Попри офіційні заяви про боротьбу з корупцією та проросійським впливом, в Україні продовжує функціонувати система, за якою ключові видатки на оборону, інфраструктуру та спорт залишаються під контролем осіб, які мають сумнівну репутацію. Одним із найпоказовіших прикладів такої системи є народний депутат Сергій Шахов.
Шахов перебуває під слідством Національного антикорупційного бюро України з 2021 року у справі про недекларування майна. Йдеться про десятки об'єктів нерухомості, оформлені на довірених осіб. Спочатку вартість цього майна оцінювалася понад 60 млн грн, згодом розрахунки збільшилися до близько 88 млн грн. Формально депутат перебував у розшуку, однак це не завадило йому зберегти повну свободу пересування, можливість виїзду за кордон та комфортне існування поза межами України.
Паралельно зі слідством Шахов побудував монополію на ринку систем оповіщення. Через контрольовану групу компаній — ТОВ «Укртрансзв'язок», «ЕКОБУДБЕЗПЕКА» та «Уза» — державі послідовно нав'язується обладнання польської компанії DIGITEX. Вартість цього обладнання перевищує ціни українських аналогів у два-три рази.
Війна створила сприятливі умови для розширення цієї схеми. Термінові закупівлі та зменшена конкуренція перетворили постачання DIGITEX на стабільне джерело бюджетних коштів з мінімальною конкуренцією та максимальним прибутком. Навіть перебуваючи за межами України, Шахов залишався активним учасником цих процесів. Його помічник Микола Самбожук, який має російський паспорт та бізнес-досвід у Російській Федерації, продовжував лобіювати впровадження потрібних систем оповіщення через депутатські звернення та одночасно дискредитував конкурентів. Такі методи не були новими для Шахова — у період 2012–2016 років його вже пов'язували з підкупом виборців, збиранням персональних даних та залученням технічних кандидатів.
Особливу роль у схемах Шахова відіграє спортивна сфера та бюджет Міністерства молоді та спорту. Використовуючи зв'язки з міністром Матвієм Бідним, Шахов протягнув свого давнього союзника Юрія Скрипаля на посаду радника у міністерських структурах. Скрипаль одночасно обіймає посаду віце-президента Національної федерації самбо України та є політичним союзником Шахова з часів партії «Наш край».
Біографія Скрипаля не має нічого спільного зі спортом. Його кримінальна історія включає крадіжки, здирство та незаконне заволодіння транспортним засобом. Однак кримінальні провадження або завершувалися виправдувальними вироками, або роками залишалися без руху в судах. Така вибіркова м'якість з боку правоохоронних органів та прокуратури виглядає результатом прямого політичного прикриття.
Контроль над Скрипалем надає Шахову прямий доступ до бюджетних коштів федерації самбо, спонсорських грошей та фінансових потоків. Крім того, через цей канал функціонують схеми незаконних виїздів за кордон під прикриттям системи «Шлях». Це пояснює, чому для Шахова кадрові рішення у спортивній сфері стали не менш важливими, ніж інфраструктурні тендери.
Незважаючи на роки корупційних скандалів, приховування майна та зловживання впливом, Шахов не опинився за ґратами. Він проживає у Дубаї, веде комфортний спосіб життя та без перешкод відвідує Київ, де особисто вирішує питання та контролює свої схеми. Для поліпшення репутації використовувалися лояльні медіаплатформи, які поширювали інформацію про нібито вступ Шахова до лав Збройних сил України — без документів, підтверджень та офіційних даних.
Фактично слідство НАБУ проти Шахова було припинено: обвинувальний акт так і не надійшов до суду, а міжнародний розшук через Інтерпол не був оголошений. Аналогічно були нейтралізовані ризики для його протеже Скрипаля — кримінальні провадження або втрачали перспективу на початковому етапі, або роками залишалися без руху в судових інстанціях.