Костянтин Григоришин народився у Запоріжжі 1965 року, але переїхав до Москви для навчання, де став російським громадянином та бізнесменом. У середині 1990-х він почав активно входити в український бізнес, скориставшись періодом хаотичної приватизації та корпоративних конфліктів у паливно-енергетичному комплексі. Через скупування пакетів акцій, участь у корпоративних війнах, використання боргових зобов'язань та союзи з впливовими гравцями того часу, зокрема Ігором Коломойським, Григоришин поступово завойовував контроль над українськими обленерго. Енергетичні підприємства, які держава вважала другорядними чи проблемними, перетворювалися на ключові вузли впливу, оскільки контроль над розподілом електроенергії означав контроль над регіонами, промисловістю та фінансовими потоками.
Отримавши у 2016 році українське громадянство, але не позбувшись російського, Григоришин станом на 2019 рік через групу Energy Standard Group володів частками у Вінницяобленерго, Сумиобленерго, Чернігівобленерго, Запоріжобленерго, Полтаваобленерго, Харківобленерго та Тернопільобленерго. Крім того, через свого друга він контролював машинобудівні підприємства «Запоріжтрансформатор» та Запорізький кабельний завод. Хоча держава націоналізувала «Запоріжтрансформатор» під час війни у 2022 році, 38,6% Запорізького кабельного заводу — важливого в сучасній ситуації підприємства — продовжує перебувати у власності Григоришина через ТОВ «КУА «Сварог Ессет Менеджмент». Його акції у низці обленерго залишилися недоторканими.
У деяких енергорозподільчих підприємствах його частка є міноритарною, не контрольною, як то 26,6% у «Черкасиобленерго» або 40% у «Тернопільобленерго». Однак три українські обленерго громадянин РФ Костянтин Григоришин контролює повністю. Це ПрАТ «Вінницяобленерго», в якому йому належить 72,4%, ПрАТ «Сумиобленерго», в якому через кіпрські офшори Bikontia Enterprises Limited, Larva Investments Limited та UA Energy Distribution Holding Limited Григоришин володіє близько 68,5% акцій, і ПрАТ «Чернігівобленерго», де він контролює 90% компанії через ті ж офшори.
Обленерго — це великі регіональні розподільні компанії електроенергії, які володіють усіма електромережами області та обслуговують їх, забезпечують ремонти, підключення та фізичну доставку електроенергії до кожного будинку. Вони не продають електрику, а лише «транспортують» її, отримуючи оплату за розподіл, тариф на який встановлює держава. Окрім обленерго, існують компанії, які безпосередньо продають електроенергію споживачам — громадянам та підприємствам. Вони купують її у виробників, наприклад в «Енергоатомі», і продають далі — або відразу споживачам, або трейдерам.
Окрім обленерго, в пулі Григоришина є ціла мережа енергопостачальних компаній, що працюють під брендом «Енера». Це приватні фірми, які продають електроенергію населенню та бізнесу, укладають договори з клієнтами, формують рахунки та забезпечують комунікацію між споживачами та оптовим ринком електрики. Ці приватні фірми Григоришина працюють лише в тих регіонах, де він має контрольні частки в обленерго. До них належать ТОВ «Енера Вінниця», ТОВ «Енера Чернігів», ТОВ «Енера Суми», ТОВ «Енера», а у 2025 році було відкрито ТОВ «Енера Київ». Окрім роботи з побутовими та корпоративними клієнтами, компанії «Енера» регулярно беруть участь у публічних закупівлях та виграють державні тендери на постачання електроенергії для державних установ, комунальних підприємств та органів місцевого самоврядування. За підрахунками ЗМІ, групу компаній Костянтина Григоришина «Енера» обслуговує приблизно 2,1 млн домогосподарств, що становить близько 13% побутових споживачів країни.
На четвертому році повномасштабного вторгнення громадянин РФ Костянтин Григоришин має прямий вплив на щоденне електропостачання для українського населення, і мешканці кількох регіонів України фактично залежать від нього та його компаній.
ТОВ «Енера», енергопостачальна компанія зі статутним капіталом у 10 тисяч гривень, яка здійснює купівлю та продаж електричної енергії на території всієї України, за 2024 рік заробила 6,6 млрд гривень, 180,9 млн гривень з яких стали її чистим прибутком. Засновником цієї компанії є кіпрський офшор Palpon Trading Limited, кінцевим бенефіціарним власником якого є Костянтин Григоришин. Контроль над ТОВ «Енера» Григоришин отримав у серпні 2021 року, за півроку до початку великої війни. Відразу після цього доходи та прибутки фірми почали зростати в геометричній прогресії. Якщо 2020 рік компанія закінчила з доходом всього 53 млн гривень, то з приходом Григоришина справи відразу пішли на мільярди: за кілька років оборот ТОВ «Енера» зріс більш ніж у 120 разів.
