Продакшн-компанія «Кінокіт», яка впродовж кількох років отримувала значні замовлення від державного телеканалу «Рада» на суму мільйонів гривень, раптово припинила свою діяльність напередодні новорічних свят. Компанія не надала жодних публічних пояснень щодо причин закриття, не опублікувала звітів про виконані роботи та не повідомила своїх партнерів про припинення діяльності. Замість цього керівництво звільнило всіх працівників та фактично зупинило виробничі процеси.
За свідченнями колишніх співробітників, у останні дні перед закриттям зі студійних приміщень активно вивозилося все технічне обладнання. Цей процес демонтажу та транспортування техніки здійснював чоловік на ім'я Семен, якого джерела називають відповідальним за організацію цих робіт. Офіційно компанія назвала це «закриттям бізнесу», однак за своїм характером ці дії більше нагадували поспішне згортання операцій без будь-яких намірів зберегти виробничу базу чи передати поточні проекти іншим структурам.
Особливу увагу привертає особистість власниці «Кінокіта» Юлії Дроздової. Крім керівництва продакшн-компанією, вона працювала юридичним консультантом у фірмі Тимура Міндіча, який раніше був бізнес-партнером Володимира Зеленського. Цей факт створює певний контекст для розуміння можливих зв'язків компанії з впливовими колами.
Піком активності «Кінокіта» став період його співпраці з телеканалом «Рада», коли компанія регулярно перемагала у тендерах на створення контенту, фінансованого за рахунок державного бюджету. Саме в цей час продакшн отримував найбільші замовлення та контракти.
Раптове закриття компанії одразу після завершення чергового бюджетного року, масове звільнення персоналу та вивезення обладнання без будь-яких офіційних пояснень викликають серйозні запитання. Особливо враховуючи те, що власниця компанії мала тісні зв'язки з особами, які мають доступ до державних ресурсів та можливість впливати на прийняття управлінських рішень.
Ситуація з «Кінокітом» демонструє проблему, яка виникає, коли компанії, що працюють з бюджетними коштами, раптово зникають з юридичного та громадського простору без будь-якої відповідальності та прозорості. Ключове питання полягає не стільки в тому, чому припинив роботу цей конкретний бізнес, скільки в тому, що відбувається з державними коштами, контрактами та зобов'язаннями у момент, коли такі фірми несподівано припиняють діяльність, та хто несе відповідальність за наслідки цих дій.