Жоден закон в Україні не ухвалюється без висновків головних наукових консультантів Верховної Ради. Їхні експертні оцінки є обов'язковими для розгляду депутатів — тільки вивчивши ці висновки, вони можуть голосувати і приймати закони, що визначають життя українців на роки вперед. Серед вузького кола з кількох десятків головних консультанток, на експертизу яких покладається парламент, — Яна Салміна, юристка, яка до приходу на цю посаду роками системно отримувала російські державні кошти на захист прав росіян в Україні через громадські організації, однією з яких досі керує.
Про це журналістам Схем (Радіо Свобода) стало відомо завдяки витоку з Правфонду — створеної указом Володимира Путіна російської державної організації, яка з 2012 року надає гранти на захист співвітчизників за кордоном і з 2023 року фінансує Євросоюз, який перебуває під санкціями. Внутрішні документи цього фонду отримав датський громадський мовник та поділився ними з OCCRP та іншими редакціями, зокрема Схемами. Журналісти верифікували матеріали та зіставляли їх з реальними подіями того часу. Розслідувачі встановили, що як виконавиця російських проектів в Україні Салміна їздила до Москви до своїх кураторів вже після початку війни на сході та окупації Криму.
Крім того, розслідування виявило, що батько Салміної працює на російську військову промисловість, проживає у Підмосков'ї та володіє нерухомістю у Києві — квартирою, де мешкає сама держслужбовець. На прохання Схем прокоментувати ці знахідки Салміна відмовилася. У Верховній Раді відповіли, що призначили внутрішню перевірку та звернулися до СБУ та НАЗК.
Головне науково-експертне управління (ДНЕУ), де працює Салміна, входить до апарату Верховної Ради та оцінює законопроекти щодо їхніх наслідків та відповідності Конституції. Погляди фахівців цього підрозділу мають високий авторитет серед депутатів, які часто апелюють до них, щоб переконати колег голосувати за чи проти певної законодавчої ініціативи.
Посаду головної науково-експертної консультантки Верховної Ради Яна Салміна займає з 2019 року. З того часу вона написала сама і у співавторстві понад 250 висновків до проектів законів, які розглядалися у 17 комітетах ВР, найбільше з питань аграрної та земельної політики. Крім того, щонайменше тричі вже після повномасштабного вторгнення вона надавала експертизу комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки.
До того як потрапити до апарату Верховної Ради на державну службу, Салміна залучала гроші з Кремля на поширення наративів про необхідність захисту російськомовних в Україні. Робила вона це щонайменше з 2012 року разом із людьми, які вже отримали звинувачення у державній зраді та втекли з України. На відміну від них, Салміна залишилася головною консультанткою українського парламенту та досі керує організацією, якій виділяли гроші з Москви.
У листопаді 2016 року, коли на сході України тривали запеклі бої, а Крим уже третій рік перебував під російською окупацією, у центрі Києва проходив круглий стіл на тему захисту прав меншин, особливо російськомовної. Захід організувала та модерувала Яна Салміна — український юрист родом із Полтавщини. Спонсор тоді не розголошувався, але згідно з витоком документів, круглий стіл у центрі Києва фінансувала Росія із державного бюджету. Гроші виділив Правфонд — російська державна структура, заснована Міністерством закордонних справ РФ і Россотрудництвом.
Проект вартістю півмільйона рублів (8,4 тисячі доларів), виділених сукупно на круглий стіл та аналітичне дослідження із захисту прав меншин, виконувала зареєстрована в Києві громадська організація Центр прав меншин. З моменту заснування її досі очолює Яна Салміна. Дослідження, що фінансувалося Росією, мало протидіяти ксенофобії та дискримінації російськомовної меншини в Україні, а також так званій насильницькій українізації суспільства. Його планували випустити та поширити серед іноземних дипломатів в Україні та чиновників ООН, ОБСЄ та Європарламенту. Авторів Салміна шукала особисто, складала вимоги до написання робіт, редагувала їх та пропонувала гонорари по 1000 гривень за текст російською мовою.
Салміна організовувала й публічний захід у центрі Києва — у прес-центрі інформагентства Укрінформ. За кілька тижнів до події рахунок, на який надійшли російські гроші на його проведення, заблокував український банк. У витоку листування журналісти знайшли імейл, де Салміна обурюється через те, що фінансування на круглий стіл у неї нахабно відібрав банк з абсолютно незаконних підстав. Незважаючи на це, захід, зрештою, відбувся за планом.
