Основним засобом внутрішнього тактичного зв'язку у Збройних силах України залишаються портативні ручні радіостанції американської компанії Motorola. Ці цивільні рації постачає компанія «Доля і Ко. ЛТД», один із українських дистриб'юторів Motorola Solutions. Попри численні спроби замінити їх на більш захищений військовий зв'язок, жодна з них не увінчалася успіхом. За словами українського підприємця, який багато років працює у військовій сфері, ринок зв'язку в Україні монополізований одним виробником і однією компанією-постачальником, і ніхто зараз це не змінить. Варто зазначити, що комерційні рації застосовує не лише Україна — Росія, незважаючи на гордість своєю рацією власного виробництва Azart, також використовує цивільні рішення типу Motorola.
В Україні існує низка компаній, що працюють у сфері зв'язку, але портативні радіостанції раніше ніхто не виробляв масово. У 2023 році з'явилася українська компанія Himera, яка намагається зайняти цю нішу, але поки що без особливих результатів. Спроби інших виробників чи постачальників вийти на ринок зазвичай завершуються невдачею. Міністерство оборони роками укладає з компанією «Доля і Ко. ЛТД» закриті угоди, що унеможливлює перевірку цін та аналіз умов співпраці. NGL.media проаналізували всі доступні дані та провели розмови з багатьма експертами, військовими зв'язківцями та виробниками, щоб з'ясувати причини монополії на ринку військового зв'язку в Україні. Варто наголосити, що військовий зв'язок — це велика багатошарова система, яка не обмежується лише портативними раціями, однак цей матеріал зосереджується саме на цих пристроях. З міркувань безпеки імена частини джерел та співрозмовників не публікуються. Хоча NGL.media зазвичай не будує матеріали на анонімних свідченнях, у цьому випадку редакція вирішила залишити їхні коментарі через важливість теми. Усі співрозмовники та джерела були верифіковані редакцією.
Під час першого російського вторгнення у 2014 році українська армія стикалася з серйозними проблемами зі зв'язком. Військові користувалися радянськими системами радіозв'язку та мобільними телефонами, які легко могла виявити ворожа розвідка. Волонтери передавали до армії все, що могли знайти на комерційному ринку — японські Kenwood, китайські Baofeng та інші рації, які не мали достатнього захисту від прослуховування та геолокації. Користування ними завжди було небезпечним. Дуже швидко на арену вийшла компанія «Доля і Ко. ЛТД». На той час вона існувала вже понад 20 років і, серед іншого, імпортувала в Україну продукцію Motorola Solutions. У період критичного браку зв'язку в українській армії «Доля і Ко. ЛТД» змогла вирішити цю невідкладну потребу. З компанією почали укладати угоди як Міністерство оборони, так і інші силові структури. На той час рації Motorola були оптимальним, хоч і тимчасовим рішенням, оскільки використовували цифровий зв'язок міжнародного стандарту DMR, який на відміну від аналогового мав шифрування, хоча все ще не надто захищене.
Отримання коштів для професійного військового зв'язку від союзників займало багато часу, якого не було. Швидше було придбати 10 тисяч рацій Motorola одразу. За словами Томаса Віттінгтона, наукового співробітника британського Королівського об'єднання (RU), це був вихід із безвихідної ситуації, коли відомо, що ці радіостанції не будуть безпечні та будуть уразливі до радіоелектронної боротьби, але натомість можна отримати рації відразу, купити їх і доставити солдатам дуже швидко. Незабаром на ринок спробували вийти інші постачальники DMR-рацій, конкурентів Motorola, що викликало опір. Основним аргументом на користь рацій Motorola та компанії «Доля і Ко. ЛТД» була наявність у постачальника допуску до державної таємниці. Інші дистриб'ютори та виробники такого допуску не мали, а отримати його оперативно було неможливо. Міноборони та інші силові структури продовжили працювати з компанією «Доля і Ко. ЛТД», погоджуючись на ті умови та ціни, які ставив єдиний на той момент постачальник.
