У грудні у Вищому антикорупційному суді розпочалося розгляду справи про можливий хабар у розмірі 30 тисяч доларів, пов'язаний із голосуванням щодо забудови території колишньої льодової арени «Снігова королева» на вулиці Чорновола, 3 у Луцьку. Прокурор САП протягом майже двох годин оголошував уривки з матеріалів негласних слідчих дій, які охоплюють близько двох з половиною років.
На думку НАБУ і САП, записи прослуховувань свідчать не про окремий випадок, а про систему політико-земельних угод. Центральною фігурою у справі слідство називає Анатолія Вітіва, керівника фракції «Свобода» у Волинській обласній раді. За матеріалами справи, саме він організовував та опосередковував схему: обговорював суми, способи розподілу коштів серед депутатів та контролював процес. На рівні Луцької міської ради координацію голосувань, за версією звинувачення, забезпечував голова фракції «Свобода» у міськраді Микола Федик. Джерелом коштів слідство вважає колишнього народного депутата Юрія Савчука, власника «Снігової королеви», зацікавленого у зміні статусу ділянки для подальшої забудови.
У судових матеріалах містяться записи розмов про конкретні грошові суми, згадки про «чорні пакети» з готівкою та обговорення розподілу коштів за потрібні рішення. Один із ключових епізодів — момент, коли, за версією слідства, Вітів передає гроші мерові Луцька Ігорю Поліщуку, супроводжуючи це коментарями про «льодову арену» та «борг». Цей фрагмент став основою для обґрунтування причетності вищих посадових осіб міста до схеми.
У справі також згадуються голова Волинської обласної ради Григорій Недопад, його заступник Юрій Поліщук, депутат Ігор Лех та народний депутат В'ячеслав Рубльов. Слідство розглядає їх як осіб, чия обізнаність чи можлива участь ще перевіряються, але на даний момент вони не мають статусу підозрюваних. Однак їхня поява в записах підкреслює масштаб і політичний рівень справи.
Окрема лінія розслідування стосується адвоката Івана Пікуна. Під час обшуку у нього вилучили 65 тисяч доларів. Прокуратура вважає його своєрідним «скарбником» партійної каси, через яку могли збиратися та розподілятися кошти.
Захист наполягає, що вилучені кошти є особистими та сімейними накопиченнями, не пов'язаними із земельним питанням. Позиція захисту зводиться до заперечення факту хабара: адвокати стверджують, що «передача грошей не зафіксована», розмови трактуються довільно, а ці суми — це 15 тисяч гривень «на армію». На думку захисту, «чорні пакети» без вилучених на місці коштів не можуть бути доказом, а справа представляється як політично мотивована атака на опозиційну силу.
Суд, розглянувши подані матеріали, обрав запобіжний захід щодо Анатолія Вітіва у вигляді застави у розмірі 10 мільйонів гривень, носіння електронного браслета, заборони на виїзд за межі Львова, здачі закордонних паспортів та заборони на спілкування з іншими фігурантами справи до 24 лютого 2026 року.
Історія із записами Вітіва виходить далеко за межі однієї земельної ділянки. Вона демонструє, як питання міської забудови можуть ставати предметом таємних політичних домовленостей, де рішення рад обговорюються не на відкритих засіданнях, а в закритих бесідах про пакети, борги та частки. Незалежно від того, як суд зрештою оцінить докази, вже зараз очевидно: йдеться про системну кризу довіри до місцевої влади, де межа між політикою, бізнесом та корупцією виявляється тривожно розмитою.