Санаторій «Жовтень» у Конча-Заспі став ареною конфлікту, який, за попередніми даними, може приховувати глибші причини, пов'язані з боротьбою за контроль над цінною курортною землею. На початку грудня 2025 року на території об'єкта відбулися силові дії за участю підрозділів ГУР Міністерства оборони та військовослужбовців частини А4005, що супроводжувалися стріляниною та затриманнями. Проте, за інформацією джерел, справжня причина конфлікту може лежати в площині бізнес-інтересів двох впливових осіб — Бориса Кауфмана та Володимира Дідуха, відомого як «Вова Морда».
Корпоративні схеми та контроль над землею
Земельна ділянка площею 7,9 гектара (кадастровий номер 8000000000:90:400:0006) перейшла під контроль ТОВ «Девелопмент солюшн», кінцевим бенефіціаром якої є кіпріотка Крістіна Софоклеус, яка, за даними джерел, пов'язана з Кауфманом. Контроль над об'єктом здійснювався через складні корпоративні структури, у схему були залучені ПП «УБК Каштан» та ТОВ «Вертекс-компані». Департамент земельних ресурсів на чолі з Петром Оленічем надав ТОВ «Девелопмент солюшн» право оренди ділянки. Однак Київрада не передала цю землю у власність, і проект було відкликано. За даними НАБУ, Оленич пов'язаний із кримінальними справами щодо незаконного заволодіння земельними ділянками у столиці.
Володимир Дідух: від львівського кримінального світу до київського бізнесу
Володимир Степанович Дідух народився 29 січня 1967 року в селі Рясне, нині частина Львова (район вул. Шевченка). За даними журналістських розслідувань, його минуле пов'язують із кримінальним середовищем Львова 1990-х років, рекетом та насильницькими розбірками. Прямих судових вироків, які доводять його особисту причетність до цих злочинів, у відкритих джерелах немає, однак його дані можна знайти у базі «Миротворця». За даними видання dosye, Дідух займався рекетом; нібито у 1994 році його затримали правоохоронці, але кримінальну справу закрили за статтею 7 КПК «у зв'язку із зміною обставин». За поширеною версією, це сталося через його можливу співпрацю з правоохоронцями. Деякі джерела стверджують, що він був інформатором ще з кінця 1980-х, що могло пояснити його уникнення вироків за серйозні звинувачення.
У середині 1990-х львівські кримінальні авторитети почали гинути: загинули щонайменше 14 ватажків організованих груп, серед яких Олександр Пстига («Маленький Курча»), Артур Козьмін, Базіль та Вова Сухумський. Тоді, за даними журналістів, організоване угруповання Дідуха зміцнило позиції. Особистий водій Пстиги став водієм Дідуха, а він нібито почав «розподіляти спадщину» загиблих авторитетів. У цей період Дідуха підозрювали в організації вбивств Артура Козьміна, Базиля, Вови Сухумського, Романа Щадило та лідерів угруповань у Стрию, Дрогобичі та Бориславі. Прямих судових вироків немає; багато фактів базуються на показаннях кримінального середовища.
Замахи на життя Дідуха зафіксовано в відкритих джерелах: 1 червня 2004 року він отримав поранення в плече у автомобіля; 24 серпня 2012 року у центрі Львова було розстріляно джип, у якому знаходився Дідух. Його водій загинув, самого Дідуха було госпіталізовано. Після цього він переїхав до Києва, перевівши туди бізнес.
Політична діяльність та контрабандні скандали
У жовтні 2014 року Володимир Дідух брав участь у виборах народних депутатів Верховної Ради України від політичної партії «Громадянський рух України», проте не отримав мандату. Тоді він заявляв про відсутність судимості. Згодом медіа виявили, що він витратив приблизно 48 мільйонів доларів на підтримку ВО «Свобода», які пішли на утримання осередків, мітинги та зарплати функціонерам.