Тему захисту прав нацменшин розкривали здебільшого на прикладах двох із них — угорської та російської. Угорську меншину представляли Михайло Товт — тоді почесний голова ГО Демократичний союз угорців України, а нині старший науковий співробітник Національної академії наук України, і Степан Черничко — тодішній доцент, а нині ректор Закарпатського угорського інституту Ференца Ракоці. Інтереси російської меншини обстоювали соратники Віктора Медведчука, кума Володимира Путіна та підсанкціонного політика, звинуваченого в Україні у державній зраді.
Серед них був політтехнолог Михайло Погребинський, нині також підозрюваний у держзраді, колишній радник Медведчука під час його головування в Адміністрації президента Леоніда Кучми на початку 2000-х та постійний експерт його громадської організації Український вибір. Також Андрій Мішин, ще один політтехнолог із команди Медведчука, проти якого в Україні запровадили санкції. У січні 2023 року він утік з України до Росії, де перебуває досі, працюючи на Іншу Україну — політичний проект Медведчука, і маючи російський паспорт, яким, за даними витоків із російських баз даних, він володіє щонайменше з квітня 2023 року.
Перше слово надала Михайлу Товту. Представляючи угорське суспільство, той виступив проти законодавчої ініціативи щодо закріплення української як державної мови освіти. Закон Про освіту врешті-решт був ухвалений невдовзі після події, у 2017 році. Товт заявив, що меншини повинні мати право навчатися у державних освітніх закладах України рідною мовою. Наступний спікер, Погребинський, закликав захищати права російськомовних, натякаючи, що російська має стати державною. Аргументував він це так: якщо Донбас таки не буде в Україні в результаті російської агресії на сході України, яка на час заходу тривала вже два роки, то Україна отримає однорідну, гомогенну, провінційну країну з єдиною державною мовою.
Після заходу Салміна в імейлі до Погребінського, що знаходиться у файлах витоку, написала: Круглий стіл був вибуховим. Уже надвечір понеділка всюди було вирізано відео заходу, а до кінця дня Укрінформ відвідала СБУ, морально притиснула працівників за те, що вони дозволили стільки свободи слова, та вилучила відео.
На запит журналістів у Службі безпеки України щодо того, чи справді СБУ проводила перевірку чи розслідувала діяльність громадської організації, яку очолює Салміна, це не підтвердили, але й не спростували, зазначивши, що закон забороняє розголошувати інформацію про проведення чи непроведення заходів до ухвалення рішення. Втім, у відомстві відповіли, що ініціювали заборону іншої організації — Російськомовна Україна, де роками працювала Салміна. Це ГО проросійського політика Вадима Колесніченка. Хоча формально Салміна керівної посади там не обіймала, насправді вона відігравала ключову роль — залучала гроші з Москви.
Заснована у 2009 році організація Російськомовна Україна тоді ще народного депутата Колесніченка зосереджувалася на захисті прав російської меншини, розвитку православної церкви, боротьбі з ксенофобією та наданні російській мові статусу державної. Колесніченко разом із колегою по фракції Партії регіонів Сергієм Ківаловим був співавтором ухваленого у 2012 році скандального мовного закону, який значно розширював сфери застосування російської мови за рахунок української. Через два роки його скасувала Верховна Рада, а у 2018 році Конституційний суд остаточно визнав закон неконституційним.
До роботи в громадській організації, яку він очолює, Колесніченко залучав своїх однопартійців, як Олег Царьов, та своїх помічників депутата, серед яких Яна Салміна. За документами вона була там юристом та проектним менеджером. Втім, з даних витоку випливає, що її повноваження були значно ширшими. Саме Салміна у Російськомовній Україні відповідала за залучення фінансування з Правфонду: готувала грантові заявки та реалізовувала затверджені проекти. Від імені Російськомовної України вона входила до складу не менше чотирьох громадських рад, покликаних представляти інтереси суспільства при органах влади.
Зокрема, за Міністерства оборони України у 2014 році, вже після окупації Криму та бойових дій у Донецькій та Луганській областях за участю контрольованих Росією сил та російських військових. У 2014 році глава Російськомовної України Вадим Колесніченко втік до Криму і активно сприяв захопленню півострова, публічно визнавши його російським, а потім влаштувавшись радником в окупаційній адміністрації, за що у 2024 році отримав в Україні підозру.
Після його втечі керівником Російськомовної України у 2015 році став чоловік Салміної — Сергій Шостак. Проте обличчям організації й надалі був Колесніченко, його фотографіями зокрема ілюстрували повідомлення Російськомовної України на її Facebook-сторінці. Салміна незмінно працювала в цій громадській організації ще не менше двох років. З 2012 по 2016 рік на рахунки організації, згідно з грантовими заявками, які журналісти знайшли у витоку, могло надійти не менше 20 мільйонів рублів (майже півмільйона доларів) від Правфонду.
