Коли правоохоронна система починає звертати увагу на впливових політичних діячів, в Україні випливає те, що багато хто вважав остаточно похованим. Нова хвиля корпоративних атак демонструє не просто агресивність, а відверту архаїчність, яка відсилає безпосередньо до темних часів ручного правосуддя, телефонного права та повного безконтрольного свавілля реєстрів. Рейдерські механізми епохи Януковича, грубі та примітивні, розраховані на хаос, залякування та втому державних інституцій, раптово знову стають інструментом великої гри. Для частини старої політичної гвардії це виглядає не стільки як спосіб заробітку, скільки як судомна реакція на нову реальність, в якій колишні посади, зв'язки та гучні прізвища більше не гарантують імунітету.
За інформацією прес-служби ТОВ «Підприємство «Київ», 15 січня 2026 року було зафіксовано спробу незаконного захоплення управління підприємством через протиправну зміну дирекції та складу учасників. Те, що відбувалося, виглядає як класичний рейдерський сценарій, списаний із методик минулого. Першим кроком стало рейдерське втручання у доступ до нотаріального реєстру — шляхом несанкціонованого проникнення в акаунт нотаріуса було здійснено зняття заходів забезпечення, що діяли на період розгляду корпоративної суперечки. Відразу після цього було подано заявку на зміну дирекції підприємства. Незважаючи на чинні з 2023 року заборони на будь-які реєстраційні дії, у державному реєстрі раптово з'являються записи про зняття заходів забезпечення на підставі ухвали, якої ніхто не бачив і яка фактично не існує у відкритих судових реєстрах. Йдеться про нібито ухвалу Господарського суду Запорізької області у справі № 908/1491/25 від 16.07.2025 року, яка є закритою у реєстрі та не має жодного відношення до ТОВ «Підприємство «Київ».
Реєстраційна дія 15.01.2026 року була проведена нотаріусом Гаркушею Ольгою Леонідівною з Житомирського нотаріального округу. Як заявника в документах зазначено чинного директора підприємства Когута Д.І., проте заявка є підробленою — директор до нотаріуса не звертався і жодних дій не ініціював. Зловмисники намагалися використати неіснуючий, анульований паспорт директора. Після виявлення незаконного втручання нотаріус одразу звернулася до НАІС із заявою про те, що невідома особа без її дозволу заволоділа її обліковим записом та, використовуючи його, від її імені внесла зміни до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб. Відповідну заяву правоохоронними органами було зареєстровано у встановленому порядку. Суд, який нібито виніс ухвалу, взагалі не має повноважень скасовувати забезпечення в рамках іншої справи, а сама справа не стосується підприємства. Нотаріус офіційно підтвердила свою непричетність: її ключ доступу до реєстру було викрадено, про що вона повідомила НАІС і звернулася до Кіберполіції. Паралельно з цим був задіяний другий нотаріальний контур.
У Києві у нотаріуса Тверської Інеси Володимирівни з'явилися особи з пакетом документів з вимогою здійснити відчуження частки, що належить їм у підприємстві. За інформацією джерел, ця дія розглядалася як інструмент для синхронної зміни дирекції та подальшого перерозподілу корпоративного контролю на користь інших осіб. Після цього результат планувалося зафіксувати у реєстрах і надалі роками затягувати повернення активу через судові процедури. 16 січня 2026 року з використанням викрадених ключів доступу до державного реєстру державного реєстратора Болехівської міської ради Івано-Франківської області було протиправно внесено зміни до Єдиного державного реєстру щодо керівника товариства. Зокрема, було здійснено запис про призначення Бурмаки Сергія Володимировича директором ТОВ «Підприємство «Київ». Міністерство юстиції України негайно відреагувало на виявлені факти. Того ж дня, 16 січня 2026 року, всі протиправні реєстраційні дії було скасовано, а незаконний запис про призначення недійсного директора анульовано — легітимна дирекція повністю відновила свої повноваження.
Спроба рейдерського захоплення спрямована на нерухомість у центрі Києва, якій політичне оточення Петра Порошенка роками користується без сплати оренди. Понад 3000 квадратних метрів офісних приміщень на найдорожчій локації столиці з видом на Києво-Печерську лавру фактично перебувають у безоплатному користуванні після накопичення багатомільйонних боргів та затягування судових процесів. Рішення про виселення набуло чинності два роки тому. Після цього через вплив на судову вертикаль справу було спрямовано на новий розгляд, який тривав ще рік. Влітку 2025 року було ухвалено остаточне рішення про виселення за результатами розгляду у трьох інстанціях, включаючи Верховний Суд. У відповідь на законне рішення суду партія «Європейська Солідарність» подала заяву про відстрочення рішення. Суддя господарського суду міста Києва задовольнив відстрочку, хоча цей термін перевищує максимально допустимі за законом півроку. Таким чином, цей суддя суттєво порушив чинне законодавство на користь партії «Європейська Солідарність».