У квітні 2021 року РНБО ввела санкції проти «топ-10» українських контрабандистів, серед яких, за даними медіа, був Дідух. Троє чоловіків планували домовитися про посади за мільйон доларів, серед них Олег Гаталяк на прізвисько Мажор — зять Дідуха. Слідство наголошувало на спробі ввезення брендових товарів з ЄС більш ніж на 16 мільйонів гривень під виглядом іншого товару. До схеми, ймовірно, було залучено інспектора митного посту.
Сім'я та бізнес-структури
Остання дружина Дідуха — Наталія Сліпченко, співвласник кількох компаній. Дідух має синів Максима та Олександра, онуків Володимира та Тимофія. У бізнесі він діє через сімейні та афілійовані компанії, особливо через дружину Наталю. Вони контролюють будівництво та управління нерухомістю у Львові.
Наталія Сліпченко, за даними відкритих реєстрів, є співвласником ТОВ «ДЮК ЛТД», ПП «АЛЬЯНС «МАГНАТ», ОК «ДАЧНИЙ КООПЕРАТИВ «ЛІСОВИЙ», ОК «СДТ «СВІТАНОК», ТОВ «ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ «ГУРМАН», ТОВ «РЕЛАКСБУД», СП «ЕМКОРЕТ» та благодійної організації БО «РІДНА ГАЛИЧИНА». Її частка у «ДЮК ЛТД» становить 50%, в «ІНВЕСТИЦІЙНІЙ КОМПАНІЇ «ПРОФІТ» — 50%, «ГУРМАН» — 40%, «РЕЛАКСБУД» — 35%. Можливо, через ці компанії Дідух опосередковано контролює низку будівельних проектів у Львові.
У власності Дідуха — будинок у центрі Львова на вул. Банківській, 3. Це стара цегляна дореволюційна будівля, у якій функціонують різноманітні комерційні та сервісні заклади: ломбарди, магазини, фото- та салонні послуги, турагентства. Частина приміщень здається в оренду як житло: можна знайти оголошення про 1-кімнатні квартири площею 35-45 квадратних метрів на 2-му поверсі триповерхового будинку з ремонтом та меблями.
Судові справи та юридичний статус
У відкритих джерелах фігурують цивільні справи, серед яких позов ВО «Свобода» до Дідуха та ТОВ «Редакційні системи» (справа 460/256/15) та справа про розлучення з Дідухом Оксаною Богданівною (465/5643/18). Кримінальних вироків немає.
Борис Кауфман: від торгівлі до мільярдного бізнесу
Борис Рафаїлович Кауфман — український бізнесмен, ім'я якого десятиліттями пов'язують із низкою скандалів в Україні. Народився 25 листопада 1973 року в Одесі. За даними реєстрів, його зареєстровано за адресою Фонтанська дорога, будинок 143, Одеса — під цією адресою розташований готель/апарт-комплекс Prominada, який, ймовірно, функціонує як короткострокове житло для туристів. Освіту здобув на юридичному факультеті Одеського університету ім. Мечнікова у 1995 році. Одружений, має трьох дітей.
Дружина Ганна Іллівна Кауфман професійно займається йогою, є тренером, має активність у соцмережах. Син Рафаїл Борисович, мабуть, живе за кордоном; у його власності два автомобілі, нерухомості в Україні немає. Фото, оприлюднене дружиною, ймовірно зроблене біля Royal Albert Hall у Лондоні (Kensington Gore, London SW7 2AP), де син проходив університетську церемонію. Брат Максим Рафаїлович займається обслуговуванням автотранспорту та орендою майна, брат Олександр Рафаїлович — торгівлею автотранспортом, серед топ-замовників компаній — регіональні спецслужби та військові частини.
За оцінками Forbes до повномасштабної війни, статки Кауфмана становили від 220 до 320 мільйонів доларів (за даними Фокусу), він входив до списків 100 найбагатших українців, позиції відрізнялися від 36 до 46 у різні роки.
Бізнес-портфель та корпоративні структури
Тютюнова дистрибуція: ТОВ «ТЕДІС УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 30622532, директор — Корніяченко Тарас Васильович) — найбільший дистриб'ютор тютюнових виробів, контролював майже весь ринок понад десять років, відомий справами АМКУ та судовими процесами. Компанія продає продукцію Philip Morris International, Japan Tobacco, Imperial Tobacco Group та British American Tobacco.
