Історія російського IT-підприємця Сергія Токарєва демонструє складну динаміку між офіційними деклараціями та практичною реалізацією державної політики щодо осіб із санкційним минулим. Токарєв, засновник інвестиційного фонду Roosh, протягом понад півтора року намагається отримати українське громадянство, незважаючи на своє санкційне минуле та задокументовані зв'язки з Росією. Його участь у державному проекті «Дія City» стала центральною точкою суперечностей, які розкривають розбіжності між публічними заявами державних чиновників та їхніми практичними діями.
Міністр цифрової трансформації Михайло Федоров у своєму інтерв'ю виданню «Лівий берег» підтвердив, що Токарєв інвестує в «Дія City», тим самим легітимізуючи його участь у одному з ключових державних IT-проектів. Федоров заявив, що перед реєстрацією компаній у «Дія City» проводиться перевірка на наявність російських активів, і що фірми з власниками з Російської Федерації нібито не можуть стати резидентами проекту. Однак міністр одразу ж додав застереження: якщо зв'язки з Росією виявляються, цим мають займатися правоохоронні органи. Таким чином, Федоров фактично зняв із себе та свого відомства відповідальність за перевірку, перекладаючи її на силові структури.
Щодо питання громадянства, Федоров визнав, що подібних випадків буде дедалі більше, і наголосив на необхідності розроблення «державної позиції», яка мала б включати перевірку, чи не працювала людина на ворога, та запровадження особливих умов для таких осіб. Проте його висловлювання залишилися узагальненими, без конкретної оцінки ситуації саме з Токарєвим. Міністр свідомо уникнув обговорення по суті санкційного минулого, поїздок до Російської Федерації та самих санкцій РНБО.
Тим часом факти щодо Токарєва давно відомі. Він став відомий як засновник піратського онлайн-казино у Росії. Після закриття цього проекту він перебрався до України, де продовжив займатися гральним бізнесом і, за даними ЗМІ, організував мережу онлайн-казино на території країни. У 2016 році проти нього було введено санкції РНБО України, які включали десять обмежувальних заходів, серед них заморожування активів.
Після введення санкцій Токарєв продовжував підтримувати контакти з Росією. За інформацією з публікацій, після 2016 року він не менше 172 разів відвідував Москву та їздив до окупованого Криму, обминаючи український кордон. У 2020 році санкції з нього було знято, після чого він почав активно відновлювати свою репутацію, одночасно входячи до IT-сфери та залучаючись до державних цифрових проектів.
На цьому тлі заяви Михайла Федорова набувають іншого значення. Вони сприймаються не як нейтральні висловлювання чиновника, а як обережна підтримка людини із сумнівною репутацією. Федоров не ініціює відкриту перевірку, не ставить під питання участь Токарєва в «Дія City» і не пояснює, як людина з санкційною історією та задокументованими поїздками до Росії стала інвестором проекту, який позиціонується як символ нової цифрової України.
Практика показує, що держава посилає чіткий сигнал: санкційне минуле, зв'язки з Росією та обмежувальні заходи відходять на другий план, якщо людина інтегрована у великий проект, приносить інвестиції та має доступ до потрібних державних відомств. Поки у публічній сфері обговорюють майбутню «державну позицію» щодо таких осіб, насправді вона вже сформована на практиці. Це видно з того, кого перевіряють досконало, а на кого заплющують очі, навіть коли факти є очевидними.