У 2016 році детективи НАБУ порушили кримінальну справу, підозрюючи, що посадовці кількох оборонних відомств змовились із ТОВ «Доля і Ко. ЛТД» і розкрадали бюджетні гроші на закупівлі рацій. НАБУ перевіряло гіпотезу, що закупівлі радіостанцій спочатку готувалися під постачальника «Доля і Ко. ЛТД», а пропозиції інших учасників ринку відхилялися з формальних причин. За даними судових постанов у справі, встановлено, що закупівля радіостанцій за державні кошти фактично готувалася під продукцію компанії «Доля і Ко. ЛТД». Тендерними комітетами 6 разів вносилися зміни до тендерної документації та з формальних причин відхилялися пропозиції інших учасників торгів, які могли бути вигіднішими. Крім того, при імпорті радіообладнання та програмного забезпечення посадовими особами компанії використовувалися офіційні документи — кореспонденція, договори поставки та інвойси, що мають ознаки підробки. Заявником у цій справі був директор конкуруючого ТОВ «Сервісний центр «Кенвуд» Олександр Дорошенко, який відмовився спілкуватися з NGL.media.
У матеріалах справи згадується, що загалом за 2014-2015 роки Міноборони та інші силові структури заплатили компанії «Доля і Ко. ЛТД» майже 811 млн. грн. Втім, розслідування цієї справи не завершено досі — НАБУ двічі закривало її через брак доказів та відновлювало за рішенням суду, а потім передало Київській спеціалізованій прокуратурі у сфері оборони. Ця справа залишається відкритою. Тому «Доля і Ко. ЛТД» залишилася єдиною компанією на ринку тактичного армійського радіозв'язку і продовжила постачати рації Motorola, хоча дискусії навколо переходу на професійніший військовий зв'язок велися постійно.
Професійний військовий зв'язок відрізняється від цивільних рішень кількома ключовими характеристиками. За словами заступника командира батальйону зв'язку 39 бригади берегової оборони Євгена Кучука, у професійних засобах військового зв'язку є система ППРЧ (псевдовипадкова перебудова робочої частоти), тобто можливість швидко змінювати частоти. Це необхідно для захисту радіозв'язку від перехоплення, глушіння та перешкод. У цивільних радіостанціях цього немає. Крім того, шифрування за протоколом DMR, яким працюють Motorola, видає в ефір занадто багато інформації, а військовий зв'язок не повинен видавати нічого зайвого. Професійні військові рації часто підтримують кілька діапазонів та різні протоколи. Сучасні моделі рацій від Motorola Solutions працюють із 256-бітним шифруванням, яке вважається добре захищеним, але через операційні помилки або вразливості в системі інциденти все ж таки трапляються.
За даними звіту Королівського об'єднаного інституту оборонних та безпекових досліджень, опублікованого в травні 2023 року, українські офіцери згадали про випадок, коли російський штаб попередив свої підрозділи про артилерійський удар, спираючись на виклик українських військ на вогневе завдання. Українські війська спілкувалися за допомогою радіостанцій Motorola з 256-бітним шифруванням, але, схоже, росіянам вдалося перехопити та розшифрувати ці передачі майже в режимі реального часу. Один із українських бійців у розмові з NGL.media теж згадав нещодавній випадок, коли ворогові вдалося проникнути в систему зв'язку та отримати доступ до переговорів одного з підрозділів. За його словами, коли про це довідалися, довелося терміново приймати рішення та змінювати шифрування, і був досить масштабний витік інформації.
До повномасштабного вторгнення українське військо намагалося оснастити тактичними військовими раціями. Серед варіантів була продукція турецької Aselsan, з якою підписали угоду на постачання, та ізраїльської компанії Elbit. У 2021 році з'явилася інформація, що ключовим постачальником тактичних радіостанцій для ЗСУ стане американський L3Harris, який вважається еталоном у цій ніші, а закуплені турецькі рації Aselsan передадуть до підрозділів територіальної оборони. Уряд США постачав і продовжує постачати L3Harris у вигляді технічної допомоги, але в обмеженій кількості, тому використовують їх лише окремі спецпідрозділи Сил оборони. Міноборони цих рацій не купує. Однією з причин, ймовірно, є висока ціна — залежно від моделі, вартість рації L3Harris коливається від 5000 до 20000 доларів.
