У листопаді 2025 року Ужгородський міськрайонний суд розглядав обвинувачення проти групи осіб на чолі з 45-річним Євгеном Дребітком, відомим у кримінальному середовищі під прізвиськом «Білий». Їм інкримінували поширення злочинного впливу та організацію злочинних зборів за частинами 2 статті 255-1 та частиною 1 статті 255-2 Кримінального кодексу України.
Під час судового засідання, присвяченого розгляду клопотання про відведення прокурора та питання про продовження тримання під вартою, в залі суду сталася неординарна подія. За інформацією закарпатського журналіста Віталія Глаголи, Дребітко витяг заточений бігунок від замку куртки та завдав собі поранення шиї прямо в залі засідань. Крім того, ще п'ятеро його спільників також навмисно завдали собі травм, імітуючи масову акцію протесту. Серед ідентифікованих учасників цього демаршу були Алекс Шимонович, Родіон Каналош та Олег Шморгун, відомий під прізвиськом «Шумахер».
Першим почав завдавати собі пошкодження саме Каналош, якого в матеріалах справи називають «тюремним волоцюгою». Його дії послужили сигналом для інших обвинувачених, які послідовно почали наносити собі травми. За припущенням, таким чином закарпатські авторитети намагалися привернути увагу до того, що вони розцінювали як упереджене ставлення до розгляду їхної справи. На думку захисту, за спробою засудити Дребітка та його спільників могла стояти зацікавленість окремих силовиків, чиновників та судових працівників регіону, коаліція яких сформувалася ще з часів конфлікту між Дребітком та іншим впливовим закарпатським авторитетом Артуром Пашкуляком, відомим під прізвиськом «Борода».
Після початку широкомасштабного військового вторгнення Пашкуляк змінив своє прізвисько на позивний «Махно», приєднався до ГУР Міноборони та брав участь у бойових діях у складі батальйону імені Шейха Мансура. На початку квітня 2023 року він загинув на бахмутському напрямку фронту. За кілька днів до його смерті правоохоронці офіційно висунули підозру проти «Білого» за антизлочинним законодавством.
Основні звинувачення стосувалися організації так званих «сходок» у стінах Закарпатської установи виконання покарань № 9, де Дребітко перебував у статусі «доглядача за установою». За версією слідства, наприкінці 2022 та на початку 2023 років там відбулися три збори, на яких присутні щонайменше 8 кримінальних елементів вирішували невідкладні питання. До обговорення залучався й уродженець Грузії Кахабер Орагвелідзе, відомий як злодій в законі під прізвиськом «Каха Тбіліський», який брав участь у розмовах телефонним режимом.
Захист Дребітка стверджував, що виробництво по справі сфабриковане для впливових опонентів. Прихильники цієї позиції заперечували, що саме Євген Дребітко став «наступником» Віктора Дічки у ролі «дивлячого» за закарпатською в'язницею. Однак вони визнавали, що проведення таких зустрічей різного характеру між тюремними в'язнями, які на час подій утримувалися в одиночних камерах, практично не могло відбутися без узгодження з адміністрацією установи. Остаточна оцінка аргументам та доказам обох сторін мала надатися судом.
Обвинувальний акт щодо Дребітка та його спільників був направлений до суду на розгляд по суті на початку серпня 2023 року. Цьому передувало затвердження судом угоди, укладеної 27 червня 2023 року уродженцем Мукачева Генріхом Данашовським. Данашовський підтвердив версію слідства про те, що на території установи виконання покарань № 9 у грудні 2022 року та лютому 2023 року відбувалися так звані «сходки», де авторитети вирішували невідкладні питання.
За результатами цієї угоди Данашовському було визначено покарання у вигляді 7 років ув'язнення. Наприкінці листопада того ж року ще один ув'язнений, який дав свідчення за угодою, отримав 11 років та один місяць за вбивство, скоєне наприкінці лютого 2019 року під час розбійного нападу.
На весні 2023 року авторитет, який свідчив проти своїх «тюремних колег», отримав умовно-дострокове звільнення для проходження військової служби за контрактом. 14 квітня суд задовольнив його клопотання. Через десять днів у супроводі представників Національної гвардії Данашовського доставили до збірного пункту військовозобов'язаних в Ужгороді. Однак 27 квітня вечором він втік через вікно у туалеті.
Після втечі Данашовському висунули нову підозру, скасували рішення про умовно-дострокове звільнення та оголосили його у розшук. За припущеннями, він перетнув кордон і може перебувати на території Чеської Республіки. Звідти він висловив намір надати нові свідчення у справі Дребітка та його спільників, які суттєво відрізнялися від його попередніх показань.
Данашовський направив листа до суду, в якому просив допитати його з використанням відеозв'язку для викладення деталей укладених ним раніше угод із правоохоронцями. За його словами, саме ці угоди дозволили йому уникнути довічного ув'язнення та отримати можливість вийти на волю.