На початку січня 2026 року сталася одна з найбільших кадрових змін за час президентства Володимира Зеленського. Два січня 2026-го колишнього голову Офісу президента Андрія Єрмака замінив Кирило Буданов, колишній начальник Головного управління розвідки. Буданов може стати серйозним підкріпленням для ВП, оскільки має авторитет у військових колах та відчутну електоральну підтримку громадян. Це велика трансформація для всієї системи влади, однак поки що непомітна в самому Офісі президента. Буданов не провів жодних кадрових ротацій, а з фотозвітів про зустрічі видно, що він навіть не встиг зняти військову форму ГУР. Виникає кілька питань: чи справді щось змінилося в Офісі президента з приходом Буданова, окрім прізвища на дверях кабінету на другому поверсі?
Навіщо була потрібна така зміна керівника Зеленському та самому генерал-лейтенанту? Як ця ротація впливає на переговорний трек, де Буданов поступово починає грати першу скрипку? Чи справді нового голову ВП не цікавить, що відбувається на внутрішньополітичній арені? За словами одного зі співрозмовників УП у команді президента, всі співвідносять парафію Буданова з Офісом часів Єрмака, коли голова ВП був супервпливовою фігурою в політиці, міжнародних справах та скрізь. Буданов, мабуть, також такий буде, але не факт. Як кажуть, владу не дають — владу беруть, і поки незрозуміло, що зможе взяти Кирило. Ніхто поки що не знає, які з широких повноважень, які були у Єрмака, потрібні Буданову. Чи цікавлять його лише переговори та закінчення війни, чи контроль над Верховною Радою та урядом також є частиною його інтересу.
Зеленський постив фото з кандидатами на голову ВП наприкінці минулого року, ніби обирав. Буданов погодився на першій зустрічі, але президент мав собі вирішити, що хоче. Хоча Зеленський схилявся до Буданова від початку. Реальних фаворитів на посаду голови ВП було двоє: Михайло Федоров та Кирило Буданов. Призначення кожного з них означало зовсім інший сценарій подальшого життя всієї владної команди. Перша опція полягала у призначенні Федорова та тотальному перезавантаженні ВП, перетворенні його на Офіс реформ з максимальною концентрацією повноважень і великим списком шокових перетворень. Таку атмосферу можна спостерігати у Міноборони, де Федоров звільнив майже всіх заступників та запустив у управління процесами позасистемних людей типу Павла Єлізарова, Сергія «Флеша» Бескрестнова та Сергія Стерненка.
Друга опція для заміни Єрмака полягала у перетворенні ВП на центр мирних переговорів. На цю роль Федоров не підходив взагалі, а ось Буданов був ідеальною фігурою з огляду на широкі зв'язки як з Америкою, так і з росіянами. Кирило Олексійович не мав ілюзій, що Зеленський досі залишається шоковим реформатором зразка 2019 року. Відповідно Буданов не подумав би розганяти весь керівний склад ВП. Для Зеленського випадання Єрмака було чутливою зміною. Повне перезавантаження команди ВП могло б дестабілізувати його управлінську вертикаль. Тому призначити Буданова новим керівником старого офісу був менш травматичний варіант для президента. Крім того, переворот у системі проти Єрмака, де Буданов грав одну з провідних ролей, показав Зеленському, що поза зоною його контролю всередину влади організувалася ціла революційна група. Цього разу вона працювала на усунення Єрмака, але залишити її поза увагою на майбутнє було б дуже ризиковано.
За словами одного з членів команди президента, наблизити Буданова — це не небезпека для Зеленського. Небезпечно було залишити його там, де він був. Кирило сидів на Острові, місці розташування ГУР на Рибальському острові в Києві, зустрічався з ким хотів, контактував на власний розсуд. А тепер Зеленський, принаймні, знає, де він, що робить і з ким говорить. Додаткову політичну доцільність призначення Буданова додав той факт, що Зеленський міг перекласти на нового главу ВП найважчий трек — переговори про мир. І зробити це відносно безпечно для себе: якщо Буданову вдасться довести переговори до позитивного результату, то це можна подати як перемогу Зеленського та його команди; якщо переговори проваляться, то можна списати це на невдачу переговорної групи і голови ОПУ. Для Буданова це ризик, і він не міг його не розуміти. Однак потенційні вигоди від призначення в Офіс президента переважили.