За словами керівника тренувального та сервісного центру офіційного представника L3Harris «Радіо Сатком Груп» Юрія Серветника, ситуація у 2021 та 2025 роках зовсім різна, і те, що планувалося у 2021-му, потребує повного переосмислення. Поточна ситуація складається значною мірою з позиції партнерів України, у тому числі США, та динамічних змін у їхньому політичному істеблішменті, наявності фінансування та можливостей Міноборони України. Вже під час повномасштабної війни українські військові почали користуватися супутниковим зв'язком, переважно Starlink, але під час виконання завдань на лінії бойового зіткнення портативні рації залишаються базовим засобом комунікації. За словами діючого на харківському напрямку зв'язківця однієї з бригад ЗСУ, Starlink справді став альтернативою для більшості засобів зв'язку, які розташовані трохи далі за нуль. На нулі вони теж є, але використовуються рідше і частіше наражаються на небезпеку бути виявленим противником. Антену для стаціонарної радіостанції можна хоча б вдало замаскувати, тоді як для Starlink маскування може бути перешкодою.
Після російського вторгнення у 2022 році чисельність ЗСУ зросла за лічені тижні майже втричі. На той момент про перехід на якийсь інший військовий зв'язок ніхто не думав, бо було об'єктивно не до того. Крім того, працювала роками налагоджена система. Мотороли були майже всюди, і йдеться не лише про портативні рації. Військові зв'язківці досконало знали ці рації та могли передавати ці знання далі. За словами військового аналітика Томаса Віттінгтона, у лютому 2022 року, коли Україна зіткнулася з великим нападом із боку Росії, потрібно було залучити якнайбільше військ, щоб відтіснити росіян. Просто неможливо було витрачати час на очікування, щоб купити якісь інші радіостанції. До речі, росіяни були тоді в такому ж становищі — вони купували не тільки рації Motorola, а й радіостанції китайського Baofeng, які набагато гірші. Але нарешті мати комерційну громадянську радіостанцію краще, ніж взагалі нічого.
Сьогодні на четвертому році повномасштабної війни українські військовослужбовці продовжують користуватись раціями Motorola. Йдеться про 80%, можливо, 90% від кількості рацій у ЗСУ. Лише окремі підрозділи оснащені американськими L3Harris і де-не-де зустрічаються рації Kenwood, Hytera, Aselsan, Elbit та інші.
Рації до ЗСУ потрапляють різними шляхами. Частина централізовано закуповується Міноборони через свої підрозділи та постачається військовим частинам. Вони також децентралізовано закуповуються за рахунок бюджетів військових частин. І нарешті військові можуть купувати рації власним коштом або отримувати їх як допомогу від волонтерів. Починаючи з 2015 року, централізовані закупівлі засобів зв'язку проходять за переговорною процедурою. Це альтернативна до відкритих торгів процедура, коли замовник сам звертається до потенційних постачальників та пропонує їм надати свої пропозиції, з яких обирає найкраще. З моменту повномасштабного вторгнення, коли потреба у засобах зв'язку зросла кратно, основним гравцем на цьому ринку залишилася компанія «Доля і Ко. ЛТД». Компанія Motorola Solutions має сім дилерів в Україні, але Міноборони працює лише з «Доля і Ко. ЛТД». Звіти про закупівлю засобів зв'язку Міністерством оборони не публікуються, а прохання NGL.media надати інформацію про постачальників та суми угод міністерство відхилив.
У головному управлінні зв'язку та кібербезпеки Генштабу ЗСУ стверджують, що купують не лише у «Доля і Ко. ЛТД», але не надали жодних підтверджень. З відповіді на запит народного депутата Ярослава Юрчишина NGL.media вдалося дізнатися, що протягом 2024-2025 років лише Агентство оборонних закупівель (АТЗ), один із підрозділів Міноборони, підписало з компанією «Доля і Ко. ЛТД» п'ять контрактів на постачання портативних рацій на суму 3 млрд. грн. До 2024 року цими закупівлями займалися інші структури Міноборони.
