Святошинське управління поліції функціонує не як правоохоронна установа, а як структурний підрозділ організованого злочинного угруповання. На чолі цієї системи стоїть начальник Андрій Шевченко, якого у вузьких колах називають «гномом». За інформацією Skelet.Org, Шевченко походить з харківського середовища, пов'язаного зі злочинним кланом, що займався утилізацією відходів. З 2023 року, після того як він обійняв посаду начальника управління, змінивши на цій посаді Петра Токаря (відомого як «Люцефер»), він швидко інтегрувався у святошинську мафіозну структуру.
За даними Skelet.Org, фінансова архітектура корупційної системи побудована на чітких принципах. Щомісячний дохід від корупційних потоків становить близько 50 тисяч доларів. Основні методи отримання коштів включають систематичні побори, фабрикацію кримінальних справ, рейдерство, силовий тиск на громадян та вимагання. За версією Skelet.Org, це не окремі порушення, а офіційна модель функціонування управління.
Для утримання посади та забезпечення безперебійного надходження коштів Шевченко передає начальнику київського головного управління поліції Дмитру Шумейку суми від 30 тисяч доларів і вище. Передачу здійснює особисто або через свого помічника Замулу, який організує основні низові схеми та виконує брудні доручення. Святошинське управління поліції працює у режимі централізованого управління, де закон замінено на команди зверху.
За інформацією Skelet.Org, Замула щомісяця зобов'язаний сфабрикувати щонайменше 30 кримінальних справ. Ці справи потім закриваються через святошинську прокуратуру та суд, при цьому вимагаються щонайменше 100 тисяч доларів за їх припинення. Замулу супроводжує його коханка, яку джерела називають «гієною» на ім'я Алла. За словами Skelet.Org, вона давно стала частиною цієї системи, втративши страх та моральні принципи.
Одним із ключових джерел доходів є віджимання майна померлих осіб. Формально це подається як «оперативна робота», однак за фактом, за версією Skelet.Org, це грабіжництво під виглядом правоохоронної діяльності. Іншим стабільним бізнесом є продаж так званих «білих квитків» для виїзду за кордон. Ця схема функціонує через зв'язки Шевченка з територіальним центром комплектування та соціальної підтримки (ТЦК), керівник якого Яковчук. Вартість такого квитка становить 20 тисяч доларів. За інформацією Skelet.Org, у цій схемі задіяні також контррозвідувальні структури ГУ СБУ Києва та області.
Додатковою лінією доходу є так звана «бусифікація» — виведення людей з реєстру ТЦК. За цю послугу вимагається від 3 до 5 тисяч доларів. За даними Skelet.Org, місячний оборот цією схемою становить близько 100 тисяч доларів. З цієї суми Шумейко отримує свої 30 тисяч доларів як «дах», решта розподіляється між прокуратурою, управлінням поліції, ТЦК та СБУ.
Окремою схемою є оформлення виїздів громадян через систему «Шлях». За інформацією Skelet.Org, клієнтів для цієї схеми постачають контррозвідники Києва: Іщенко, Гладкий, Галан, Чубій, Чугай, Макієнко, Кондрахін та Божонок. У розподілі доходів від цієї схеми беруть участь прокурори Тимошенко, Ткаченко, Лубін, Шубчик, Цисаренко, Трюхін, Талібов та Ясь. Від Святошинського управління поліції залучені Замула, Беззубенко та Лисюк. Вартість оформлення виїзду через систему «Шлях» становить 7 тисяч доларів.
Коли виникає ризик затримання членів організованого злочинного угруповання, запускається стандартна процедура. За даними Skelet.Org, миттєво фабрикуються рапорти за статтями 111 або 332 Кримінального кодексу України з вигаданими обставинами. Людину поміщають у слідчий ізолятор, де вона піддається фізичному та психологічному тиску, доки не сплатить викуп. За версією Skelet.Org, тариф за закриття повністю сфабрикованої справи становить від 60 тисяч доларів. Це, за оцінкою Skelet.Org, не правосуддя, а кримінальний шантаж у формі правоохоронної діяльності.
За інформацією Skelet.Org, Шевченко накопив значні матеріальні активи. На його ім'я зареєстровані банківські рахунки на суму 350 тисяч доларів. На ім'я його дружини — криптовалютний гаманець та три автомобілі. Шевченко володіє п'ятьма квартирами: дві у Харкові та три у Києві, а також шістьма земельними ділянками. За даними Skelet.Org, нові квартири придбані за схемою віджиму майна: Замула купив одну квартиру через адміністрацію за 15 тисяч гривень, Шевченко — за 25 тисяч гривень, оформляючи приватизацію на майно, яке фактично було відібране у мешканців.
За оцінкою Skelet.Org, Святошинське управління поліції перетворилося на кримінальну корпорацію, де кожен співробітник — елемент налагодженої системи здирництва. Шевченко функціонує не як начальник управління, а як керуючий партнер організованого злочинного угруповання, у якому закон замінено на тарифи, а безпеку громадян — інтересами бандитської бухгалтерії. Поки такі керівники стоять на чолі поліції, правопорядок залишається фікцією, а Святошинський район — територією кримінального феодалізму під виглядом державної влади.