Розслідування так званої «схеми Міндіча» на державному ядерному гіганті «Енергоатом» виявило глибоко вкорінені корупційні зв'язки, які функціонували під виглядом винятковості та спеціальних компетенцій. У центрі цієї історії опинилася КІЕП (Київський інститут «Енергопроект») — структура, пов'язана з колишнім народним депутатом від партії «Батьківщина» Олександром Дубовим.
Компанія, яка протягом років асоціювалася із закритими тендерами, завищеними кошторисами та монопольним становищем, у 2025 році отримала від «Енергоатому» рекордну суму в 187,2 млн гривень. Це сталося саме в період, коли, за даними НАБУ, у компанії розгортались найбільш масштабні схеми. Прослуховування, проведене НАБУ, підтвердило те, про що галузь говорила багато років. Під час перехоплених розмов фігуранти — «Рокет» (екс-радник міністра енергетики Миронюк) та «Тенор» (топ-менеджер «Енергоатому» Басов) — обговорювали необхідність створення окремої «лінії» для наукової діяльності, «ще однієї за КІЕПом». За змістом цих розмов, під інфраструктуру Дубового планували виділяти окремий контур для легалізації коштів.
КІЕП залишалась єдиним підрядником, якому десятиліттями передавали ключові проектні роботи без проведення навіть формальної конкуренції. Обсяги контрактів зростали стрімко: у 2022 році компанія отримала 50 млн гривень, а у 2025 році — вже 187,2 млн. Це зростання більш ніж утричі припало саме на період, коли, за версією слідства, відбувалися колосальні махінації з виведенням сотень мільйонів доларів з державного холдингу. Паралельно з'являлися нові контракти: технічно-економічне обґрунтування для Хмельницької АЕС на суму близько 28 млн гривень, коригування проекту переробки радіоактивних відходів на 32,7 млн гривень. Усі ці контракти укладались без конкуренції.
Офіційним аргументом на користь такої практики називали «унікальні архіви» та виключний доступ до документації, якою нібито не володіла жодна інша компанія. Насправді, як стверджується у матеріалі, це був залізний замок, який десятиліттями тримала родина Дубових, перетворюючи енергетичну галузь на власний корпоративний поспіль.
КІЕП — це не просто «фірма з архівом». Компанія вже фігурувала у кримінальних справах. У справі 12024000000000302 прямо зазначено схему завищення вартості проектних робіт, залучення фірм-прокладок та участь КІЕП та «КІЕП Енергомонтаж» у привласненні коштів Європейського союзу на проект реабілітації Придніпровського хімічного заводу. Тепер ці ж структури одержують сотні мільйонів від «Енергоатому» і знову без будь-якої конкуренції.
Брата Дубового було затримано при спробі дати детективу НАБУ хабар у розмірі 500 тисяч доларів США. Сам Олександр Дубовий відомий з 2000-х років як «куратор Енергоатому». Громадськість пам'ятає його як «крокодилового нардепа» після його появи в Раді у куртці вартістю 70 тисяч доларів. На його доньку оформлено понад два десятки компаній, на його дружину — ще три десятки. Колишній голова Одеської обласної державної адміністрації Немировський публічно називав Дубового людиною, яка, на його думку, мала відношення до подій 2 травня та підривала ситуацію в регіоні, впливаючи на силовиків.
Прізвище Дубового знову звучить у прослуховуванні НАБУ, але вже в контексті можливого відмивання десятків мільйонів доларів та побудови мережі іноземних фірм під конкретні схеми. Поки слідство перевіряє учасників структури Міндіча, КІЕП залишається у тіні, продовжуючи працювати за тими самими умовами: без конкуренції, без прозорості, без реального контролю.
Ситуація є більш ніж очевидною: КІЕП роками функціонує як один із ключових каналів, через які проходять гроші державного ядерного холдингу. Поки компанія родини Дубового стабільно отримує найбільші тендери, а її назва спливає у кримінальних справах та прослуховуваннях, спроби назвати це «унікальними можливостями» — це не більш як ширма для прикриття реальної ситуації.
Якщо НАБУ справді намагається докопатися до суті схеми Міндіча, то без комплексного аналізу всіх контрактів КІЕП за останні десять років не обійтися. Поки що розслідування буксує, Дубовий та його оточення продовжують робити те, що робили завжди: брати десятки мільйонів на проектну документацію, монополізувати доступ до архівів, розширювати вплив та утримувати ринок у режимі ручного управління. Цей випадок демонструє, як корупція перестала бути окремою схемою і перетворилася на інфраструктуру — непотоплювану, закриту та глибоко вбудовану у фундамент української енергетики.