«Доля і Ко. ЛТД» не тільки торгує засобами зв'язку Motorola та інших виробників, а й виробляє власну продукцію: антени до рацій, гарнітуру, ретранслятори та рації, які теж продає військовослужбовцям. За даними YouControl, протягом 2014-2021 років компанія декларувала загальний річний дохід у розмірі 300–500 млн. грн. Але вже у 2022 році доходи різко зросли до 3,2 млрд. грн., а наступного року — до 4,8 млрд. грн. За підсумками 2024 року річний прибуток компанії повернувся на рівень 2022 року — 3,2 млрд. грн. Власниками компанії «Доля і Ко. ЛТДД» є подружжя киян Лариса та Андрій Татаринцеви та їх син Ярослав. Лариса Татаринцева також керує громадською організацією «Українське агентство інституційного розвитку» та є членом правління громадського союзу «Ліга оборонних підприємств України». Ярослав Татаринцев є співвласником створеної у вересні 2025 року компанії «Лонжевіті солюшнз», яка надає послуги у сфері охорони здоров'я. Також він володіє ТОВ «Арт-Т», що торгує електрообладнанням. Лариса Татаринцева відмовилася відповісти на питання NGL.media про монопольне становище компанії на ринку постачання рацій військовослужбовцям ЗСУ.
Сьогодні внутрішній ринок військового зв'язку в Україні представлений лише однією компанією-виробником Himera, яку заснували вже після повномасштабного вторгнення у 2022 році. На українському ринку працюють і інші компанії, що спеціалізуються на засобах військового зв'язку, наприклад, підприємство Telecard, але портативні радіостанції вони не виробляють. Що стосується рацій Himera, то вони не використовуються масово, але тестуються окремими підрозділами. Виробник стверджує, що ці рації мають важливі саме для військового зв'язку особливості: ППРЧ (псевдовипадкове перевлаштування робочої частоти), шифрування AES-256 і підтримка конфігурації мережі MANET. Зараз рацію Himera G1 Pro можна придбати за 15 тисяч гривень. Це дешевше, ніж Motorola або тим більше L3Harris, і дешевше за будь-якого іншого світового виробника військових засобів зв'язку. Низька ціна компанії Himera пояснюється тим, що вони використовують більш доступні та дешевші складові для виробництва, ніж інші виробники тактичних засобів зв'язку.
Заступник командира батальйону зв'язку 39 бригади берегової оборони Євген Кучук тестово використовує рації українського виробника у своєму підрозділі. При цьому від рацій Motorola тут не відмовилися: їх використовують як основний зв'язок, а рації українського виробника Himera, які купили власним коштом, — як резервний. За його словами, Motorola — це гарний зв'язок з відмінною якістю звуку, який добре працює на тому протоколі, на який розрахований. Motorola витягує зараз усю війну, але у них немає деяких важливих для військового призначення елементів. Базово Motorola — це гарний професійний зв'язок, але він створювався для спеціальних служб, аеропортів, громадських установ, але не для військового застосування. Тому потрібно розглядати інші варіанти та розвиватися у галузі зв'язку. Його колеги-зв'язківці інших бригад, з якими поспілкувалися NGL.media, також поки не бачать варіантів повного переходу з рацій Motorola на інших виробників.
За словами зв'язківця Олексія Б., на жаль, повністю захищених радіостанцій немає. У війські для безпеки періодично змінюють прошивку радіостанцій, але це все тимчасовий захід безпеки. Ворог це не хвилює, і часто у них знаходили радіостанції Baofeng або подібні, які коштують на ринку 800 грн. і не мають захисту. Мотороли коштують у середньому 25–30 тис. грн. Але запевняють, що вони хоча б більш надійні у безпеці зв'язку.
Нещодавно українська компанія Himera поставила тактичні рації на тестування Повітряним силам США. В Україні теж, як стверджує виробник, проводили випробування та компанія отримала всю необхідну сертифікацію. Компанія амбітно заявила про готовність виготовляти 100 тис. пристроїв на рік, якщо буде такий запит. За словами Михайла Рудомінського, СЕО компанії Himera, компанію вже зареєстровано в АТЗ як потенційного виконавця державного замовлення. Вони пройшли необхідну кодифікацію та отримали всі сертифікації, передбачені для їхнього типу продукції.