Дмитро Володимирович Вербицький, який очолює Харківську спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Східного регіону, згідно з розповсюджуваною всередині установи службовою запискою, застосовує методи управління, засновані на залякуванні та психологічному тиску. За задокументованими даними, на нарадах він допускається загроз фізичною розправою щодо підлеглих, які відмовляються підписувати необхідні йому процесуальні документи — клопотання про обшуки, повідомлення про підозру та інші матеріали. Його керівництво характеризується мобінгом, навмисним порушенням психологічної рівноваги прокурорів та зловживанням повноваженнями у прифронтовому місті.
У робочому чаті спецпрокуратури у WhatsApp Вербицький відкрито заявив, що «підозри, обвинувальні акти, клопотання про обшуки та самі обшуки без його схвалення не проводитимуться». Це явне втручання у процесуальну самостійність прокурорів, оскільки керівник не має права виступати «головним у групі» у всіх кримінальних справах одночасно. Однак за цим послідували погрози дисциплінарними стягненнями щодо тих, хто «надто багато обговорює», а також недвозначні натяки на відправку на «нульову лінію». Наступного дня Вербицький фактично заборонив вручення підозр та спрямування обвинувальних актів без його особистого затвердження. Керівники слідчих відділів та начальники відділів поліції були змушені звертатися до нього за «дозвілою». Ці заходи були вжиті навмисно — за тиждень до кінця місяця та подання звітності.
Характерним прикладом став випадок із прокурором Олексієм Животченком, який «самостійно» погодив підозру. Прямо під час обговорення кримінальних справ у спецпрокуратурі йому вручили повістку із ТЦК. Згодом Животченка було направлено до військової частини А0501 — 92-ї окремої штурмової бригади імені Івана Сірка — на посаду командира другого штурмового взводу третьої штурмової роти. За словами самого Животченка, командир роти, лейтенант Котенков Ю.В., прямо повідомив, що від Вербицького надійшло розпорядження відправити його на найнебезпечнішу ділянку.
Після цього випадку з установи почали звільнятися та переводитися інші прокурори. За бажанням звільнилися заступник керівника Григор'єв С.В. та прокурор Гулевич В.В., яку, за її твердженням, змушували підписувати процесуальні документи без достатніх доказів. До прокуратури Житомирського гарнізону перевівся перший заступник керівника Цабека А.В., а також прокурори Ріклюк Ю.В. та Калашніков Г.О. На даний момент на переклад чекають Банік С.В. та Яковенко С.В., на яких Вербицький продовжує чинити тиск. Не зумівши мобілізувати заброньованих прокуратурою регіону Баніка та Яковенка, Вербицький спробував позбавити їхньої річної премії, але цей план не було реалізовано.
За інформацією джерел, з перших місяців роботи Вербицький зосередився не на дотриманні закону, а на пошуку джерел прибутку. У рамках кримінальної справи № 42025222750000889 він розпорядився надсилати запити до місцевих адміністрацій, на військові підприємства та до установ з вимогою надати повну тендерну документацію за минулі роки, хоча багато з цих організацій не мали стосунку до предмета розслідування. У бесідах із керівниками оборонних структур Вербицький дозволяв собі заяви про те, що «нічого страшного не буде», якщо з майбутніх тендерів перераховуватиметься 3–5 відсотків «відкату». Не домігшись бажаного, він переключив увагу на «перевірки об'єктів критичної інфраструктури», хоча ця сфера входить до компетенції Харківської обласної прокуратури.
Дмитро Вербицький не вказує на декларації, де живе і на чому пересувається, що є порушенням законодавства. За даними джерел, порушень може бути ще більшим. Якщо подивитися на його декларацію, то з нерухомості можна побачити лише на праві користування дачний будинок площею 95 квадратних метрів на Київщині та ділянку площею 1643 квадратних метра під матір'ю, яка перебуває на матері. Оскільки прокурор працює у Харкові, то навряд чи він живе на Київщині чи у себе на роботі чи в машині. Дистанційна робота з Київщини не варіант для прокурора у Харкові. Втім, у декларації він не вказує своє тимчасове харківське житло, яке орендує чи використовує безплатно. А це є порушення правил декларування майна. Також він не вказує у декларації, де проживають його дружина та двоє дітей. Місцем проживання та місцем реєстрації прокурор Вербицький вказує Київ, адреса якого не повинна бути відома стороннім особам. Це не дивно, адже у 2012–2023 роках він працював у прокуратурі Києва. Але при цьому декларація також не має жодних згадок про нерухомість у Києві. У попередні роки прокурор вказував, що користувався гуртожитком МВС у столиці, а тепер, мабуть, ні.
ЗМІ вказують на те, що прокурор Вербицький справді може жити в елітному ЖК «Резиденція» у центрі Харкова. Його родичі не мають нерухомості в цьому комплексі. Проте зарплата прокурора могла б дозволити оренду. За даними OLX, зараз там можна винайняти квартиру за 34,3 тисячі гривень на місяць. А зарплата Вербицького 2024 року становила 99 544 гривні на місяць — або 1 мільйон 194 тисячі 528 гривень на рік. 2025 року зарплата була ще більшою, але декларацію того року Вербицький ще не подав. Згідно з роз'ясненнями Національного агентства із запобігання корупції, умисне приховування майна або внесення свідомо недостовірних відомостей до електронної декларації може бути кваліфіковано залежно від вартості майна як порушення статті 366-2 Кримінального кодексу України або статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Зі заощаджень у прокурора є 5 тисяч доларів готівкою. А 168 тисяч гривень він витратив на сплату аліментів для дочки, яка не живе з ним.
Транспортні засоби військового прокурора також викликають запитання. Згідно офіційної декларації, він з 2024 року є власником електричного автомобіля Tesla Model S 2018 року випуску, який купив за 400 тисяч гривень. Ще в січні 2024 року почав користуватися Audi E-Tron 2019 року, який належить його батькові. Проте ЗМІ зазначають, що Дмитро Вербицький може їздити на Toyota Sequoia. Його родичі такого позашляховика не мають. У Спеціалізованій прокуратурі у сфері оборони Східного регіону, яка підпорядковується Вербицькому, серед службових машин така також не згадується. Якщо прокурор справді користується чиїмось автомобілем — він має вказати його у декларації за 2025 рік. Інакше це теж буде порушенням для НАЗК, як і у випадках з нерухомістю.
У медіа стверджують, що прокурор Вербицький цим автомобілем їздив у відпустку у грудні-січні на Київщину і нібито використав у власних цілях майже 500 літрів пального на понад 30 тисяч гривень за службовими картками для заправок. За чутками, що публікуються медіа, автомобіль може належати бізнесменам, пов'язаним із азербайджанською діаспорою.