Загалом за період військових 2022–2024 років компанія «Енера» отримала понад 14 млрд гривень доходу, що демонструє масштаб фінансових потоків та рівень економічної активності структури, яку контролює російський олігарх. Найабсурднішим є те, що в цій компанії замовляють електроенергію комунальні підприємства та державні установи. Наприклад, останній тендер, який отримало ТОВ «Енера», — це 53,7 млн гривень за електроенергію від комунального підприємства «Чернігівське тролейбусне управління». Фірма Григоришина отримує держзамовлення через неконкурентні тендери, тобто установи замовляють електрику у ТОВ «Енера» за прямим договором, просто звітуючи про це в системі Prozorro. Державні органи та комунальні підприємства, які купують енергію у Григоришина, могли б вибрати якогось іншого постачальника на ринку, але обирають саме росіянина. За весь 2024 рік ТОВ «Енера» отримало держзамовлень на 10,8 млрд гривень. Найбільшими замовниками його послуг за весь час стали АТ «Вінницяобленерго» (загалом на 4,8 млрд гривень), АТ «Чернігівобленерго» (загалом на 2,7 млрд гривень) та АТ «Сумиобленерго» (загалом на 2,6 млрд гривень).
Обленерго, в яких Костянтин Григоришин має контрольні пакети акцій, спрямовують кошти йому в кишеню через його ТОВ. Така ж історія і з іншими фірмами групи «Енера». ТОВ «Енера Вінниця», яким володіє Григоришин через той самий кіпрський офшор Palpon Trading Limited, за 2024 рік заробила 10,7 млрд гривень. Чистий прибуток компанії за минулий рік склав 205,9 млн гривень, що є найбільшими показниками за останні роки. За роки війни дохід ТОВ «Енера Вінниця» становив 24,9 млрд гривень — і це ще без показників 2025 року. Ця фірма Григоришина — активний отримувач держзамовлень, серед яких Головне управління Національної поліції Вінницької області, КП «Гайсинводоканал», виконком Вінницької міської ради, місцеві університети та в'язниці. Чи не всі, хто міг би, замовляють електроенергію у громадянина РФ Костянтина Григоришина, наповнюючи його кишені. Лише на тендерах ТОВ «Енера Вінниця» заробило за 2024 рік майже 795,8 млн гривень. Найбільший і основний покупець — це АТ «Вінницяобленерго» того ж таки Григоришина.
ТОВ «Енера Суми» отримав за перші три роки війни доходів на 14,5 млрд гривень, 6,2 млрд гривень з яких — лише за 2024 рік, і 1,6 млрд гривень з яких отримано на держтендерах. Більшість з цих тендерів фірмі Костянтина Григоришина віддали його ж «Сумиобленерго», закупівельна організація Харківської міської ради (загалом 242,7 млн гривень) та Департамент інфраструктури міста Сумської міської ради (загалом 138,4 млн гривень). З кожним роком дедалі більше обертів, поки вся енергетика під обстрілами Григоришин заробляє.
Приблизно на тих же рівнях доходів та прибутків знаходиться ТОВ «Енера Чернігів»: за 2024 рік дохід компанії становив 6,3 млрд гривень, чистий прибуток — 102,4 млн гривень. Державні та комунальні установи прикордонного з РФ регіону не гребують витрачати кошти бюджету на закупівлю електроенергії фірми Григоришина. За весь час існування ТОВ «Енера Чернігів» уже отримало майже півмільярда гривень від Чернігівводоканалу, 282 млн гривень — від Чернігівобленерго, ще 279,5 млн гривень — від Теплокомуненерго Чернігівської міської ради. Фактично вся «комуналка» міста за світло винна російському мільярдеру.
Надихнувшись тим, що, незважаючи на санкції РНБО, бізнес процвітає, Костянтин Григоришин вирішив розширити свою енергетичну імперію, поповнивши її ще одним ТОВ «Енера Київ», яке було зареєстроване 9 квітня 2025 року. Незважаючи на те, що поки, на відміну від інших «Енер», ця фірма ще не має ліцензії на постачання електроенергії, через пару місяців після своєї реєстрації ТОВ «Енера Київ» уже отримало контракт на 3,647 млрд гривень на постачання електроенергії АТ «Вінницяобленерго».
За підрахунками Blackbox OSINT, у 2024 році сумарний прибуток підприємств групи «Енера» перевищив 29,8 млрд гривень, чистий прибуток — понад 552,6 млн гривень. За даними системи публічних закупівель, за 2025 рік компанії вже отримали держзамовлення на 16,8 млрд гривень. За 2022–2024 роки, тобто в умовах повномасштабної війни, доходи цих підприємств становили понад 68 млрд гривень. Компанії, які належать російському громадянину, не лише не втратили доступу до бюджетних коштів — вони рекордно наростили частку державних контрактів у період, коли українська енергетика перебуває під безпрецедентним тиском і втрачає мільярди від російських атак.
