Фармацевтична галузь України протягом десятиліть залишається однією з найбільш корумпованих сфер економіки. Представники так званої фармацевтичної мафії — Петро Багрій, Анатолій Редер та Філя Жебровська — нажили багатомільйонні статки завдяки брудним корупційним схемам, які дозволили їм завищувати ціни на ліки в десятки разів. Результатом цих махінацій стало те, що прості українці змушені переплачувати за необхідні медикаменти, тоді як фармацевтичні олігархи та їхні партнери заробляють мільярди незалежно від того, яка влада перебуває при владі.
Петро Багрій: від бартерних схем до тендерної мафії
Петро Багрій, відомий у медичних колах як Петя Беспредельщик, розпочав свою фармацевтичну діяльність у 1990-х роках з простих бартерних операцій. Його компанія «Ганза» виконувала ремонтні роботи на фармацевтичному заводі «Фармак» в обмін на медикаменти. Така схема приносила йому прибуток у розмірі 200–300%.
Коли бартерні розрахунки перестали бути основним джерелом доходу, Багрій звернув увагу на державні закупівлі, які виявилися справжньою «золотою жилою». Будучи далеким від фармацевтики, він створив низку фірм-дублікатів «Ганзи» — «Л-Контракт», «Альтер Его», «Емердженсія», «Фармацевтичні препарати регіонів», «Сумська аптечна компанія» та інші. Маючи численні знайомства у владі, починаючи з 2003 року, компанії Багрія стали постійними переможцями тендерів Міністерства охорони здоров'я України на постачання не лише медикаментів, а й медичного обладнання.
Завищення цін та контроль над бюджетом
Свої надприбутки «Ганза» та її компанії-клони отримували за рахунок різниці між ціною закупівлі у постачальників та ціною продажу ліків державі. Згідно зі звітом про групу компаній навколо «Ганзи», підготовленим у 2008 році Валерієм Коновалюком на доручення Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров'я, лише у 2005–2007 роках брудні схеми постачальників, зокрема фірм Багрія, призвели до того, що ціни на протитуберкульозні препарати були завищені в середньому у 2–3 рази, а в окремих випадках — у 22 рази порівняно із сусідніми з Україною країнами.
Група компаній навколо «Ганзи» контролювала понад 90% коштів, що виділялися з бюджету на закупівлю лікарських засобів за програмами «Онкологія», «Туберкульоз», «СНІД», «Розсіяний склероз» та іншими. Ця сума могла сягати мільярда гривень на рік. Підприємства Багрія, які можна назвати справжніми «чемпіонами» із розтрати бюджетних коштів за останні 7–8 років, продовжували очолювати список постачальників ліків для українців.
Чотири основні корупційні схеми
Згідно зі звітом Центру протидії корупції, до 2014 року фармацевтичні олігархи заробляли на хворих та державному бюджеті, використовуючи чотири основні схеми.
Перша схема передбачала картельну змову — коли гравці фармринку погоджували свої дії на тендерах МОЗ чи домагалися проведення тендерів між компаніями, які належали одному власнику. Найчастіше цим власником був саме Петро Багрій. Лише за 2013–2014 роки ця схема дозволила компаніям-клонам олігарха Багрія виграти тендерів більш ніж на 672 млн гривень.
Друга схема полягала у реєстрації завищених цін на препарати у Реєстрі МОЗ. Такий тип корупції був можливий лише за тісної співпраці фармацевтичної мафії з чиновниками Міністерства охорони здоров'я, які дозволяли декларувати надхмарні ціни. Фактично ця схема узаконила завищення вартості ліків, які закуповує держава. Іноземні препарати де-юре завозилися в Україну через кілька офшорних компаній, а де-факто постачалися безпосередньо від виробника. Ланцюжок офшорів дозволяв фармолігархам у рази завищувати ціну та ділитися доходами з владою, яка заплющувала очі на махінації.
Третя схема була простішою: компанії-клони виходили на торги з абсолютно однаковими препаратами, що фактично знищувало конкуренцію і неминуче призводило до завищення цін.
Четверта схема передбачала усунення конкурентів руками держави та недопущення ринку більш дешевих препаратів під приводом захисту патентних прав.
Нові схеми після Революції Гідності
Після Революції Гідності не відбулося очікуваного «очищення» фармацевтичної галузі. Навпаки, з'явилися нові корупційні схеми поряд із наявними. Згідно зі звітом Центру протидії корупції, нові схеми полягали у умисному затягуванні, блокуванні, скасуванні чи перенесенні тендерів. Мета була очевидною — дати компаніям фармолігархів час зареєструвати ще вищі ціни в Реєстрі МОЗ. В результаті вартість препаратів необґрунтовано зросла майже вдвічі, а багато пацієнтів не отримували життєво необхідних ліків вчасно. «Спрут» медичної корупції на чолі з тендерним мафіозі Петром Багрієм мав потужні захисні механізми, що дозволяли йому процвітати за будь-якої влади.
