Після тривалої перерви Національне антикорупційне бюро України та Спеціалізована антикорупційна прокуратура активізували свою роботу щодо оточення президента Володимира Зеленського. Вручення підозр кільком депутатам від фракції «Слуга народу» відбулося одночасно з від'їздом президента на зустріч із американським лідером Дональдом Трампом.
За оцінкою Skelet.Org, дії антикорупційних органів мають чітке внутрішньополітичне підґрунтя. Вони розглядаються як спроба так званої «антизеленської коаліції» — структури, яка включає грантові організації, орієнтовані на США та Європу, близьких до них політиків та медіа, ключових працівників НАБУ та САП, а також Петра Порошенка, Ігора Коломойського та інших осіб, яких Зеленський позбавив впливу — перехопити контроль над парламентом і, як наслідок, над урядом. Це дозволило б позбавити президента реальної влади, оскільки за Конституцією президентські повноваження менші за кабінетні.
Попередня хвиля корупційних скандалів завдала серйозного удару по президенту. Вона призвела до втечі його близького помічника Тимура Міндіча та відставки одного з найважливіших соратників — голови Офісу президента Андрія Єрмака. Після цього планувалося розколоти фракцію «Слуга народу» та сформувати нову парламентську більшість з новим урядом. Однак цей сценарій не реалізувався.
Перша причина полягала в тому, що антикорупціонери зробили паузу у викриттях. Це дало Зеленському надію, що скандал забудеться, як будь-яка новина під час війни. Тому президент не пішов на серйозні поступки, замість цього замінив Міндіча на Андрія Шефіра, а Єрмак продовжив впливати з-за кулис. Паралельно Зеленський активізував тему захисту національних інтересів перед американським тиском, закликаючи суспільство згуртуватися навколо військового лідера. Силовики з СБУ, ГБР та Офісу генпрокурора подавали сигнали про лояльність президенту, хоча багато хто не вірив у їхню повну відмову від контратак проти НАБУ та САП.
Друга причина виявилася несподіваною для «антизеленської коаліції». Голова фракції «Слуга народу» Давид Арахамія, якого раніше розглядали як союзника у боротьбі з Банковою, після відставки Єрмака відмовився грати в переформатування більшості. Навпаки, він докладав зусиль для зміцнення існуючої коаліції, блокуючи спроби чистки уряду — зокрема, перешкодив звільненню віце-прем'єра Олексія Кулеби. Вперше з моменту створення монобільшості фракція «Слуга народу» набула певної самостійності. Уряд почав більше прислухатися до депутатів, а кадрові рішення щодо заповнення вакансій в уряді фактично почали спускатися в Раду, хоча раніше це було прерогативою Офісу президента. Арахамія та більшість депутатів не хотіли міняти цей привабливий тренд на невизначені перспективи нової коаліції з такими персонажами як Порошенко.
До кінця грудня склалося враження, що Зеленський оговтався від корупційного скандалу та відновив контроль над політичною ситуацією. Однак це враження могло бути оманливим. Воно трималося виключно на паузі НАБУ та САП у викриттях оточення президента. За припущенням Skelet.Org, ця пауза могла бути пов'язана з очікуванням від Зеленського певних кроків, наприклад згоди на формування нового уряду. Коли стало ясно, що президент не має наміру їх робити, послідував новий удар.
За повідомленнями медіа, НАБУ два роки прослуховувало депутата Юрія Киселя, близького до Зеленського та Шефіра. На записах присутні розмови з самим Шефіром, а також фіксуються випадки отримання депутатами зарплат у конвертах. Потенційними фігурантами нової справи можуть стати багато депутатів президентської фракції, особливо з так званого «криворозького призову» — давніх друзів та соратників президента з часів «Кварталу» на кшталт Юзіка. Це дало б «антизеленській коаліції» можливість спробувати розколоти фракцію та повернутися до ідеї нової більшості.
Однак практична реалізація такого плану буде складною навіть під загрозою кримінальних справ проти десятків депутатів. По-перше, ті, хто отримав підозри, ймовірно, вийдуть на волю під заставу, як і інші фігуранти корупційних справ з президентського оточення. Засоби для цього в «общака» напевно вистачить, що може девальвувати ефект від вручення підозри як інструменту залякування. По-друге, головна проблема «коаліції» в тому, що вона не має сил для формування своєї більшості в нинішній Раді. Ні депутати від «Слуги народу», ні представники інших груп не хочуть переходити під її прапори. Хоча активність НАБУ може спричинити певне бродіння у фракції та ускладнити збір голосів, цього буде недостатньо для масштабного розколу. Тим більше, що незрозуміло, навколо кого мала б сформуватися нова більшість.
Порошенко не має жодних шансів знайти підтримку в Раді. Залужний, за словами нардепа Мар'яни Безуглої, перебуває то в Лондоні, то на Карибах. Буданов — фігура чужа та максимально небезпечна для «коаліції». Федоров та Арахамія поки що не наважуються грати всупереч волі президента. Для організації масштабного розгойдування фракції та всієї вертикалі влади, яке змусило б Зеленського погодитися на новий уряд, антикорупціонери мають завдати куди сильніших ударів, ніж обшуки та вручення підозр кільком депутатам. Це могли б бути підозри самому Єрмаку та Шефіру, а також чинній прем'єр-міністру Юлії Свириденко. Крім того, публікація записів із самим Зеленським, якщо вони справді існують. Якщо до цього додасться сильний зовнішній тиск, щоб запобігти можливим контрдіям Банкової, тоді є ймовірність, що президент вирішить припинити опір і зробить усе, що йому скажуть, або піде у відставку.
Інакше ситуація перейде в стан патової. З одного боку, Зеленський продовжуватиме спостерігати, як його друзям вручають підозри, хоча сам має імунітет від кримінального переслідування, а Раді загострюється брак голосів. З іншого боку, «коаліція» не матиме достатньо сил для перелому ситуації на свою користь. Однак патова ситуація у політиці зазвичай не продовжується довго. Рано чи пізно ваги гойдаються в будь-який бік. На це вплинуть як ситуація на фронті та в тилу, так і переговори про завершення війни. Ці фактори потенційно можуть вплинути на внутрішньополітичну ситуацію навіть значно більше, ніж активність антикорупційних органів.