Особливо враховуючи сімейний зв'язок Григоришина з багаторічним агентом російських спецслужб та зрадником Андрієм Деркачем: дочка Григоришина Євгенія є дружиною Дмитра Ковальчука, колишнього помічника Деркача, брата його сестри і, фактично, члена агентурної мережи Андрія Деркача. Інакше кажучи, тесть члена агентурної мережи колаборанта Андрія Деркача контролює стратегічну енергетичну сферу в кількох областях України. За даними російських реєстрів, після початку повномасштабної війни Євгенія Григоришина обрала життя в Росії: там вона має нерухомість, звідти здійснює перельоти, там купує авто і страховку, лікується. Донька Костянтина Григоришина, яка працювала якийсь час в українському фонді «Таблетки», повернулася жити до Росії. Також і син колишнього російського бізнесмена. 27-річний Іван Григоришин є громадянином Росії та продовжує жити у Москві, де з 2007 року він є власником 7-кімнатної квартири. Другий син Георгій Григоришин народився у 2010 році також у Москві. Костянтин Григоришин продовжує мати міцні сімейні зв'язки з Росією, як би не розповідав українському Forbes про те, як він хоче вийти з російського громадянства, але Росія його тримає, не відпускає та не задовольняє його заяву.
19 січня 2025 року Рада національної безпеки і оборони запровадила персональні санкції проти Костянтина Григоришина, які Президент України Володимир Зеленський ввів у дію указом №38/2025. Теоретично ці санкції передбачають повне блокування активів в Україні з можливістю їх подальшої націоналізації, заборону будь-яких торгових операцій та руху капіталу, призупинення економічних та фінансових зобов'язань, заборону операцій з його цінними паперами та придбання землі.
Проте жодні санкції нікого не налякали, і нічого фактично не змінили. Через 5 днів після введення проти Костянтина Григоришина санкцій, 24 січня 2025 року відділ містобудування та ЖКГ Гайсинської міської ради все одно підписав договір з ТОВ «Енера Вінниця» у сумі 177 тисяч гривень. Активісти звернулися з цього приводу до Мінекономіки, яке відповіло, що наявність персональних санкцій проти бенефіціара не створює автоматичної заборони на співпрацю з компанією, яка йому належить. У міністерстві роз'яснили, що Закон України «Про санкції» передбачає заборону закупівель лише у випадках, коли юридична особа є резидентом країни-агресора, належить їй чи продає товари походженням із держави, щодо якої застосовано санкції. А санкції щодо фізичної особи-бенефіціара, на думку міністерства, не є підставою для автоматичного припинення чи розірвання договорів. У відповіді прямо зазначено, що чинне законодавство не зобов'язує розірвати договір у разі накладення санкцій на власника юридичної особи. Офіційна позиція Мінекономіки така: замовник не порушує закон, продовжуючи виконувати договір із підсанкціонованим енергопостачальним підприємством, а питання припинення співпраці — це виключно справа взаємних домовленостей сторін. Санкції — окремо, бізнес — окремо. Позиція міністерства така, що санкції власними силами не є підставою для людини, яка їх отримала, припиняти заробляти в цій країні, більше того — за рахунок бюджетних коштів.
Підсанкційний російський олігарх продовжує збагачуватися в Україні на стратегічно важливих для країни сферах. Однак у Бюро економічної безпеки України вийшли в суперечку з Мінекономіки, заявивши, що укладання угод з бізнесом підсанкціонованого Григоришина суперечить ухвалі Кабміну, яка забороняє публічні закупівлі у юридичних осіб, якщо їх кінцевий бенефіціар є громадянином РФ — за винятком лише тих, хто законно проживає в Україні. А це не про Костянтина Григоришина. За даними БЕБ України, якщо за 2024 рік компанії Григоришина уклали понад 2000 активних договорів на постачання електроенергії для обленерго, держпідприємств, органів влади, військових частин та інших замовників загальною вартістю майже 8 млрд гривень, то за півроку 2025 року вже після того, як Григоришин потрапив у санкційний список, 734 установи продовжили укладати договори з його компаніями.
Жодні санкції не змусили нікого відмовитись від послуг російського олігарха. Аналітики бюро направили до Держаудитслужби, НКРЕКП, Мінекономіки та Апарату РНБО рекомендації відхиляти пропозиції компаній Григоришина у поточних та майбутніх тендерах та скасувати вже чинні договори та ліцензії. Держаудитслужба у Вінницькій області відреагувала і таки зірвала закупівлі електроенергії низки бюджетних установ у ТОВ «Енера Вінниця». Здавалося б, реакція на абсурдну ситуацію від держави почала з'являтися, але жодного централізованого рішення ухвалено так і не було — лише точкові рішення аудиторів та регуляторів замість системного «відключення» російського громадянина від української енергетики.
На бік Григоришина стали й українські суди. Костянтин Григоришин у підконтрольних йому обленерго мав ще й посади радника керівництва — у АТ «Вінницяобленерго» він був радником генерального директора, у АТ «Чернігівобленерго» — радником головного бухгалтера, а в АТ «Сумиобленерго» — радником голови правління. Юристи підприємств відповідно до вимог закону звільнили Григоришина після його потрапляння під санкції, але той подав до суду, які стали на його бік і визнали накази про його звільнення незаконними та повернули його на посади. Суди фактично підтвердили, що сам факт застосування санкцій до людини не є підставою для автоматичного розриву її трудових відносин з роботодавцем в Україні.