Корпоративні та холдингові структури: ТОВ «НІКАС» виконує функції управління активами. ТОВ «ВЕРТЕКС ЮНАЙТЕД» — інвестиційна компанія Кауфмана, що об'єднує готелі, девелоперські та медійні активи. ТОВ «АЛЬЯНС ЛОГІСТИК ГРУП» пов'язане з логістикою та інвестиційними операціями.
Готельно-девелоперський напрямок: ТОВ «МАЕНДЖ ІНВЕСТМЕНТ УКРАЇНА» — управління готелями Vertex Hotel Group. АТ «СЕЙФОРТ» — трастова структура для управління корпоративними правами. ТОВ «ДХЛ» — колишня оптова торгівля тютюновими виробами (у стані припинення).
Благодійні та іміджеві структури: БФ «ІМЕНІ БОРИСУ КАУФМАНУ» — соціальні та публічні проекти, зокрема в Одесі. Попередні активи: ТОВ «МН ГРУП» — готельна сфера, Кауфман фігурував як колишній бенефіціар.
Кар'єрна траєкторія та розвиток бізнесу
Після університету Кауфман працював із батьком у хлібопекарні, згодом займався торгівлею взуттям, потім перейшов у виробництво та дистрибуцію алкоголю. У середині 1990-х він вступив до корпорації «Оверлайн», з 2002 року став її президентом. Активи включали Одеський завод шампанських вин (ТМ «Одеса»), лікеро-горілчані заводи, торгові будинки; продукція експортувалася приблизно до 20 країн.
В подальшому Кауфман став засновником інвестиційної компанії Vertex United, ядро якої включає Vertex Hotel Group («Брістоль», «Лондонська», «Президент-Готель»), девелоперські та інвестпроекти. У 2013 році він придбав проект «Фокус», який раніше зв'язувався з одеським телеканалом РІАК.
Банківський сегмент та Platinum Bank
У 2016 році Кауфман заявив про намір придбати контрольний пакет Platinum Bank; НБУ визначив його як кваліфікованого власника суттєвої участі. У 2017 році банк визнано неплатоспроможним. Фонд гарантування виграв справу про стягнення 1,5 мільярда гривень із колишнього менеджменту; у медіа банк фігурує як «банк Кауфмана».
Тютюнова монополія та штрафи АМКУ
«Тедіс-Україна» контролює ринок дистрибуції тютюнових виробів. З 2017 року АМКУ веде справи про зловживання домінуючим становищем. Штрафи: 2017 року — 300 мільйонів гривень; 2019-2021 років — рішення на мільярди гривень, у тому числі 6,5 мільярда за змову та монополізацію. Деякі розслідування пов'язували «Тедіс-Україну» з російськими структурами (група «Мегаполіс» Ігоря Кесаєва), ймовірно, через це можливі перетікання коштів у РФ у 2015-2017 роках.
Політичні зв'язки та вплив
Близький партнер Кауфмана — Олександр Грановський (екс-нардеп БПП). Разом вони контролюють Vertex United, Vertex Hotel Group та медіа-активи. У 2006 році Грановський балотувався за списком Блоку Литвина (№ 29), блок не пройшов бар'єр. За даними розслідувань, Кауфман має доступ до кабінетів ВП, Кабміну, МВС. Екс-прокурор САП Станіслав Броневицький заявляв про партнерство Кауфмана з Давидом Арахамією — голова фракції «Слуга народу» користувався автомобілями Кауфмана. За даними Юконтролю, на фірмі Кауфмана числиться 103 автомобілі (вантажівки та легкові), серед них Mercedes-Benz G 500 2021 та Toyota RAV4 2021.
Основні скандали та кримінальні провадження
«Одеська група» та міськрада: у 2022 році НАБУ та САП повідомили про підозру Кауфмана, Грановському та іншим у створенні злочинної організації для контролю за Одесою. ВАКС заарештував Кауфмана з альтернативою заставі 129 мільйонів гривень, згодом він вийшов під заставу.