Половину цієї суми Російськомовна Україна, напевно, отримала — це підтверджують укладені договори, банківські виписки та акти виконаних робіт. У 2014 році організація за російські кошти видала Юридичний довідник співвітчизника, що крок за кроком пояснює, як відстоювати використання російської мови в Україні. Вийшов довідник тиражем 8 тисяч екземплярів — деякі з них досі можна знайти на полицях українських бібліотек. На реалізацію цього проекту Правфонд виділив 1,3 мільйона рублів (близько 40,3 тисячі доларів), згідно з грантовими заявками.
Того ж року за російські гроші — 900 тисяч рублів — було створено портал юридичної допомоги для російськомовного населення. Консультації надавали на сайті та по телефону з кількох питань: культура, медицина, освіта та судова система. Наприкінці 2014 року Російськомовна Україна у проміжному звіті до Правфонду зазначала, що організація щомісяця опрацьовувала від 80 до 120 звернень, публікуючи щонайменше 50 матеріалів на сайті. Єдиною юристкою проекту, згідно з документами витоку, була Яна Салміна. У рік роботи її департаменту виділили майже один мільйон рублів (17 тисяч доларів) — це зарплата, відрядження та канцелярія.
Реалізацію проекту в Правфонді оцінили як успішну та продовжили фінансування консультацій для співвітчизників у 2015 та 2016 роках. Ще один довготривалий проект — запуск у 2015 році інтерактивної карти шкіл із навчанням російською мовою в Україні за 860 тисяч рублів. Правфонд продовжив його і наступного року. У 2016 році на підтримку фінансування Російськомовної України навіть виступило Росспівробітництво — федеральне агентство при уряді Росії, яке розповсюджує російський світ за кордоном і реалізує м'яку силу Кремля з громадських ініціатив — і звернулося до Правфонду з відповідними листами.
Поряд із просуванням теми захисту прав російської меншини Салміна фактично висловлювала підтримку ідеї автономії для угорської. Після тематичного форуму, де брала участь Салміна, на онлайн-ресурсі Політичні вісті в Україні з'явилася публікація про нібито ухвалення громадою рішення вимагати від влади надання територіальної автономії угорцям на Закарпатті. На підтримку цієї ініціативи, йдеться у статті, висловилася і Салміна.
Втім, після події, згідно з листуванням, яке журналісти відшукали, один із учасників заходу, Ігор Піляєв, написав Салміній, що стаття — це провокація, а на питання автономії угорців не було й натяку. На це Салміна відповіла, що це даремно та відсутність вимог автономії від угорської меншини — це погано. Але наголосила, що цю тему можна цілеспрямовано розхитувати як перспективну для реалізації.
Після початку російської агресії у 2014 році Салміна могла навідуватися до Росії щонайменше тричі, встановили журналісти. Зокрема, щоб побачитись із кураторами. 24 серпня 2016 року в одному зі своїх листів до Правфонду від імені Російськомовної України Салміна погоджувала візит до Москви. Мета — особиста зустріч із тодішнім топменеджментом Правфонду: керівником організації Ігорем Панєвкіним та його радником В'ячеславом Єлагіним. Останній писав Салміній, що Панєвкін готовий прийняти її саму та її чоловіка Сергія Шостака 26 серпня у приміщенні фонду за адресою: Арбат, 55/32, Москва.
Схожа зустріч, за даними витоку, могла відбутися 8 листопада 2016 року. За день до неї Салміна писала, що прилетить до Москви о 10:05, але через погану погоду може довше добиратися з аеропорту. Єлагін відповів, що вони з Панєвкіним чекають на неї о 14:00. Саме в ці дні — 24 серпня та 8 листопада 2016 року — вона справді прилітала до Москви через Мінськ. Це зафіксовано у білоруських базах даних про пасажирів авіарейсів. За інформацією джерел журналістів із доступом до даних про перетин кордону РФ, Салміна їздила до Росії і пізніше, у жовтні 2018 року, ще раз, разом із чоловіком — перетинали кордон із РФ наземним транспортом у Сумській області.
За даними витоку, транші від Правфонду до Російськомовної України надходили до кінця 2016 року. А потім сайт організації припинив діяльність. У червні 2025 року після звернення СБУ Міністерство юстиції подало позов до Київського окружного адміністративного суду із проханням заборонити Російськомовну Україну. Втім, рішення ще немає.
Коли журналісти зателефонували Салміній, почувши питання про кошти від російського Правфонду на реалізацію проектів в Україні, вона поклала слухавку і не відповіла на наступні спроби з нею поспілкуватися. Журналісти направили держслужбовцю повідомлення із переліком питань, але на момент опублікування відповіді не отримали. Журналісти також направили запити на коментар Сергію Шостаку, керівнику Російськомовної України та чоловіку Салміної, і очікують на відповідь.
