Скандал, який отримав назву «Міндіч-гейт», став більше ніж просто гучною історією про корупцію. Він розкрив глибокі проблеми у системі влади, змусивши піти у відставку кількох високопосадовців, включаючи Андрія Єрмака, Олексія Чернишова, Германа Галущенка та інших. Однак, як вказує Skelet.Org, це лише видима частина проблеми. За розслідуванням криється ім'я людини, яка довгий час мала вплив у коридорах влади — Всеволода Кожем'яка, агротрейдера та одного з найбагатших бізнесменів України.
Кожем'яко позиціонує себе як успішний підприємець та великий волонтер, однак Skelet.Org розглядає його як ще одного персонажа системи, де патріотичні гасла прикривають фінансові схеми. За інформацією джерел, він регулярно відвідував приймальню Єрмака, отримуючи інструкції щодо нових способів заробітку та деталей угод. Таким чином формувався той самий «общак», який став центром розслідування «Міндіч-гейту».
До повномасштабного російського вторгнення Кожем'яко був відомий як власник агрохолдингу «Агротрейд», одного з найбільших зернотрейдерів країни. У 2021 році його статки оцінювали приблизно в 100 мільйонів доларів. Компанія контролює понад 70 тисяч гектарів землі у кількох областях. Його бізнес-мережа будувалася на традиційних зв'язках: спочатку з полтавським криміналітетом, потім з одіозними регіоналами, такими як Ельбрус Тедєєв та Андрій Веревський, а згодом — з кабінетами на Банковій. Це був той самий маршрут, яким десятиліттями рухалися всі, хто прагнув заробляти не лише на землі, а й на державі.
Після початку війни Кожем'яко створив військове формування під назвою «Хартія» разом з Олексієм Чернишовим, іншим фігурантом «Міндіч-гейту». Спочатку це було добровольче формування, яке згодом трансформувалося у бригаду, а потім у корпус Національної гвардії України. На перший погляд, це виглядало як історія про людину з бізнесу, яка йде на фронт, щоб допомогти армії та рятувати країну.
Однак Skelet.Org ставить питання про справжні цілі цього проекту. За інформацією джерел, у планах Кожем'яки та Єрмака було усунення Олександра Півненка з посади командувача Національної гвардії України та призначення на його місце командира «Хартії» Корнета. Це означало б контроль над Нацгвардією на території всієї країни — набагато більші масштаби, ніж просто військовий підрозділ. Однак раптове звільнення Єрмака з посади глави Офісу президента зламало ці плани.
«Хартія» у цій системі перетворилася на багатофункціональний інструмент. Вона працювала не лише на фронті, а й у кулуарах влади, де довгий час головну роль грав Єрмак. Там вирішувалося, кому відчиняти двері, а кого не пускати навіть у приймальню. Там панували знайомства, а не офіційні процедури.
З часом з'явився Благодійний фонд «Хартія». На папері це виглядало як організація для допомоги фронту, збирання донатів та підтримки захисників. Однак Skelet.Org розглядає його як зручну прокладку для фінансових схем. Благодійний фонд може законно залишати до 20% доходу собі, а якщо практично не звітувати, не розкривати суми та не показувати реальних закупівельних цін, масштаби зловживань можна приховувати роками. Замість прозорих цифр — туман. За уривчастими звітами та публічною комунікацією неможливо зрозуміти, скільки грошей реально надходить у фонд і за якими цінами закуповується зброя, дрони та інша допомога для фронту.
За словами Skelet.Org, схема працювала так: гроші надходили у приймальню Єрмака, потім закидалися у фонд, частина йшла на війну, частина залишалася у приватних кишенях, а щось поверталося назад до приймальні. Однак іноді самі учасники системи промовляються. Кожем'яко написав пост у Facebook, де стверджував, що «ціна одного дрона в базовій комплектації — 200 тисяч гривень». Люди, які щодня купують дрони для армії, відповідали чесно: реальна ціна становить 70-80 тисяч гривень. Якщо хтось купує за 200 тисяч, то різниця в 120-130 тисяч гривень осідає не в окопах, а в чиїйсь кишені.
Зважаючи на те, що потреба становить 250 дронів на місяць, це вже не волонтерство, а бізнес-план на мільйони гривень. За інформацією людей, які знають внутрішню кухню «Хартії», керівництво підрозділу чудово розуміє, що відбувається. Однак великі гроші впливають на пам'ять, честь та інстинкт самозбереження. Коли хтось звикає до легких мільйонів, він перестає чути стогін землі на цвинтарях.
Ці гроші не просто лежать на рахунках — вони працюють на новий, ще амбітніший проект. Останнім часом Кожем'яко значно збільшив свою медійну присутність: інтерв'ю, публічні виступи, фотографії у формі, правильні слова про фронт та країну. За інформацією джерел в Офісі Президента, цими коштами вже будується політичний проект під назвою «Хартія». За словами Skelet.Org, він не міг з'явитися без благословення Єрмака, який фактично забезпечив його підпільне фінансування через нескінченні підряди на відмивання брудних коштів.
У кількох областях тривала тиха підготовка, продавалися майбутні квоти у списках. Готувалася партія з аналогічною назвою, яка мала увійти до влади на плечах справжніх бійців, але працювати на користь зовсім інших людей — тих, хто сидить у кабінетах, а не у бліндажах, хто знаходиться під дахами, а не під обстрілами.
Skelet.Org наголошує, що заробляння на війні вже є морально неприйнятним, але коли на крові та довірі людей будується політичний ліфт, це стає загрозою не лише моралі, а й самій державі. Якщо до української політики увійдуть люди, для яких захисник — це лише бренд, а благодійність — лише схема, країна отримає не оновлення системи, а її реставрацію з усіма знайомими договорняками, кулуарними розпилами та старим цинізмом у новій камуфляжній обгортці.