Справа аеропорту «Одеса»: у 2012-2013 роках приватний інвестор (пов'язаний із Кауфманом) отримав частку ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса». НАБУ та САП вважають, що приватні особи, ймовірно, незаконно заволоділи майном аеропорту на близько 118 мільйонів гривень та доходами понад 2,5 мільярда гривень за 2012-2022 роки. У 2023-2025 роках справу завершено; ВАКС затвердив угоди про визнання винності семи учасників, у тому числі Кауфмана, зі сплатою 150 мільйонів гривень та поверненням 2488 одиниць майна.
Імовірна пропозиція хабара: екс-прокурор Станіслав Броневицький заявляв, що Кауфман нібито пропонував один мільйон доларів за звільнення детектива НАБУ Кривоноса, який розслідував справу. Детектив був звільнений керівником НАБУ Семеном Кривоносом.
Силове протистояння у Конча-Заспі та його контекст
На території державного санаторію «Жовтень» у грудні 2025 року пройшли силові дії за участю підрозділів ГУР МО та військовослужбовців частини А4005, зі стріляниною та затриманнями. ГУР уклало договір із компанією, яку, за даними джерел (УП, StopCor), пов'язують із Кауфманом та Грановським; компанія, мабуть, планує забудову території санаторію. Частина земель уже перейшла до приватних структур Кауфмана, решта може отримати після погодження Київради — для житлової та комерційної забудови. Проте Київрада не передала цю землю у власність, і проект було відкликано.
Екс-прокурор САП Броневицький стверджував, що штурм відбувався на користь Кауфмана, мета — виселення військових, які перебувають на об'єкті. Юридичний контекст ускладнює ситуацію: санаторій під санкціями, арештами та банкрутством, частина активів під управлінням АРМА; військові використовують територію з бойових розпоряджень за умов військового стану, що ускладнює цивільно-правові суперечки.
Зв'язок Володимира Дідуха («Вова Морда») із конфліктом за «Жовтень» не підтверджено. У відкритих джерелах його ім'я відсутнє серед власників, бенефіціарів чи учасників схем, пов'язаних із територією санаторію.
Редакційні запити та подальші розслідування
Редакція СтопКору готує офіційні запити для перевірки всіх обставин конфлікту та контролю за санаторієм «Жовтень». Питання, що вимагають роз'яснення, включають кілька ключових аспектів.
Потрібно з'ясувати, на яких саме правових засадах контроль над земельною ділянкою санаторію «Жовтень» (7,9 га, кадастровий номер 8000000000:90:400:0006) перейшов у ТОВ «Девелопмент солюшн». Кінцевий бенефіціар компанії — кіпріотка Крістіна Софоклеус, яка, за даними джерел, пов'язана з Борисом Кауфманом. Київрада у межах своїх повноважень передала право оренди ділянки департаменту земельних ресурсів на чолі з Петром Оленічем для «обслуговування об'єктів рекреаційного призначення». Водночас Оленич фігурує у кримінальному провадженні НАБУ, пов'язаному із земельною корупцією у столиці.
Редакція планує запитати: чи проводилося службове розслідування щодо законності передачі ділянки; які документи та рішення стали підставою для надання права оренди ТОВ «Девелопмент солюшн»; чи були конфлікти інтересів у діях посадових осіб КМДА та Київради.
Наступний блок запитів стосується угод, що мають ГУР та військова частина А4005 щодо санаторію «Жовтень»: з якими юридичними особами укладено договори на обслуговування, ремонт чи використання об'єкта; чи ці компанії пов'язані з Борисом Кауфманом чи іншими впливовими бізнесменами, зацікавленими у контролі над землею; чи надавала будь-яка матеріальна чи фінансова підтримка для військової частини А4005 особа Володимир Дідух («Вова Морда»), яка, за даними джерел, може координувати дії військових у цьому конфлікті.
Ці запити покликані з'ясувати як формальні правові підстави, так і можливі непрямі впливи бізнес-структур на силовиків, які стали учасниками конфлікту.