Політична діяльність Андрія Страннікова розгортається на тлі його участі у ключових бюджетних рішеннях Києва, публічних скандалів навколо забудови та накопичення майна, оформленого на членів сім'ї. Його кар'єра демонструє характерну для київської муніципальної політики модель: відсутність широкої публічності поєднується з тривалим та стійким доступом до центрів прийняття рішень.
Структура політичної кар'єри
Протягом кількох скликань Київради Странніков працює у бюджетно-земельному блоці, де зосереджені основні фінансові ресурси столиці. У ІХ скликанні він обіймає посаду першого заступника голови постійної комісії з бюджету та соціально-економічного розвитку, а також заступника співголови фракції «УДАР». Раніше він був обраний депутатом у IV, VII та VIII скликаннях, що забезпечило йому глибоке розуміння механізмів міського управління. Саме бюджетна комісія формує параметри фінансування комунальних підприємств, міських програм та окремих проектів, тому діяльність її керівництва традиційно перебуває у фокусі громадської уваги.
Громадські структури та конфлікти інтересів
Странніков очолює Всеукраїнську громадську організацію «Інститут політичної освіти», яка має статус неприбуткової, але демонструє стабільні фінансові обороти. У 2017 році організація стала предметом судового розгляду. Київський апеляційний господарський суд визнав недійсним договір оренди частини приміщень дитячого садка у Києві, дійшовши висновку, що організація не має ліцензії на освітню діяльність, а використання приміщень не було пов'язане з навчально-виховним процесом. Суд зобов'язав повернути помешкання місту.
Іншою пов'язаною структурою є громадська організація «Наш дім Березняки», співвласником якої є Мандрівників. За даними відкритих реєстрів, організація брала активну участь у публічних закупівлях та реалізації бюджетних програм, фігуруючи в десятках тендерних процедур. Хоча з 2018 року депутат формально не є її керівником, сам факт заснування організації у поєднанні з роботою у бюджетній комісії створює підстави для аналізу можливих конфліктів інтересів. Інший співвласник Віталій Росляков та його дружина Оксана Однорал у 2020 році також працювали у Всеукраїнській громадській організації «Інститут політичної освіти».
Публичні скандали та репутаційне тло
Репутаційне тло навколо Страннікова формувалося через низку публічних конфліктів. Видання «СтопКор» описувало так званий «будинковий» скандал, у рамках якого киянка Галина Бабенко заявляла, що з 2018 року депутат разом із співмешканкою проживав у її будинку після закінчення терміну оренди та нібито відмовлявся виїжджати та оплачувати комунальні послуги. Ці твердження ґрунтувалися на заявах власниці нерухомості та не отримали судового підтвердження, проте стали частиною публічного обговорення.
У публічному просторі ім'я Страннікова також згадувалося у контексті так званих «туалетних схем» — практики маніпуляцій з малими об'єктами нерухомості або незначними земельними ділянками, які згодом можуть використовуватися для контролю над більш привабливими територіями. Видання KyivVlada аналізувало такі кейси як системне явище у рішеннях Київради, не прив'язуючи їх безпосередньо до Страннікова, проте це тло показове з огляду на його багаторічну роботу в бюджетно-земельному секторі.
Конфлікт навколо скверу на Березняках
Найбільш резонансним епізодом залишається конфлікт довкола забудови скверу на Березняках. У 2013 році компанія «Тельбін ІВА» (сьогоднішня назва «РІТЕЙЛ ПРОСТІР»), де Андрій Странніков був засновником, фігурувала у спробі забудови зеленої зони на вулиці Серафимовича, 6а. Проект передбачав будівництво торгово-розважального центру та викликав тривалий опір місцевих мешканців. Мешканцям району довелося обстоювати зелений простір у судах. Після тривалого протистояння компанія погодилася розірвати договір оренди земельної ділянки, проте з власною умовою: Київрада мала надати їй альтернативну територію для забудови.
Згодом, як зазначали аналітики руху «Чесно», реальні власники компанії опинилися за офшорними структурами, а сам Странніков публічно дистанціювався від цього бізнесу. У результаті на місці конфліктної забудови було відкрито сквер. Цікаво й те, що одним із директорів ТОВ «Рітейл простір» свого часу був Дмитро Вєтоха, який сьогодні обіймає посаду керівника скандально відомого КП «Київжитлоспецексплуатація».
