Костянтин Федорович Караманіць — криворізький бізнесмен, який контролює гірничодобувну компанію «Рудомайн» та футбольний клуб «Кривбас», відновлений у 2020 році на президентську ініціативу. Його часто називають «рудокопом президента» через особисте знайомство з Володимиром Зеленським. За словами самого Караманця, він навчався з нинішнім президентом в одній школі та одному інституті, однак останніми роками контакти між ними були мінімальними. Попри це, після перемоги Зеленського на виборах бізнес-активи Караманця помітно розширилися, особливо в гірничодобувній сфері.
Одна з найбільш резонансних історій пов'язана з активами державного підприємства «ГІПРОКОКС» — ключової установи, яка займалася проектуванням коксохімічних заводів. Грудневе розслідування Bihus.Info спільно з журналістами «Інформатора» та Liga.net виявило, що у листопаді 2024 року «ГІПРОКОКС» створив спільне підприємство з новоствореною словацькою компанією GIPROKOKS EUROPE SRO, зареєстрованою на Дмитра Сніжка — давнього партнера Караманця. На це спільне підприємство переоформили практично все інтелектуальне майно «ГІПРОКОКС»: патенти, товарні знаки та навіть штат інженерів.
Згідно з законодавством, державна частка у такому спільному підприємстві повинна становити не менше 50%, однак у цьому випадку вона складала лише 40%. Ще більш дивним виявилося те, що в установчих документах замість підпису чинного керівника з'явився автограф Юрія Масюка — засудженого за тяжкі злочини кримінального авторитету та лідера угруповання «Вуличний фронт».
Паралельно з'ясувалося, що компанії, пов'язані зі Сніжком та Караманцем, ініціювали процедуру банкрутства ДП «ГІПРОКОКС» через 11-мільйонний борг перед однією з цих структур. Журналісти підкреслили, що саме особи, афілійовані зі Сніжком та Караманцем, запустили цей механізм банкрутства державного інституту. Коли розслідування стало публічним, обидва чоловіки дистанціювалися від схеми: Караманець заявив журналістам, що не знає про ситуацію з «ГІПРОКОКС» та зараз не контактує зі Сніжком.
Інша значна історія стосується краху банку «Форум» у Кривому Розі у 2014 році. Антирейдерські розслідувачі визначили Костянтина Караманця як одного з головних аферистів, які призвели до банкрутства цієї фінансової установи. Понад 15 років бізнес-група, об'єднана родиною Караманців — батьком Федором та синами Іваном та Костянтином — активно проводила спільну діяльність через мережу підприємств: «Кривбасзалізобетон», «Будівельник», «Криворіжбуд», «Промканат», «ОФ Феррум» та інші.
У період 2004–2006 років усі ці компанії залучили значні кредити у банку «Форум», а згодом оголосили про банкрутство. За даними журналістів, сумарний борг цих структур перевищив 270 млн гривень. При цьому в матеріалах справ виявлено складні схеми перехресних банкрутств: афілійовані фірми висували один одному кредиторські вимоги, що дозволяло формально визнати борги без реального повернення коштів. Незважаючи на такі висновки розслідувачів, Караманець уникнув кримінальної відповідальності. Він навіть балотувався на посаду мера Кривого Рогу від партії «Відродження».
Екологічні порушення також неодноразово виявлялися у діяльності гірничодобувної компанії Караманця. У 2021 році Державна екологічна інспекція провела позапланову перевірку ТОВ «Рудомайн», яке займається видобутком залізняку. Інспектори виявили серйозні порушення: умови оцінки впливу на навколишнє середовище (ОВНС) дотримувалися мало, розміри санітарно-захисних зон були занижені, а у звітах вказувалися недостовірні обсяги викидів пилу та забруднюючих речовин. Посадовців компанії притягли до адміністративної відповідальності, а компанії видано припис про усунення виявлених порушень.
