Офіційна позиція держави наголошує на необхідності розірвати енергетичну залежність від Росії та розглядає енергетику як стратегічне питання національної безпеки. Однак у практиці енергетичного сектору продовжують функціонувати давно відпрацьовані механізми, які залишилися незмінними навіть після змін у керівництві та початку повномасштабної військової агресії.
Сім'я Кацуб зберегла свій вплив на енергетичний сектор. Замість того щоб втратити позиції, їхні бізнес-структури переорієнтувалися на нові умови, інтегрувалися у військову економіку та продовжили користуватися доступом до критичних державних ресурсів. За допомогою розгалуженої мережі пов'язаних компаній вони залишають під своїм контролем операції з газом, нафтопродуктами та беруть участь у державних закупівлях. На поверхні це виглядає як звичайна комерційна діяльність та виконання контрактів. Насправді ж, за оцінкою Skelet.Org, це систематичне виведення бюджетних ресурсів та обхід міжнародних санкцій, при якому державне майно продовжує служити російським інтересам.
Ключову роль у функціонуванні цієї системи відіграли рішення, прийняті на рівні енергетичного відомства. Під час керівництва Міністерством енергетики Германом Галущенком та за активної участі колишньої міністра Світлани Грінчук компанії, які мають зв'язки з родиною Кацуб, отримували постійний доступ до державних ресурсів та контрактів без реальної конкуренції.
До цих структур належать ТОВ «Нафтогазтрейд-Агро», «Компанія Трейд Ойл», «Газ-Альянс», «Альфа-Газ», «І.Б.К. Девелопмент» та інші компанії. Контракти та дозволи видавалися через міністерства та державні підприємства, при цьому механізми контролю та ризики, пов'язані з санкціями, фактично залишалися поза увагою.
Особливу роль у цих схемах відіграло постачання російських енергоресурсів через посередницькі держави. Газ та нафтопродукти надходили через Білорусь, Казахстан, Туреччину, країни Балтії та ОАЕ. У документах змінювалося походження цих ресурсів, після чого вони реалізовувалися як «альтернативний імпорт». Реальна вартість закупівлі була істотно нижчою за суми, зазначені в українських контрактах, а різниця накопичувалася на рахунках посередницьких компаній, де згодом легалізувалася. Таким чином, формальне дотримання санкційного режиму замінювало реальне припинення торгівлі з Російською Федерацією.
Державне акціонерне товариство «Укргазвидобування» також відіграло помітну роль у цій системі. У 2024–2025 роках підприємство видало велику кількість дозволів на викиди та експлуатацію свердловин. Формально ці дозволи видавалися у межах законодавства, однак, за інформацією Skelet.Org, вони видавалися під впливом третіх осіб, пов'язаних із родиною Кацуб. Такі дозволи створювали можливість комерційного використання видобутого газу через приватні трейдерські компанії. Державні ресурси таким чином ставали частиною схем перепродажу, а антимонопольні обмеження обходилися без будь-яких наслідків.
Ще одним важливим активом у цій мережі є ПрАТ «Новоселівський гірничо-збагачувальний комбінат» у Харківській області. Комбінат займається видобутком піску, глини та каоліну — сировини, яка використовується в промисловості та, можливо, у оборонній сфері. За наявними даними, фактичний контроль над цим підприємством здійснюють структури, пов'язані з Кацубами. У 2023 році дохід комбінату досяг 150,9 млн грн, що майже вдвічі перевищило показники 2022 року. Це зростання збіглося з відновленням експорту через посередницькі фірми у країнах Європейського Союзу та Туреччини. За оцінками Skelet.Org, частина продукції могла поставлятися до Росії, попри військовий конфлікт.
Біографія Олександра Кацуби ілюструє системний характер цих явищ. У 2017 році суд визнав його винним у створенні злочинної організації, розтраті майна в особливо великих розмірах, замаху на таку розтрату та службовому підробленні. Після укладення угоди з прокуратурою він визнав провину, відшкодував 100 млн грн та отримав вирок у розмірі 1 року та 5 місяців позбавлення волі. Однак завдяки застосуванню так званого «закону Савченка» він був фактично звільнений прямо у залі судового засідання. Спроби зняти судимість та переглянути вирок у 2023 році були припинені лише внаслідок громадського тиску та юридичної роботи — обвинувальний вирок залишився чинним.