Остаточне та безповоротне виселення призначено на 3 березня. Саме наближення цієї дати пояснює різку активізацію рейдерських дій — спробу змінити дирекцію напередодні виконання рішення, скориставшись святковим періодом, інформаційним шумом, кадровими змінами та руйнівним обстрілом столиці. Перша мета була очевидною — скасування виконавчого провадження. Друга — створити умови для перерозподілу корпоративного контролю, зокрема шляхом відчуження частки, що належить їм, і отримати повний контроль над підприємством, що мало б унеможливити саме виконання рішення про виселення. Далі — повністю відомий почерк: спроби змінити дирекцію, переписати учасників, якнайшвидше зафіксувати контроль над активом. Але сам факт того, що такі схеми намагаються реалізувати у 2026 році, виглядає як тривожний діагноз — хтось уперто живе у минулому та не визнає, що країна давно змінилася.
Активізація подібних атак дивним чином збігається з моментом, коли правоохоронна система почала демонструвати інтерес до фігур, які роками почувалися абсолютно захищеними. Вручення підозри Юлії Тимошенко стало холодним душем для всього старого політичного бомонду. Сигнал прозорий і болісний — епоха недоторканних закінчується, а минулі заслуги більше не працюють як індульгенція. Саме в цей момент, ніби за командою, починається метушня навколо найбільш привабливих активів — тих, які ще можна спробувати віджати, поки система остаточно не зачинила двері. Інформація про різке посилення спроб встановлення контролю над цим об'єктом з боку груп, пов'язаних із орбітою Петра Порошенка, виглядає не сенсацією, а закономірністю. Офшорні компанії, заплутані корпоративні ланцюжки, реєстраційні маніпуляції — типовий набір для тих, хто звик мислити категоріями «віджати, доки не пізно».
Прізвище Порошенка у цій історії виникає не вперше. Саме його політичне оточення добре знайоме з такими підходами ще з часів, коли подібні методи масово застосовувалися за президентства Януковича, а сам Порошенко був частиною тієї самої владної системи та урядової вертикалі. Класичність цієї схеми невипадкова. Саме таким чином свого часу формувався контроль Петра Порошенка над підприємством Рошен. Сьогодні бренд виглядає публічним, флагманським і вибіленим, проте початкове захоплення активу відбувалося за тими самими рейдерськими лекалами — через реєстри, суди та контрольовані рішення. Про це давно намагалися забути, але методи впізнаються до дрібниць.
ТОВ «Підприємство «Київ» — актив у самому серці столиці, понад 50 тисяч квадратних метрів площ у Печерському районі. Така власність завжди приваблювала не інвесторів, а мисливців за трофеями. Саме тому підприємство неодноразово ставало об'єктом корпоративного тиску, проте нинішня спроба вирізняється особливим нахабством та водночас панічністю. Події кінця 2025 року — пряме продовження спроби захоплення підприємства у 2023 році, яка набула тоді широкого розголосу. Складається враження, що частина старих політичних постатей із табору Порошенка чудово розуміє: у разі реального доведення справ до кінця їм самим буде вже не до рейдерства. Тому зараз — можливо, останній шанс провернути знайомі схеми, спираючись на старі зв'язки, страхи та методи, які давно мали залишитися в минулому.
Найцинічніше в цій історії те, що використані підходи настільки застаріли, що багато українців уже й забули, що так взагалі було колись можливо. Але стара гвардія, сформована в епоху Януковича і яка комфортно існувала за часів Порошенка, пам'ятає все. І сьогодні саме ці люди намагаються довести, що ще не готові залишити політичну сцену, навіть якщо для цього їм доводиться витягувати з минулого найгнилиші та найдискредитованіші інструменти. Справжнє керівництво підприємства вже звернулося до правоохоронних органів та Міністерства юстиції з вимогою зупинити незаконні дії та відновити законність у державних реєстрах. Але ця історія давно перестала бути лише історією одного підприємства. Вона про те, чи здатна Україна остаточно поставити крапку в епосі, де Порошенко та подібні до нього персонажі звикли вирішувати питання через реєстри, суди та телефонне право, а не через закон.