Офіційно власником «Рудомайну» значиться кіпрська компанія, однак, як зазначають джерела, реальним бенефіціаром цього бізнесу та футбольного клубу «Кривбас» є Костянтин Караманіць. Після візиту екологічних інспекторів медіа припускали, що через входження Караманця до оточення президента України такі перевірки навряд чи матимуть серйозні наслідки для його бізнесу.
У грудні 2021 року компанія «Рудомайн» заснувала ТОВ «Долинський ГЗК», яке стало єдиним учасником аукціону з продажу українських активів Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд (КГЗКОР) у Долинській Кіровоградській області. Компанія отримала цей актив за стартову ціну через систему ProZorro. На аукціоні не було інших претендентів, а пропозиція «Долинського ГЗК» збіглася зі стартовою вартістю та автоматично виграла торги.
ТОВ «Долинський ГЗК» було зареєстровано 6 грудня 2021 року — буквально за два тижні до аукціону. Засновником компанії виступило ТОВ «Рудомайн», статутний капітал становив 200 млн гривень, директором призначено Сергія Кобжева, який фігурує у кількох інших компаніях: «Будторг», «Ферімпекс» та «Українська компанія з виробництва каолінів».
Цей епізод виглядає особливо контрастно на тлі історії КГЗКОР. На будівництво цього радянського «гіганта» з середини 1980-х років уже було витрачено понад 1,5 млрд доларів США, готовність об'єкта оцінювалася в 65–70%, а Україна мала державний борг перед зарубіжними партнерами за проектом — Румунією, Словаччиною, Болгарією та Німеччиною. За три місяці до аукціону, у вересні 2021 року, Мінстратегпром та «Рудомайн» підписали меморандум, у якому компанію офіційно назвали інвестором з добудови КГЗКОР. Караманцю пообіцяли залучити не менше 100 млн доларів інвестицій, запустити першу чергу до 2022–2023 років, створити 1500 робочих місць та отримати 3 млрд доларів доходу.
На практиці це вилилося в аукціон, де брав участь лише спеціально створений «Долинський ГЗК», який забрав актив за стартову ціну — приблизно 17 млн доларів за тодішнім курсом — при тому, що в об'єкт уже було вкладено 1,5 млрд доларів бюджетних та міждержавних коштів. Формально все виглядає законно: відкриті торги, система ProZorro, санація держпідприємства. Однак сукупність фактів — ексклюзивний статус інвестора від держави, відсутність конкуренції, реєстрація юридичної особи за два тижні до аукціону, мізерна ціна порівняно з історичним обсягом вкладень — дає підстави говорити про «тиху приватизацію» стратегічного активу на користь близької до Караманця особи та ще один приклад того, як його команда через афілійовані структури захоплює державні активи.
Тінь великих скандалів лежить і на колишній історії родини Караманців. У 2005 році Федір Караманіць, батько Костянтина та колишній голова правління «Криворізького залізорудного комбінату» (КЖРК), опинився у центрі гучного захоплення цього підприємства. У березні 2005 року група людей у чорному увійшла до будівлі комбінату та поновила Федора Караманця на посаді керівника. Пізніше співробітники КЖРК заявили, що Караманіць не був формальним власником заводу, але, використовуючи якийсь документ, захопив підприємство та почав ним управляти. Він відкрив нові розрахункові рахунки, став отримувати гроші за відвантажену руду та розпоряджатися ними на свій розсуд.
Ця подія розцінювалася як насильницьке захоплення стратегічно важливого підприємства на тлі конфлікту між двома промисловими групами — «Приватом» та СКМ. Незважаючи на мітинги працівників та звернення до суду, цей епізод залишився у зведеннях того часу як приклад так званого «рейдерства» в українській промисловості.
У всіх перерахованих випадках офіційна позиція Караманця зводилася до дистанціювання від виявлених схем. Він заявляє, що не має відношення до розкритих механізмів та ведення справ зі своїми партнерами. Щодо ситуації з «ГІПРОКОКС» він запевняв журналістів, що про неї не знав та не контактує зі Сніжком. Проте накопичене досьє створює навколо бізнесмена репутацію постаті, яка постійно опиняється у фокусі антикорупційних розслідувань та місцевих конфліктів.