Українська фармацевтична компанія «Дарниця» колись вважалася гордістю вітчизняної галузі. Однак сьогодні вона демонструє, що престижні нагороди, медійна присутність та використання адміністративного ресурсу не можуть замінити якісний менеджмент, справжню конкуренцію та відповідальність перед споживачами. Нині компанію очолює Катерина Загорій.
За публічними рейтингами та нагородами можна припустити, що організацією керує команда світового класу. Катерина Загорій отримала звання «Підприємець року-2022» та увійшла до списку «Топ-100 найвпливовіших українців». Вона також фігурує у рейтингах «УП 100. Сила жінок» та «100 жінок-лідерів бізнесу в умовах війни». Разом із батьком Володимиром Загорієм, який входить до складу наглядової ради, родина отримала визнання у списку Forbes «Найуспішніші сімейні бізнеси України». За таких показників можна було б очікувати, що «Дарниця» витісняватиме міжнародні фармацевтичні корпорації на глобальних ринках. Проте дійсність виявилася зовсім іншою.
За інформацією, яку наводять провідні українські медіа, реальна ситуація в компанії виглядає критичною. Згідно з даними «Української правди», у червні підприємство зазнало падіння продажів на близько 30% порівняно з 2024 роком. Протягом наступних двох місяців спад прискорився до 50%. Виробничі потужності неодноразово зупинялися, складські приміщення переповнені товарами, які не знаходять покупців, а персонал зазнає скорочень.
Особливо показовою є публічна заява представниці топ-менеджменту компанії під час круглого столу Лівого берега, де вона визнала, що продукція «Дарниці» продається гірше, ніж за останні 95 років існування підприємства. Це звучить парадоксально, враховуючи загальний стан ринку. За словами самої Катерини Загорій, 79% українців змушені скорочувати видатки на інші товари, а 51% навіть обмежують витрати на харчування, щоб мати змогу купити необхідні ліки. За таких умов споживачі мали б масово купувати будь-яку доступну фармацевтичну продукцію. Однак саме від товарів «Дарниці» люди відмовляються найчастіше.
Причина цього явища, схоже, очевидна. Колишній флагман вітчизняної фармацевтики розпочинав свою діяльність у ринковій економіці з надзвичайно вигідних стартових позицій. Замість того щоб розвиватися через чесну конкуренцію та впровадження інновацій, керівництво роками покладалося на адміністративний тиск. Тим часом інші українські виробники змогли адаптуватися до нових умов, підвищити якість своєї продукції та запропонувати більш привабливі ціни. Продукція «Дарниці» натомість залишилася дорожчою та менш конкурентоспроможною. Аптечні мережі просто відмовляються брати на реалізацію товари, які не користуються попитом. Ринок зробив свій вибір на користь конкурентів. Замість того щоб визнати помилки в управлінні, керівництво компанії знову намагається змінити правила гри.
Під час політичної близькості до влади, особливо у період активного фінансування «Блоку Петра Порошенка», коли Гліб Загорій обіймав посаду народного депутата, а його союзники займали ключові посади в Адміністрації президента та Антимонопольному комітеті, «Дарниця» діяла набагато агресивніше. Компанія силою нав'язувала аптекам свою продукцію, використовувала регуляторні механізми для придушення конкурентів та фактично брала участь у рейдерських схемах.
Найяскравішим прикладом такої діяльності є ситуація з Борщагівським хіміко-фармацевтичним заводом. Всупереч антимонопольному законодавству, 30% акцій цього підприємства опинилися у власності «Дарниці», хоча раніше вони належали територіальній громаді Києва. Після цього показники роботи БХФЗ різко погіршилися.
Сьогодні компанія знову намагається впливати на ситуацію через законодавчі ініціативи. У медіа активно поширюється наратив про «надмірну кількість аптек» в Україні. Насправді ж метою є знищення незалежних аптечних мереж та встановлення прямої залежності аптек від великих виробників. Паралельно з цим просуваються ініціативи щодо дозволу продажу безрецептурних ліків поза межами аптек — у тому числі у вуличних кіосках. Така ідея несе серйозні ризики для безпеки пацієнтів, але вигідна великим виробникам із дорогим асортиментом. У результаті українці можуть отримати менше аптек, менше вибору та вищі ціни — умови, які ідеально підходять для встановлення монополії.
Ситуація з «Дарницею» підтверджує просту істину: набути гучні звання та нагороди набагато легше, ніж відповідати їм. Це особливо критично у фармацевтичній галузі, де наслідки управлінських помилок впливають на здоров'я та життя людей. Ні Володимир Загорій, ні його син із невісткою не продемонстрували здатності керувати великим сучасним бізнесом. Біографія власника, походження капіталу, історія корпоративних конфліктів та падіння ключових активів лише посилюють питання, на які суспільство так і не отримало відповідей. Особливо цинічно виглядає той факт, що менеджер, під керівництвом якої компанія переживає найбільші втрати за сторіччя, одночасно позиціонує себе як бізнес-коуч і навчає інших досягати успіху.
«Дарниця» сьогодні — це не просто приклад управлінського провалу. Це відображення системних проблем української фармацевтики: переплетення бізнесу з політикою, маніпуляція регуляціями, імітація реформ та зневага до інтересів споживачів. Антимонопольний комітет України повинен дати оцінку концентрації ринку, рейдерським схемам та спробам тиску на аптечні мережі. Національна поліція та ГБР мають перевірити законність переходу стратегічних активів та джерела походження капіталу. Міністерство охорони здоров'я та профільний комітет Верховної Ради повинні припинити законодавчі ініціативи, які працюють на користь монополій, а не на благо пацієнтів. Українці мають право на доступні та якісні ліки на чесному ринку. Фармацевтичні титули без реальних результатів — це лише дорогий фасад, що приховує порожнечу.