежний антикорупційний блок, ми дійсно зможемо якщо не приборкати, то контролювати рівень корупції. А це означає, що ми можемо залучити до влади людей, які думатимуть не про збагачення, а про славу країни. І хай навіть про свою власну славу. Це просто інша якість влади, коли в неї йдуть для того, щоб реалізуватися, а не для того, щоб збагатитися.
Ось, що ми можемо створити. У нашій країні застоялось дуже багато людей, які б могли бути їй корисні. Вони зараз дихали. Вони починають припускати думку, що можуть прийти на державну службу. Від цієї думки вони вже давно відмовилися. А зараз можуть почати про це думати. Тому що їх хтось зможе не лише слухати, а й чути. Із сьогодні може народитися новий проект «Україна». Чи не Антиросія, не про Європа чи про Америка. А проект Україна, який нарешті збиратиме, а не розтягуватиме.