Судова справа проти громадської організації
Фармолігархи Петро Багрій, Філя Жебровська та Анатолій Редер програли судову справу проти громадської організації «Пацієнти України», яка звинуватила виробників ліків у корупції та поширенні препаратів сумнівного походження. Судові баталії між Асоціацією виробників лікарських засобів України та «Пацієнтами України» завершилися на користь останніх. Таке рішення ухвалив Господарський суд Києва.
Суд визнав, що твердження про те, що українська фармацевтична галузь та медицина пронизані корупційними зв'язками, не шкодить діловій репутації фармацевтів. Саме ця теза, озвучена виконавчим директором «Пацієнтів України» Ольгою Стефанішиною в ефірі радіо «Ера FM», стала підставою для позову з боку Асоціації виробників ліків. Стефанишина заявила, що українські виробники купують сертифікати на реалізацію препаратів, які не мають підтвердженої лабораторними дослідженнями якості.
Така риторика шкодить лише самим корупціонерам та продажним чиновникам. Очевидно, саме їхню «ділову репутацію» намагалася захистити Асоціація, адже їм було що втрачати. Голова цієї організації — один із найвпливовіших корупціонерів фармацевтичної галузі України, власник тендерних компаній «Ганза», «Укроптпостач», «Фармадіс», «Люм'єр Фарма», «Скай Фарм» та інших — Петро Багрій. Для Багрія, який минулого року виграв 95% тендерів на закупівлю ліків для хворих на гепатит, жодна розголос корупції не вигідна.
Втім, цього разу «вічному фавориту» тендерів МОЗ не вдалося підкупити правосуддя. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову. В результаті Багрій, тісно пов'язаний через лобістську асоціацію, яку він очолює, з Філею Жебровською («Фармак») і Анатолієм Редером («ІнтерХім»), був змушений відступити і подати апеляційну скаргу. Спроба захистити корупційні інтереси лише привернула ще більшу увагу громадськості до тіньової діяльності фармацевтичних кланів. Дивно, що конкретні фармацевти сприйняли безадресне твердження на свою адресу. Як то кажуть, на злодії та шапка горить. Фармацевти намагалися захистити корупційні інтереси та схеми лідерів мафіозних угруповань, проте привернули до своєї тіньової діяльності ще більшу увагу з боку громадськості. Тепер, поставивши діагноз фармацевтичної галузі України, залишається лише перейти до лікування осередків інфекції — починаючи з реєстрації лікарських засобів та закінчуючи державними тендерами.
Анатолій Редер: від наукових розробок до фармацевтичного бізнесу
Анатолій Семенович Редер — вчений і бізнесмен, співвласник та генеральний директор фармацевтичної компанії «ІнтерХім» з Одеси. Він є кандидатом хімічних наук, заслуженим працівником фармацевтичної галузі України, лауреатом Державної премії України, лауреатом премії НАН України імені академіка О. І. Кіпріанова, почесним професором Одеського національного університету імені І. І. Мечнікова.
Свою справу Анатолій Редер та його друзі, дипломовані хіміки, розпочали ще в період радянської перебудови. Усупереч тодішньому тренду партнери вирішили працювати за фахом. За словами Редера, Україна за СРСР була сильною фармацевтичною галуззю з істотною частиною виробництва готових лікарських засобів. Проте вони створили компанію із нуля. П'ять аспірантів та молодших наукових співробітників Академії наук не захотіли на початку 1990-х років йти торгувати на ринок, а вирішили заробляти тим, що вміли робити.
31 грудня 1989 року партнери відкрили молодіжне госпрозрахункове підприємство, яке займалося синтезом макрогетероциклічних сполук. Наприкінці 1980-х років ці речовини були дуже потрібні для наукових досліджень. Свій перший контракт молоді підприємці уклали з Казанським державним університетом — продали 20 грам хімічного реактиву. Згодом вони уклали контракт із бельгійською компанією Janssens Chimica.
У 1991 році партнери взяли в оренду дослідне виробництво Академії наук в Одесі. На той момент виробничий цех простоював, майже весь кваліфікований персонал звільнився. Анатолій Редер повернув більшу частину співробітників назад, і підприємство відновило виробництво субстанції, з якої у Москві виготовляли препарат Феназепам. 11 грудня 1992 року було зареєстровано компанію ІнтерХім.