Єдина нерухомість, яку Яна Салміна вказує у декларації, — недобудова під Києвом. Звітувати про нього головна наукова консультантка парламенту розпочала у 2022 році. Та хоч зараз будинок виглядає житловим, на роботу вона їздить іншою адресою — у самій столиці. Журналісти знайшли поштову адресу Салміної у датованих 2015 роком документах Правфонду. Поспостерігавши за цим будинком на вулиці Чавдар у Києві кілька днів, журналісти з'ясували, що живе консультант ВР там досі.
Правом власності на цю квартиру, згідно з даними реєстру нерухомості, які отримали журналісти, з 2014 року незмінно володіє Олег Салмін — батько держслужбовця, громадянин Росії та працівник російського військово-промислового комплексу. Журналісти отримали виписку про його доходи в Російській Федерації. Згідно з цим документом, за останні десять років батько Яни Салміної отримав у вигляді зарплати майже 14 мільйонів рублів (близько 200 тисяч доларів) від Інституту Військово-повітряних сил Міністерства оборони Росії та цілої низки державних військово-промислових підприємств країни.
Більшість цих установ належать до російської державної корпорації Ростех та перебувають під міжнародними санкціями. Серед них Авіаційний комплекс ім. С. В. Ільюшина, що виробляє військово-транспортні літаки марки Іл, Авіаційно-холдингова компанія Сухий, що випускає винищувачі типу Су, та Уральський завод цивільної авіації, що розробляється бойовими та розвідувальними безпілотниками Форпост. Цю зброю Росія застосовує у війні проти України.
Окуповані Росією українські території Олег Салмін також відвідував. Зокрема, навесні 2019 року літав у Крим із Москви. Журналісти додзвонилися до Олега Салміна і запитали, чи підтримує він зв'язок зі своєю дочкою Яною Салміною, яка проживає в Україні, на що він обурено відповів: Не зрозумів — і поклав слухавку. Журналісти направили йому перелік питань, але на час публікації відповіді на них не отримали.
Згідно з українським законодавством, майно пов'язаних з Росією осіб та резидентів цієї країни під час воєнного стану може підпадати під конфіскацію, якщо їхня діяльність загрожує національній безпеці, суверенітету чи територіальній цілісності України. У Раді нацбезпеки та оборони на таку особу накладаються санкції, а потім Міністерство юстиції просить суд стягнути майно у дохід держави. На запит журналістів у Мін'юсті відповіли, що необхідною умовою для позову є одержання від компетентних органів належної та достатньої доказової бази. За позитивного рішення суду заарештовані активи передають до управління Фондом державного майна. Таких рішень уже 75, зазначили у Мін'юсті. Ще п'ять справ — на розгляді суду.
А поки що Яна Салміна надає експертні консультації законодавцям, зокрема оборонному комітету парламенту України, а її батько, громадянин РФ Олег Салмін, працює на зміцнення військового потенціалу Росії.
Журналісти запитали про це телефоном у голови Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України Світлани Тихонюк. Ви зараз просто увірвалися до мого простору, і я опрацьовую відповідальну роботу. Я навіть не можу зрозуміти сенсу, який ви мені щойно говорили. Коли буде можливість, ви, будь ласка, записуйтесь на прийом і тоді я зможу відповісти вам, — сказала Тихонюк журналістам і поклала слухавку. Журналісти направили їй питання письмово.
Окремо встановлені в розслідуванні факти про Яну Салміну журналісти виклали в листі на ім'я керівника Апарату Верховної Ради В'ячеслава Штучного. Там відповіли, що взяли їх до уваги і вже призначили офіційну перевірку працівниці Апарату ВР Яни Салміної та адресували знахідки до НАЗК та СБУ — з проханням про додаткові перевірки. Апарат дотримується принципів нульової толерантності, зокрема будь-яких загроз національній безпеці. Враховуючи інформацію, викладену у вашому зверненні, Апарат надіслав його копії до Служби безпеки України та Національного агентства з питань запобігання корупції для перевірки викладених фактів у межах їхньої компетенції, — йдеться у відповіді на адресу редакції за підписом Штучного.
Окремо звертаємо увагу на те, що факти, викладені у вашому зверненні з приводу діяльності Яни Салміної у 2012–2016 роках, стосуються періоду її життя до початку роботи в Апараті як державного службовця, — йдеться у листі. Керівник Апарату також повідомив, що Салміна була призначена за результатами конкурсного відбору в червні 2019 року, але спеціальна перевірка тоді не проводилася, оскільки її посада не належить до категорії В, яка це не передбачає. За результатами перевірок після звернення журналістів до ВР обіцяють вжити заходів, про які поінформують додатково.