Микола Капацина, депутат Миколаївської міської ради та Почесний консул Данії, офіційно демонструє скромний матеріальний стан через свої декларації. Проте журналістське розслідування, засноване на інформації з українських та міжнародних джерел, виявило складну картину: офшорні компанії, банківські рахунки за кордоном, європейська нерухомість та фінансові схеми, які залишаються поза офіційною звітністю. У будь-якій розвинутій демократії такі факти спровокували б негайну перевірку антикорупційними органами. Однак у випадку Капацини цього не сталося.
Одним із ключових активів, пов'язаних із депутатом, є приміщення, яке нині орендує Посольство Данії. Раніше там розташовувався офіс його компанії «Рейдовий термінал Конкорд». Це приміщення генерує регулярний дохід від оренди, але в деклараціях Капацини про такі надходження немає жодної згадки. Платежі за оренду проходять через пов'язані фізичні особи-підприємці, що дозволяє приховувати реальні фінансові потоки. Формально це дипломатична оренда, але фактично це комерційний прибуток, який не відображено у декларації.
З 2022 року діти депутата навчаються у Відні. Навчальні платежі, які перевищують 119 тисяч євро за семестр, здійснюються зі швейцарських банківських рахунків. Ні самі іноземні рахунки, ні факт навчання дітей за кордоном не були задекларовані. Журналісти наголошують, що для публічної особи це становить прямий розрив із стандартами фінансової прозорості.
Квартира у Відні та будинок у Києві орендуються на основі офіційних договорів із фіксованими щомісячними платежами. Усі операції мають документальне підтвердження, однак у депутатській декларації відсутні будь-які записи про ці видатки. Це не випадкова помилка, а систематичне ігнорування законодавчих вимог.
Журналісти встановили, що у Відні родина депутата користується квартирою, оформленою на нього. Крім того, цього року сім'я придбала іншу елітну нерухомість, але оформлену не безпосередньо на самого Капацину, а на юридичні компанії, пов'язані з його батьком Василем Капациною. За інформацією інсайдерів, родина Капацини володіє близько п'яти елітних житлових приміщень у Відні. Такий механізм є класичною схемою приховування активів за кордоном через іноземні юридичні особи. У декларації Капацини немає жодної згадки про іноземні компанії, нерухомість у користуванні, операції купівлі або фінансування, що свідчить про приховане фактичне володіння майном.
Локація «8 Причал» у Миколаєві є одним із найпоказовіших прикладів тіньового доходу з конфліктом інтересів. Будівля офіційно не введена в експлуатацію, однак фактично здається в оренду, а платежі проходять через фізичних осіб-підприємців, пов'язаних із депутатом. Серед орендарів — Миколаївська міська рада та обласна державна адміністрація. Така ситуація створює конфлікт інтересів: міська влада, орендуючи приміщення у депутата, не зацікавлена у його перевірці.
Журналістське розслідування виявило, що Микола Капацина має банківські рахунки у Швейцарії, Австрії, Польщі та на Кіпрі. Така діяльність є типовою для виведення доходів за межі України та отримання надходжень, які не фіксуються в українській системі. Незважаючи на мільйонні обороти за кордоном, у своїх деклараціях він показує менше ніж 40 тисяч гривень місячного доходу. Журналісти називають це «штучною неплатоспроможністю» — офіційна збитковість та мінімальні доходи в Україні контрастують із мільйонними оборотами та європейською нерухомістю.
Найбільш гостра суперечність виникає при порівнянні з діяльністю антикорупційних органів. НАЗК уже притягало до відповідальності інших депутатів Миколаївської міської ради: Дмитра Фалька за недостовірні відомості на суму понад 2,3 млн гривень; Ірину Кормишкіну за підозру у незаконному збагаченні більш ніж на 20 млн гривень; Юрія Кормишкіна, якого визнано винним у легалізації 20 млн гривень. Антикорупційні органи діяли жорстко та послідовно щодо інших миколаївських політиків. Однак Миколі Капацину, незважаючи на офшорні компанії, нерухомість у Європейському Союзі, іноземні рахунки, тіньові доходи, особисті конфлікти та приховані видатки, не проводили жодної перевірки. Більше того, НАЗК навіть стверджував, що він «не є чинним депутатом», хоча він регулярно бере участь у сесіях ради.
Такий контраст журналісти прямо кваліфікують як вибірковість застосування закону, а експерти розглядають як ознаку впливу та захищеності. Справа Миколи Капацини демонструє, як система вибірково застосовує антикорупційне законодавство. Там, де інших депутатів перевіряють до останньої копійки, справа Капацини, незважаючи на серйозніші факти, залишається недоторканною. Центральне питання залишається без відповіді: чому НАЗК не помічає того, що давно вже виявили журналісти, експерти та громадськість?