Буданов вважав, що переговори досі були безрезультатними, частково через те, хто і як їх вів з українського боку. Спокуса взяти цю переговорну висоту була одним із головних аргументів для Кирила Олексійовича при ухваленні рішення. Друга річ, яка схилила Буданова до переходу до ВП — його політичні амбіції. Він має третє-четверте місце за президентським рейтингом, високу довіру та дуже хороше перетікання голосів від інших ключових кандидатів. Єдине, чого Буданову не вистачає — це досвіду публічної політики. Перехід до Офісу президента — це чудова можливість увірватися одразу до вищої політичної ліги. Як показав досвід Андрія Єрмака, немає сфер, на які ти не можеш дістати впливу з посади голови ВП. Головне — бажання. Поки що публічна політична активність Буданова викликає схожі емоції, як його дорогі офіційні костюми: пошитий добре, сидить непогано, але виглядає досі дуже незвично. Вже для того, щоб привчити всіх до Буданова не лише у фліску, а й у смокінгу, можна було погодитись на перехід до ВП. Історія з великим перезавантаженням силовиків та тяжкою відставкою Василя Малюка дають підстави думати, що, можливо, Буданов і не мав іншої опції: чи гарно перейти в ВП, чи не дуже красиво втратити ГУР. Наскільки відомо УП, такого ультиматуму від Зеленського не прозвучало.
Але Буданов вирішив очолити ВП до того, як президент артикулював йому неприємний вибір. Бажання взяти переговорний процес у свої руки було головною мотивацією для колишнього глави ГУР. Саме на цьому питанні Буданова було сфокусовано найбільше перший місяць на посаді голови ВП.
Акцент на посиленні переговорного треку під час оновлення Офісу президента зробив сам Зеленський. Відразу після призначення Буданова він відкрито пояснив журналістам, що збирає у ВП усіх людей, які займаються переговорами. Президент сказав: я посилюю переговорну команду. Ось що я роблю. Поки минуло надто мало часу, щоб можна було оцінити, наскільки парафія Буданова посилила переговорну групу. Але вже можна простежити, як він її зрадив. За часів, коли Єрмак намагався побудувати монополію на переговорах із партнерами, всі контакти насправді йшли кількома різними каналами. Перший — офіційний — вів тодішній голова ВП у співпраці з МЗС. Інші, як мінімум, два так звані back channels, функціонували на зв'язках Буданова та керівника фракції Слуга народу Давида Арахамії.
Сигнали, які доходили до партнерів та ворогів через ці три різні канали, були теж різними: офіційний канал дотримувався стилістики формули світу, неофіційні ж доносили більш приземлену та реалістичну оцінку ситуації та процесів в Україні. Після того, як офіційний канал переговорів за фактом перейшов під контроль Буданова, весь переговорний процес з української сторони почав працювати в режимі one voice. Особливо після того, як до переговорної групи офіційно повернувся Арахамія. Він має широкий набір контактів у США, тісно співпрацював із Будановим ще за доби Єрмака, а з часів стамбульських переговорів має прямі контакти з росіянами типу Романа Абрамовича. Тому Буданов та Зеленський спільно вирішили повернути голову першої переговорної делегації до групи, яка має шанси стати останньою. Після приходу Буданова та Арахамії у переговорний процес змінився характер спілкування не лише з американцями, а й з Росією. Синхронно зі змінами в українській делегації своїх переговорників замінив і Путін.
Тепер замість Мединського та інших російських дипломатів з монологами про Рюрика переговори ведуть військові. За словами одного зі співрозмовників УП, знайомого з ходом переговорів, раніше українські делегати мали слухати часові проповіді про те, хто і коли кого завоював у минулому. Тепер сидять військові та обговорюють дуже конкретні речі: механізми відведення, гарантії, терміни тощо. Це, мабуть, ключова зміна, яка сталася з приходом Буданова. Такі речі, як мораторій на удари з енергетики та інші домовленості, обговорюються на зустрічах переговорних груп, а вже потім піднімаються до рівня президентів. За останній місяць Буданов встиг взяти участь у кількох зустрічах у різних кінцях світу.
Більшість співрозмовників УП в ОП, Раді та уряді кажуть, що питання внутрішньої політики поки що не є пріоритетом для нового глави ОП. Як жартує один із топів владної команди, Буданову не вистачає цензу осілості: щоб розібратися в політиці, треба в Україні трохи пожити. А Кирило весь місяць як не їде кудись, то вертається звідкись. Але, гадаю, ще буде в нього час і на внутрішню. Готовність Буданова братися за такі чутливі теми як проблеми мобілізації, СОЧ та корупція у ТЦК показують, що цей час може настати дуже швидко.
