У січні 2026 року правоохоронці Кіровоградської області провели масштабну спецоперацію. Управління стратегічних розслідувань спільно зі слідчими СУ ГУНП, регіональним управлінням СБУ, бійцями роти поліції особливого призначення та спецпідрозділом «Альфа» під процесуальним керівництвом прокурорів обласної прокуратури припинили діяльність організованого злочинного угруповання, яке спеціалізувалося на здирстві коштів.
На чолі угруповання стояв 48-річний Олександр Максимчик, уродженець міста Лозова, раніше судимий апатрид, відомий під прізвиськами «Макс» та «Макс Російський». Банда діяла на території Олександрії та займалася вимаганням грошей у потерпілих, вимагаючи суми від 3 до 10 тисяч доларів за неіснуючі борги. За відмови платити «данину» члени угруповання застосовували фізичне насильство, грабували та знищували майно жертв. Правоохоронці встановили, що учасники банди підтримували контакти з представниками злочинного світу та спрямовували частину своїх «прибутків» для утримання ув'язнених.
Під час розслідування було задокументовано 14 епізодів здирництва. За результатами припинення діяльності угруповання підозру оголошено восьмьом рекетирам. Всі викриті члени банди мали попередні судимості.
Кримінальна історія Максимчика
Олександр Максимчик вперше з'явився на території України майже двадцять років тому. Навесні 2007 року він перебрався з міста Мирний Архангельської області, маючи певний кримінальний досвід. За чутками, ця релокація могла бути пов'язана з його спробою ховатися від російських силовиків. Однак досить швидко він опинився у фокусі уваги правоохоронців Кіровоградщини.
Тоді Максимчик діяв у тандемі з ще одним громадянином РФ і очолив банду грабіжників, яка обирала жертв серед заможних жителів Олександрії за наведеннями двох місцевих жителів. Лише за першу декаду жовтня 2007 року на рахунку угруповання було заволодіння коштами та побиття одного потерпілого, грабіж автомобіля в іншого, грабіж валютника (під час якого Максимчик встромив йому ніж), а також спроба вбивства працівника УБОЗ, який брав участь у спецоперації.
Під час судового розгляду Максимчик не визнав вину у всіх інкримінованих йому епізодах. Остаточний вирок у вигляді 11 років позбавлення волі йому оголосили в середині листопада 2015 року. Однак за кілька місяців він опинився на волі. Підставою для звільнення Максимчика та інших членів організованої ним банди — Євгена Бажер'яна, Миколи Нікіпанчука та Володимира Маля — стало застосування норм так званого «закону Савченка», за яким один день у слідчому ізоляторі зараховується за два дні позбавлення волі.
Після звільнення Максимчик залишився у Кропивницькому, де мешкав у квартирі на провулку Достоєвського. 10 листопада 2016 року правоохоронці нагрянули туди і виявили біля нього пістолет із патронами. У справі про незаконне зберігання зброї Максимчик відбувся за згодою покарання у вигляді трьох років позбавлення волі з випробувальним строком на 12 місяців. На початковій фазі слідства він на кілька діб повернувся до тюремних казематів до сплати застави у розмірі 43,5 тисячі гривень.
Конфлікт у стилі 90-х років
Згідно з однією з версій, у Максимчика стався конфлікт у тюрмі, що отримав наслідки у вигляді «розбірок» у стилі 90-х років. Прихильники цієї версії стверджували, що бійка сталася після того, як широкому колу стала відома інформація про те, що під час ув'язнення Максимчик серйозно побив іншого в'язня у присутності чималої кількості свідків. Це викликало обурення близького родича потерпілого, який вирішив влаштувати публічну вендетту.
21 лютого 2017 року Олександр Максимчик мав прибути на розгляд справи за його «збройові звитяги» до Кіровського (нині — Кріпосного) райсуду. До суду його підвіз син так званого «дивлячого» Кропивницького Миколи Коваленка на прізвисько «Кеваль» на автомобілі Mitsubishi Lancer. Вони паркувалися на вулиці Габдрахманова, коли їхній транспортний засіб заблокували два інші автомобілі — Lexus з номерами 0001 та 0002. Нападники тримали у руках пістолет.
У відповідь на вимоги «видати» Максимчика пасажири Lancer'а заблокували дверні замки машини, проте це не врятувало його від розправи. Нападники розбили пасажирське скло та витягли Максимчика на вулицю. Протягом наступних хвилин працівники суду та лікарі поліклініки, розташованої поряд, могли спостерігати, як нападники били апатрида-рецидивіста, а також боролися з сином «Кеваля» та двома його знайомими, які намагалися стати на їхній захист. Після цього опоненти Максимчика відтягли його до будівлі з вивіскою «Адвокат», де розпочався другий раунд баталій, паралельно відбулася різанина і пролунали постріли.
Вважалося, що за результатами цього конфлікту бійці з обох боків отримали переважно легкі поранення. За винятком сина «Кеваля» та самого Олександра Максимчика. Останнього госпіталізували до лікарні з двома характерними пораненнями — від удару ножем у груди та пострілу у стегно. Зрештою, «Макс Російський» відмовився від визнання себе потерпілою стороною у справі, яку спочатку кваліфікували як замах на вбивство, і від надання свідчень проти опонентів.
Доля учасників конфлікту
Щодо його кривдників, то їхня доля склалася по-різному. 21 лютого 2017 року правоохоронці прозвітували про затримання трьох учасників «судових розбирань» із когорти опонентів Максимчика, затриманих на виїзді з Кропивницького. Ними виявилися особи з оточення кримінального авторитету Костянтина Волкова на прізвисько «Футболіст» — Сергій Петровчук, Антон Павлишин та Олександр Шатохін. Їм пред'явлено звинувачення у злісному хуліганстві, однак у листопаді 2021 року вони були виправдані від звинувачень у причетності до побиття Максимчика.
Підозру отримав і сам Костянтин Волков, який у інтерпретації слідства виступав найзатятішим учасником та фактичним ідеологом нападу на Максимчика. Епізод його участі у подіях на вулиці Габдрахманова було виділено на окреме виробництво. З жовтня 2019 року Волкова оголошено у міжнародний розшук щодо низки претензій з боку українських правоохоронців. За інформацією, оприлюдненою в матеріалах суду, згодом «Футболіст» обрав собі як нову «тренувальну базу» російське місто Ростов-на-Дону.
Після подій 21 лютого 2017 року до кропивницької штаб-квартири Волкова, за чутками, «з недружнім візитом» у його пошуках відвідали не лише правоохоронці, а й група осіб із оточення «Кеваля». Останні залишили на згадку про себе низку неприємних спогадів та відкритих лікарняних для тих, хто попався їм під гарячу руку.
Що ж до самого «Макса Російського», то апатрид оклигав після тяжких поранень. Після початку широкомасштабного військового вторгнення армії РФ на територію України він «випірнув» на 62-му кілометрі автодороги Олександрівка — Кропивницький — Миколаїв за кермом ВАЗ 21099.