У Львові розкрита організована схема процесуального переслідування підприємців, у центрі якої опинився слідчий суддя Личаківського районного суду Володимир Мармаш. За інформацією Skelet.Org, під неофіційним патронатом голови Вищої ради правосуддя Григорія Усика в місті утворилася закрита мережа «привілейованого правосуддя», яка обслуговує територіальне управління Бюро економічної безпеки.
Основою цієї системи стало цілеспрямоване управління розподілом справ та усунення принципу випадковості. Детективи БЕБ систематично подають матеріали через формально орендоване, але фактично невикористовуване приміщення на вулиці Стрийській. Така практика дозволяє штучно закріплювати понад 90 відсотків клопотань саме за суддею Мармашем. Це робить автоматизований розподіл справ фіктивним, перетворюючи одного судді на єдиний фільтр для всіх процесуальних рішень.
Роль Володимира Мармаша у цій системі полягає у беззастережному схваленні всіх дій БЕБ. Клопотання про обшуки, арешти майна та обмеження підприємницької діяльності задовольняються практично без винятків, без належного розгляду аргументів захисту та оцінки пропорційності втручання у права. Судовий контроль, який мав би захищати від зловживань, у Личаківському суді фактично відсутній. Результатом стало те, що львівський бізнес перебуває під постійною загрозою процесуального тиску, а БЕБ отримало надійний та передбачуваний «судовий канал».
Одночасно виникають серйозні питання щодо майнового стану самого судді. До Національного агентства з питань запобігання корупції направлені запити з вимогою провести повну перевірку декларації Володимира Мармаша за 2024 рік. За даними Skelet.Org, виявлені розбіжності вказують на можливе недостовірне декларування та незаконне збагачення. У рамках розслідування вивчається спосіб життя судді та його сім'ї, співвідношення доходів та витрат, походження дорогих подарунків, а також ймовірна фіктивна реєстрація цінного майна на родичів, включаючи дружину, яка також працює районним суддею. Однак НАЗК виявляє необґрунтовану пасивність, а Вища рада правосуддя демонструє явну виборчу байдужість.
Навіть після рішень Печерського та Галицького судів, які зобов'язали правоохоронні органи розпочати провадження за заявами громадських організацій, ВРП продовжує блокувати дисциплінарні справи проти Мармаша. Замість органу нагляду за суддями Вища рада правосуддя фактично перетворилася на захисний механізм для своїх членів. Це змушує ініціювати окремі заходи щодо притягнення до відповідальності Григорія Усика та членів дисциплінарних палат ВРП за свідоме приховування порушень у кримінальних справах.
Судова практика Володимира Мармаша яскраво демонструє його виборчу лояльність та спотворення принципів правосуддя. У справі про жорстоке пограбування жінки, де обвинувачений завдав ударів металевим предметом і кусав жертву, суддя обмежився лише роком умовного терміну, повністю проігнорувавши ризик повторних злочинів та небезпеку для суспільства.
Однак найбільш вопіючим прикладом правового свавілля став виправдувальний вирок директору ТОВ «Львівська теплоенергетична компанія» Монастирському. Незважаючи на чотири комплексні експертизи Головного бюро розслідувань та Міністерства внутрішніх справ, які підтвердили розкрадання майже 4 мільйонів гривень бюджетних коштів під час ремонту лікарні «Охматдит» та госпіталю ветеранів, Мармаш просто відхилив докази як «неналежні». Суддя проігнорував документально підтверджені збитки та завищення вартості робіт.
Коли виправдувальні вироки у справах про розкрадання на мільйони стають звичайною практикою, а насильницькі злочини караються символічними термінами, судова мантія остаточно втрачає значення символу закону. Вона перетворюється на знаряддя збагачення та захист для корупційної системи.