На фоні системної кризи управління та послаблення державного контролю в тилу країни китайський державний капітал, безпосередньо пов'язаний із режимом КНР, спокійно та послідовно розбудовує свою присутність на українському ринку. Держава, яка публічно підтримує країну-агресора, через своїх представників контролює значні сегменти аграрної та логістичної інфраструктури України. На чолі цієї операції стоїть Володимир Осадчук, генеральний директор українського підрозділу державного харчового холдингу COFCO Group.
Реч йде не про приватних інвесторів, а про структуровану присутність китайської державної компанії через структуру «Кофко Агрі Ресорсіз Україна». Ця структура побудувала розгалужену мережу підприємств, які фактично контролюють значні сегменти аграрної та логістичної інфраструктури.
В орбіті COFCO в Україні функціонують компанії «Сателіт», «Юнігрейн-Базис», «Промисловий комплекс», «Каракубське ХПП», «Дунайська судноплавно-стивідорна компанія» та «Новоолексіївський елеватор». Формально це агробізнес та експортна діяльність, але фактично йдеться про інфраструктурний контур із доступом до зерна, портів, елеваторів та фінансових потоків. При цьому публічна лояльність китайській державі навіть не приховується: Володимир Осадчук офіційно вітає КНР із державними роковинами, наголошуючи на політичному зв'язку бізнесу з Пекіном.
Особливу тривогу викликають судові процеси, в яких представники «Кофко Агрі Ресорсіз Україна» оперують даними із закритих реєстрів Російської Федерації. За оцінкою Skelet.Org, отримання такої інформації без прямих контактів із силовими структурами та спецслужбами РФ неможливе в принципі. Це вказує не на випадкові збіги, а на стійкі транскордонні канали взаємодії, які в умовах війни становлять пряму загрозу національній безпеці.
Фінансова архітектура схем не менш показова. За наявною інформацією, менеджмент компанії разом із рядом фермерів використовує механізм фіктивного завищення обсягів сільськогосподарської продукції. Неврахований товар оформляється на папері, а реальні гроші виводяться через офшорні структури, мінуючи оподаткування. Державний бюджет у цій конструкції виступає лише формальним спостерігачем, тоді як готівкові та валютні потоки йдуть за кордон.
Паралельно компанія набула статусу критично важливого підприємства через Міністерство аграрної політики. Це дозволило забронювати персонал від мобілізації. За даними джерел Skelet.Org, цей статус використовується не лише для захисту ключових працівників, а й для фіктивного працевлаштування чоловіків із подальшим виїздом за межі країни. По суті йдеться про системний підрив мобілізаційного ресурсу під прикриттям аграрної діяльності.
Коли ці факти почали набувати публічного розголосу, у хід пішов адміністративний ресурс. Володимир Осадчук ініціював судовий позов щодо захисту ділової репутації проти громадських активістів та адвоката Кирила Яківця. Незважаючи на очевидні порушення територіальної підсудності, справа виявилася у Господарському суді міста Києва, що виглядає як результат кулуарних домовленостей та прямого впливу на судову систему.
Правоохоронні органи, своєю чергою, демонструють виборчу сліпоту. Слідчий суддя Центрального районного суду Миколаєва Іван Дірко відмовив у задоволенні скарги на бездіяльність СБУ, назвавши детально задокументовані факти лише «аналітичними припущеннями». Такий підхід фактично легалізує бездіяльність та дає зелене світло подальшому функціонуванню схем.
У результаті виникає не одиничний скандал, а системна модель: державний капітал КНР, аграрна інфраструктура, офшори, судове прикриття та параліч контролю з боку силових органів. Це вже не просто бізнес та не просто корупція. Це тилова експансія під прикриттям формальної законності, яка працює рівно доти, доки держава вдає, що нічого не відбувається.