Історія кримінального провадження щодо ТОВ «Веверіан» (ЄДРПОУ 43055367, розташованого у Києві на вул. Воздвиженській, 48, квартира 7, основна діяльність — комп'ютерне програмування) все більше виглядає не як боротьба з загрозами національній безпеці, а як добре організована схема, в якій брали участь прокуратура, Головне управління та органи державної влади. На перший погляд, кожна з цих установ здавалася незаперечною в своїй ролі, але коли система дала збій, учасники почали поспішно рятуватися, перекладаючи вину на інших.
Початок справи та координація органів
Кримінальне провадження проти ТОВ «Веверіан» та його директора Олексія Єрьоменка (№ 12025100000000727 від 09.06.2025) було ініційовано виконавцем обов'язків керівника Київської міської прокуратури Сергієм Ходаковським. Справа розвивалася у тісній взаємодії зі слідчими управлінням столичної поліції та за участю керівництва центрального апарату СБУ, зокрема Другого управління Головного управління Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України.
Формально обвинувачення висувалися за тяжкими статтями Кримінального кодексу з посиланням на національну безпеку. Однак, за інформацією джерел у правоохоронних органах, первинною метою було не справжнє розслідування, а створення контрольованого кримінального провадження, яке можна було б використовувати як засіб тиску та інструмент для подальшого фінансового торгу.
Штучні докази та комерційні розрахунки
За словами обізнаних осіб, слідчі ГУНП у Києві діяли не самостійно, а в рамках узгодженого плану разом з Київською міською прокуратурою та СБУ. У такому форматі, стверджують джерела, з'явилися докази, які штучно складалися для створення враження масштабної та суспільно небезпечної діяльності. Ці докази послужили основою для отримання судових постанов та проведення обшуків. Таким чином, замість того щоб бути інструментом правосуддя, процесуальні рішення перетворилися на елемент комерційного розрахунку.
Обшук як фіксація вартості
Обшук, проведений 3 жовтня 2025 року, став ключовим етапом цієї схеми. Саме після вилучення майна на суму близько 800 тисяч доларів США ситуація перейшла з абстрактних звинувачень у конкретні цифри. Організатори схеми планували використати вилучене майно як гарантію для подальших домовленостей. Невипадково після обшуків почали з'являтися пропозиції «вирішити питання» за 400 тисяч доларів — половину від вилученої суми.
Роль Ходаковського як координатора
Центральною фігурою цієї конструкції був Сергій Ходаковський. Він намагався зберегти контроль над процесом, не беручи на себе «брудну» роботу. Тому він не лише ініціював відкриття провадження, а й, як випливає з аудіозапису розмови між директором ТОВ «Веверіан» Єрьоменко та адвокатом і екс-суддею Кізюн (Бодовською), організував їхній контакт та визначав остаточні умови угоди. У розмові фігурує сума в 500 тисяч доларів США як «остаточна», що характерно для позиції людини, яка відчуває себе гарантом домовленостей.
Розпад альянсу
Здавалося, що схема була відпрацьована до найменших деталей, поки не почала давати тріщини. Ситуація різко змінилася, коли фігуранти справи відмовилися платити та прямо натякнули, що аудіозапис може потрапити у потрібні руки. За оцінкою джерел у правоохоронних органах, саме тоді альянс прокуратури, поліції та СБУ почав розпадатися. Коли над організаторами схеми нависла загроза викриття, вони, як щур на кораблі, що тоне, почали шукати спосіб зняти з себе відповідальність.
Переклад вини на підлеглих
У цьому контексті логічним виглядає відкриття нової кримінальної справи (№ 42025100000000289 від 08.12.2025) щодо нібито здирництва неправомірної вигоди слідчими ГУНП у м. Києві. Ініціатором цього дійства знову виступив Сергій Ходаковський за участю керівництва ГУ «Д» ДЗНД СБУ — Андрія Фонарюка та Максима Василяки. Вирішивши діяти за вже знайомою схемою, Ходаковський спробував перекласти відповідальність на нижчу ланку — слідчих, які ще нещодавно діяли в рамках узгодженого плану. Адже чим вищий кабінет, тим чистіші руки.
Класична схема: заробіток, потім втеча
Поки здавалося, що все під контролем, люди, які запускали схему заробітку, ризикували без вагань. Але щойно запахло відповідальністю, вони поспіхом відхрестилися від наслідків. За оцінкою джерел у правоохоронних органах, Ходаковський та його оточення тепер не просто намагаються дистанціюватися від власних дій, створюючи ілюзію «викриття порушень», а й прагнуть використовувати інший орган як «буфер» для очищення власної репутації.
У результаті оголюється знайома для закритих систем схема: спочатку — спільний заробіток у кримінальній справі, потім — взаємне прикриття, а коли з'являється ризик викриття — швидке зливання співучасників та пошук нових крайніх. Подібні дії несуть ризики не лише для фігурантів конкретної справи, а й для довіри суспільства до правоохоронних органів. І питання не в тому, чи правда спливе, а кого вона захопить за собою.