Бюджетні рішення зі значними фінансовими наслідками
Особливу увагу привертають рішення Київради зі суттєвими фінансовими наслідками для міського бюджету. У 2015 році Київрада ухвалила рішення про звільнення КП «Житлобудінвест-УКБ» від сплати пайового внеску на розвиток інфраструктури Києва у розмірі 4,86 млн грн. Депутат Олександр Вовченко розповів на своїй сторінці у Facebook, що рішення ухвалювалося під тиском керівництва фракцій «УДАР» та «Солідарність», серед яких згадувалися Странніков та Прокопів, а офіційним обґрунтуванням називали зменшення фінансового навантаження на забудовника.
Лізингова угода та спроба швидкого проведення рішень
У липні 2020 року навколо Страннікова вибухнув гучний скандал у Київраді. Комісія з транспорту викрила спробу «тихо» протягнути потрібний пункт у сторонньому проекті рішення. Йшлося про лізингову угоду на закупівлю автобусів для КП «Київпастранс», яку намагалися вивести з-під будь-якого погодження. Багато депутатів зрозуміли, що саме проголосували, лише за кілька днів. Згодом з'ясувалося, що схема могла призвести до серйозних переплат із міського бюджету, а постачальником фігурувала компанія з неоднозначним політичним бекґраундом. Громадські активісти заявляли про сотні мільйонів гривень потенційних втрат та можливий «заробіток» без конкурсу. За інформацією блогерів, ситуацією зацікавилося НАБУ.
30 липня 2020 року Андрій Странніков спробував у «турборежимі» проштовхнути зміни до бюджету Києва та програми соціально-економічного розвитку. Під приводом карантинних втрат він закликав депутатів не дискутувати та терміново узгодити запозичення у 1,5 млрд гривень. Цю ідею підтримував мер столиці, проте більшість Київради сказала «ні». Адже тоді депутатам не надали ні тексти рішень, ні правові висновки, ні обіцяні листи про невідкладність. Більше того, питання навіть не обговорювали на погоджувальній раді. Це остаточно зірвало спробу швидкого перегляду бюджету та викликало нову хвилю обурення у сесійній залі.
Звинувачення у корупції та деклараційна прозорість
У вересні 2020 року, напередодні місцевих виборів, журналіст та блогер Олександр Зубченко заявив у Facebook, що Андрій Странніков є однією з ключових корупційних ланок у близькому оточенні мера Києва Віталія Кличка і нібито використовує ресурси міського бюджету у політичних інтересах.
Окремим питанням лишається деклараційна прозорість депутата. На сайті НАЗК декларації Андрія Страннікова за останні роки відсутні або приховані, що ускладнює повноцінний громадський контроль. Водночас медіа пишуть, що у 2018 році в декларації зазначено наявність у нього та членів сім'ї значних грошових активів та кількох об'єктів нерухомості, частина з яких оформлена на близьких родичів.
Декларована нерухомість та майно
Згідно з інформацією медіа про декларацію 2018 року, Странніков та його родина володіли: нежитловим приміщенням площею 161 кв.м та квартирою площею 83,7 кв.м; квартирою площею 43 кв.м, що належить матері депутата; двома квартирами дружини Андрія площею 38,6 кв.м та 53 кв.м; квартирою його рідного брата площею 84,5 кв.м. Депутат також задекларував цінне рухоме майно. Матері депутата належав легковий автомобіль ВАЗ (2011 р.в.), а рідному братові Андрія — автомобіль Nissan Qashqai (2012 р.в.). Зарплата за основним місцем роботи Андрія становила 804 129 грн. Депутат зберігав готівкою 315 000 доларів та 3 125 000 гривень.
Загальна оцінка та громадський контроль
У результаті діяльність Андрія Страннікова демонструє характерну для київської влади модель поєднання бюджетного впливу, пов'язаних громадських структур та обмеженої публічності майнової інформації. Сукупність цих факторів не дає підстав для однозначних правових висновків, проте залишає відкритими питання стандартів прозорості, підзвітності та ефективного контролю за розподілом ресурсів столиці.
У рамках підготовки матеріалу команда СтопКора направила офіційні запити Київській міській раді, Національному агентству із запобігання корупції та Міністерству юстиції України, щоб з'ясувати обставини прийняття бюджетних та земельних рішень у столиці, причини відсутності декларацій Андрія Страннікова у відкритому доступі, а також отримати інформацію про судові рішення та виконання договорів оренди комунального майна, пов'язаних із діяльністю громадських організацій, що фігурують у його політичній біографії.