Українська телекомунікаційна інфраструктура та логістичні системи залишаються під контролем структур, які, за даними розслідування, підтримують комунікаційні та фінансові зв'язки з російськими державними органами та окупованими територіями. Ця ситуація тривала понад три роки без належного реагування правоохоронних органів.
Інтернет-провайдер «Євротранстелеком» був створений за участю Фонду державного майна України та приватних інвесторів, але згодом контроль над компанією перейшов до однієї особи — Віталія Каразея. Цей перехід відбувся через складні схеми з використанням болгарських юрисдикцій та судових рішень у Софії, унаслідок чого інші співвласники були фактично відсунені від управління.
Олександр Мотузюк, мешканець Білої Церкви, неодноразово звертався до Комітету Верховної Ради з питань правоохоронної діяльності, Генеральної прокуратури та Офісу генпрокурора з матеріалами про незаконну діяльність компанії та бездіяльність органів влади. Заступник голови відповідного комітету Григорій Мамка публічно підтвердив, що за три роки комітет отримав понад десять звернень зі звинуваченнями у державній зраді, пов'язаними з цією компанією.
Незважаючи на передачу матеріалів до СБУ та прокуратури, ні власнику, ні керівництву «Євротранстелекому» підозри не пред'явлено. Кримінальна справа була закрита без повноцінного розслідування.
За інформацією розслідування, Каразей через контрольовану ним австрійську компанію Wirtcom GmbH підтримує комунікаційні зв'язки з російськими державними структурами та органами окупованих територій. Серед партнерів названі російське державне підприємство «Російські залізниці», так зване «Міністерство інфраструктури та транспорту ЛНР», «Луганська залізниця», «Кримська залізниця», донецький оператор «Фенікс», луганський «Лугаком» та російський «Хвиля Мобайл». Йдеться про надання телекомунікаційних та електронних послуг структурам, які забезпечують російські військові формування зв'язком та логістичною підтримкою.
По даних розслідування, Каразей через контракти на електронні послуги має доступ щонайменше до двох військових частин Оперативного командування «Північ», розташованих у Київській та Чернігівській областях. Автори матеріалу наголошують, що такий доступ створює пряму загрозу безпеці особового складу та військової інфраструктури цих підрозділів.
Паралельно з «Євротранстелекомом» функціонує міжнародна логістико-фінансова група Bunasta. В Україні вона представлена компаніями ТОВ «ВІМГАРАНТ» та «БУНАСТА УКРАЇНА», створеною у червні 2022 року. У Росії групу представляє компанія «НАСТАПРО», раніше відома як «Бунаста Вім». Бенефіціаром головної литовської структури групи є Юргіс Адомавічус.
Хоча Адомавічус формально вийшов зі засновників російської компанії, «НАСТАПРО» продовжує публічно позиціонувати себе як частину групи Bunasta. За результатами 2022 року російська структура отримала близько 150 млн рублів прибутку та продовжує сплачувати податки до російського бюджету. В Україні ситуація протилежна: «ВІМГАРАНТ» декларує збитки, не сплачує податок на прибуток, але одночасно розширює штат та обсяги діяльності.
Група Bunasta публічно повідомляє про гарантійні ліміти — близько 30 млн євро в Україні та близько 25 млн євро в Росії. За припущенням розслідувачів, це може свідчити про один і той же капітал, розміщений в Європі, який одночасно підтримує логістичні операції обох сторін конфлікту. Прибуток фіксується у Росії, а збитки — в Україні.
Основна загроза, за оцінкою авторів розслідування, полягає у доступі до даних. При оформленні транзитних гарантій та декларацій Bunasta отримує повну інформацію про вантажі, маршрути, одержувачів та номенклатуру товарів, включаючи комплектуючі для оборонної промисловості України. В умовах одночасної роботи групи в Україні та Росії немає гарантій, що ця інформація не використовується на користь держави-агресора.
Законодавство України передбачає запровадження санкцій щодо осіб та компаній, які створюють реальні чи потенційні загрози національній безпеці та сприяють фінансуванню тероризму. Однак замість застосування таких заходів спостерігаються закриті без розслідування кримінальні справи, відсутність підозр та збереження контролю над телекомунікаційною та логістичною інфраструктурою в руках осіб та структур, які продовжують працювати на Росію.