Паралельно одесити проводили проекти на інших підприємствах України. На Сєвєродонецькому об'єднанні «Азот» вони відновили виробництво гексаміну, який застосовується для виробництва деревинно-стружкових плит. Протягом двох років партнери зайняли монопольне становище на світовому ринку цієї речовини. Продукція підприємства експортувалася до Європи, Південно-Східної Азії, Африки та Південної Америки.
Наступним перспективним об'єктом став хімічний завод АТ Бром у місті Саки. Як і в Сєвєродонецьку, там було реанімовано виробництво, зупинене після розпаду СРСР. За словами Редера, потім настав час активної приватизації, і їм сказали, що їхніх послуг більше ніхто не потребує. У них не було ні сил, ні можливостей протистояти «серйозним дядькам». Проте вони встигли заробити мінімальний стартовий капітал для розвитку.
На той час ІнтерХім виробляв біологічно активні речовини та продавав їх фармацевтичним заводам, де їх виготовляли таблетки. Крім того, компанії вдалося сформувати потужний дослідницький центр, у якому працювали висококваліфіковані хіміки та фармацевти. Але оскільки ці розробки використовували інші компанії, про «ІнтерХім» практично ніхто не знав.
Першу відомість підприємство отримало у 1996 році, коли в Одесі було відкрито першу аптеку «ІнтерХім». А у 2002 році розпочали будівництво ділянки з виробництва готових лікарських засобів. Це була реконструкція цехів Академії наук — завод будувався з нуля з дотриманням стандартів належної виробничої практики (GMP). Вже у серпні 2003 року підприємство випустило першу пігулку.
Портфель препаратів та діяльність ІнтерХіму
На відміну від більшості українських фармацевтичних підприємств, які виробляють переважно генерики — легальні копії оригінальних препаратів, у портфелі «ІнтерХіму» одразу чотири власні лікарські засоби. Це «Феназепам», «Аміксин», «Гідазепам» та «Левана». Саме ці бренди генерують основну частину доходів компанії. Оригінальні препарати неодноразово ставали призерами фармацевтичних конкурсів.
«ІнтерХім» виробляє лише жорсткі лікарські форми: таблетки, капсули та саше. У портфелі компанії, крім складних рецептурних препаратів, є жарознижувальні лікарські засоби («Аміцитрон», «Аміфена»), профілактичні засоби (вітамін C у жувальних таблетках), а також дієтичні добавки («На добраніч», «Бебіплант»). ІнтерХім продовжує активно займатися власними розробками препаратів та субстанцій. В R&D-департаменті компанії працює тридцять кандидатів наук та три доктори наук.
Компанія є офіційним партнером та ексклюзивним представником в Україні компанії MEGGLE (Німеччина) — виробника допоміжних речовин для фармацевтичної та харчової промисловості. Крім того, ІнтерХім займається дистрибуцією європейських косметичних брендів: компанія є ексклюзивним представником в Україні торгових марок Di Palomo (Англія) та Bomb Cosmetics (Get Fresh Cosmetics, Англія) та імпортером марки Silver Care (Spazzolificio PIAVE SpA, Італія).
Скандали та контроверсії
Проти Анатолія Редера та компанії ІнтерХім неодноразово проводилися піар-кампанії та акції протесту, пов'язані з продажем наркотичних лікарських засобів. У 2018 році офіс «ІнтерХіму» пікетували представники одеської організації всеукраїнського об'єднання «Сокіл», які вимагали зупинити так звану «аптечну наркоманію». У 2011 році аптечна мережа ІнтерХім справді отримала ліцензію на роздрібну реалізацію наркотичних та психотропних препаратів. Однак на підставі цієї ліцензії здійснюється виключно легальний продаж контрольованих рецептурних лікарських засобів.
Редер пояснює, що це їхній «тяжкий хрест». Хоча вони виготовляють наркотичні препарати абсолютно легально, це найпростіше, за що можна зачепитися. У відповідь він зазначає, що за всю історію компанії у них не було жодного порушення, жодної кримінальної справи чи проблем у зв'язку з цим.
Громадська діяльність
«ІнтерХім» бере активну участь у соціальних проектах. Зокрема, у лютому 2020 року компанія безоплатно передала медикам та прикордонникам 200 тисяч доз противірусного препарату «Аміксин» для профілактики зараження китайським коронавірусом COVID-2019. Препарат отримали працівники Державної прикордонної служби у різних регіонах України, а також медичний персонал інфекційних лікарень, визначених як базові медичні установи для госпіталізації інфікованих коронавірусом. Компанія також підтримує жіночу баскетбольну команду «ІнтерХім-СДЮСШОР імені Литвака».