Автор Євген Плінський розповідає про масштабну контрабандну операцію, яка діяла через пункт пропуску «Смільниця» Львівської митниці. За його розрахунками, протягом п'яти місяців через цей пункт було перевезено контрабанди на суму близько 150 мільйонів доларів, унаслідок чого державний бюджет втратив приблизно 50 мільйонів доларів податків.
Плінський продовжує розслідування контрабандної схеми, яку він розпочав у попередніх матеріалах. Він розкриває механізм роботи цієї організованої злочинної групи та наводить перелік осіб, причетних до її організації. Для розрахунку масштабів контрабанди автор використовує дані, отримані від польської митниці у відповідь на запит Держмитслужби. Згідно з цією інформацією, фактурна вартість товарів у автобусах, які офіційно перевозили вживані речі, становила від 200 до 250 тисяч доларів за рейс. Цю цифру Плінський використовує як основу для своїх розрахунків.
Першим прикладом є автобус з реєстраційним номером ВС9580ТХ. За даними автора, цей транспортний засіб здійснює щомісяця від п'яти до семи контрабандних рейсів через «Смільницю». Починаючи з липня, цей автобус здійснив щонайменше 25–30 рейсів, перевозячи контрабандні товари на суму від 6 до 7 мільйонів доларів. Держава втратила на цьому 32 відсотки від вартості товарів, що складається з 10 відсотків мита та 20 відсотків податку на додану вартість. На основі цих показників Плінський розраховує, що одним автобусом за п'ять місяців у зоні пункту «Смільниця» держава втратила приблизно від 2 до 2,5 мільйонів доларів.
Автор наголошує, що його розрахунки є дуже приблизними, але порядок цифр відповідає дійсності. Однак коли помножити втрати від одного автобуса на загальну кількість транспортних засобів, які задіяні у схемі, виходить непристойна сума: приблизно 150 мільйонів доларів перевезеної контрабанди та близько 50 мільйонів доларів втрат державного бюджету.
Плінський наводить перелік 28 реєстраційних номерів автобусів, які, за його даними, працюють у цій контрабандній схемі: ВС9580ТХ, ВС7361ТР, ВС2147ХА, ВС0989ТХ, ВС4974ТК, ВС0971ТХ, ВС5622ТЕ, ВС9365ТК, ВС3799ТО, ВС0780ВЕ, ВС5344ТН, ВС0491ТЕ, АС3356НМ, АС5047НН, АС8384НР, АС8057НІ, АС8771НР, АС9040НН, АС9051ЕТ, ВС8516ТЕ, ВС0497ТЕ, ВС7257ТХ, ВС4486ТС, ВС5860ЕЕ, ВК8910ІІ, ВС3581ТК, ВС4976ТК, ВС4234ОК.
Автор підкреслює, що точні цифри можна буде отримати лише після отримання даних від Держмитслужби та відповіді від польської сторони щодо вартості товарів у кожному конкретному випадку. Проте загальну картину можна побачити вже зараз, і вона викликає багато питань до всіх структур, причетних до роботи митниці, та департаментів усередині Державної митної служби України.
Плінський ставить конкретні питання до керівництва митниці. Він запитує, чи департамент контрабанди на чолі з Денисом Райковим не бачить ризиків та аномалій у систематичному перевезенні семитонними автобусами вантажів вагою від 200 до 500 кілограмів. Він також звертається до Координаційно-моніторингової служби Андрія Колобродова, зазначаючи, що замість перевірки автобусів з реальною контрабандою на «Смільниці», ця служба зосереджується на розривання коробок з товарами легального бізнесу. За словами Плінського, від підприємців уже чули про те, що Координаційно-моніторингова служба налагодила побори з білих імпортерів у розмірі від 300 до 600 доларів за контейнер в Одесі.
Автор також ставить питання про те, хто саботував встановлення вагових комплексів на «Смільниці». За його даними, було розпорядження в.о. Глави Державної митної служби про встановлення таких комплексів у всіх пунктах пропуску, але на «Смільниці» терезів так і не встановили.
Плінський звертає увагу на цікаву аномалію у переліку номерів: серед них є сім номерів з Волинської області. Це дивно, оскільки автобусам з Волині логічніше було б користуватися пунктом пропуску «Устилуг», який є їхнім «домашнім» пунктом. Однак автор пояснює цю аномалію тим, що основними реалізаторами схеми є Микола Михайленко та Андрій Юрків, а також їхній куратор від «Четвірки» Степан Марунчак. Усі троє родом із Волині, де раніше разом працювали в управлінні боротьби з контрабандою. Тому поява волинських автобусів на «Смільниці» — це не випадковість, а результат діяльності своїх людей-контрабандистів із Волині.
Плінський наголошує, що це лише поверхневий аналіз одного пункту пропуску. Він закликає народних депутатів фінансового комітету внести на найближче засідання Комітету обговорення цієї теми. Автор обіцяє показати, що відбувається за периметром цієї схеми.