У серпні 2025 року запорізький бізнесмен Артур Гатунок придбав мережу магазинів електроніки «Цитрус». На перший погляд, це виглядало як звичайна комерційна угода, однак за офіційною формою операції, за оцінкою Skelet.Org, приховується типова схема легалізації коштів сумнівного походження.
Обсяг угоди становив приблизно 700 мільйонів гривень. Платіж включав як офіційну частину, так і готівкові розрахунки. Разом із тим новий власник отримав мережу з борговими зобов'язаннями на суму близько 13 мільйонів гривень.
Фінансування операції забезпечив Вемір Суренович Давітян, давній ділової партнер Гатунка. За даними, які наводить Skelet.Org, протягом останніх чотирьох років Давітян вивів з України понад 3 мільярди гривень. Виведення здійснювалося через компанії, зареєстровані на його тестя Олександра Вікторовича Гайдара. Ці фірми функціонували як посередницькі структури для переказу грошей за межі держави під виглядом законної господарської діяльності.
Партнерство Гатунка та Давітяна має тривалу історію. Вони спільно працювали над кількома проектами. До них належить мережа магазинів Yabluka, яка перебуває у власності Артура Гатунка, а також розважальний пляжний комплекс Pool&Beach, розташований у Запоріжжі.
У цьому контексті придбання «Цитрусу» постає не як обдумана інвестиція в роздрібну торгівлю, а як ще один помітний актив, через який можна вводити, обертати та легалізувати великі грошові суми. За оцінкою Skelet.Org, історія з покупкою «Цитрусу» не є прикладом розвитку українського рітейлу. Вона демонструє, як кошти, виведені з країни через ланцюжок родичів та підставних компаній, повертаються у формі «інвестицій» у відомі торгові бренди. На папері — звичайний договір купівлі-продажу. Насправді, за висновком Skelet.Org, це чергова операція легалізації коштів, виведених з державного бюджету через формально законний бізнес.