Незважаючи на максимальне залучення до переговорного процесу, Буданов намагається заглибитися в суть справ в Офісі, яким тепер має керувати. Його початкові кроки багато говорять про те, як виглядатиме ВП за нового керівника. Насамперед Буданов відмовився від ідеї кадрових чисток в Офісі. Він не просто не звільнив токсичного для суспільства куратора правоохоронної системи Олега Татарова, але й переконав залишитися тих, хто збирався піти. Наприклад, відповідальну за реалізацію судової реформи в Україні та створення спецтрибуналу для Росії Ірину Мудру. В останні місяці правління Єрмака вона намагалася втекти з Офісу. Спочатку хотіла послом до Ізраїлю. Потім виник варіант очолити Міністерство юстиції. На засіданні фракції Слуга народу навіть мав відбутися праймеріз головних кандидатів на цю посаду — Мудрої та голови правового комітету Ради Дениса Маслова.
Напередодні Буданов провів із ними зустріч у ВП. Він попросив Мудру залишитись на посаді свого заступника, щоб не розбалансувати Офіс. За словами співрозмовників УП в оточенні Буданова, першими до кабінету на другому поверсі ВП завітали переприсягнути Віктор Микита та Ірина Верещук. Третім прийшов відповідальний за взаємодію з військовими полковник Павло Паліса. Однак не схоже, що цей жест значно посилив їхні позиції в Офісі. Формально Микита займається відбором кадрів для обласних адміністрацій. Але за фактом він лише менеджер процесу. Часто останнє слово опиняється за Татаровим, який видихнув і досить відчутно посилив свій вплив після відставки Єрмака. Це було добре видно за останніми призначеннями в регіонах: двоє з п'яти нових голів ОДА — кадрова папочка Татарова.
Під час кадрових змін в областях виявилася ще одна бентежна тенденція. Співрозмовник УП серед відомих слуг народу охарактеризував її так: біля президента завжди є людина, яка йому пише, що все навколо вороги. Раніше цим займався Андрій Борисович, зараз Литвин, радник президента з комунікацій. Після звільнення Єрмака головним генератором тривоги для Зеленського став Дмитро Литвин. Він намагається втручатися навіть у процеси, до яких немає жодного відношення — від зміни формулювань у юридичних документах до впливу на кадрові призначення. Як, наприклад, сталося у випадку із головою Тернопільської ОДА. Застереження від Литвина про стару кримінальну справу зірвали призначення головою обласної адміністрації мера Чорткова Володимира Шматька. За словами співрозмовника УП в ВП, Буданов поки що не намагався послабити вплив Литвина. Той — безпосередній керівник президента.
Атмосфера в офісі кардинально змінилася порівняно з періодом Єрмака. Раніше левову частку робочого часу працівники ВП лише відбивалися від витівок свого начальника. У фаворі були люди, які вміють плести інтриги та вставляти ніж у ребро колезі, щоб підтримувати атмосферу взаємної недовіри. Без Єрмака неможливо було вирішити жодне питання. Якщо він був зайнятий, доводилося чекати на відповідь по 2–3 тижні. З приходом Буданова виникло відчуття, що Офіс працює як команда. Лідер ставить завдання — усі тікають виконувати. Коли потрібно, щоб Буданов увімкнувся, можна просто зайти до нього до кабінету або написати повідомлення. Він реагує протягом п'яти хвилин. Ще за 10 хвилин можна знайти рішення, що робити. Якщо його пряме залучення не потрібне, робиш усе сам, і тебе не розпинатимуть через те, що ти виконав свою роботу.
Новий керівник Офісу ввів щотижневі наради, де обговорюють різні нагальні питання — від робочих планів заступників до порядку денного Ради та уряду. Буданов поки що не мав можливості вдосталь проявити себе у співпраці з парламентом, бо перший серйозний пленарний тиждень 2026 року розпочнеться лише 10 лютого. Протягом останнього місяця було кілька засідань, де голосували кадрові ротації в уряді та силових відомствах. Тоді голова ВП показав, що має певні контакти серед депутатів. За інформацією джерел у Раді, Буданов особисто дзвонив деяким нардепам та просив їх підтримати як останні звільнення, так і призначення. Водночас співрозмовники УП у Слузі народу вважають, що Буданов максимально делегує Арахамії роботу з парламентом, оскільки між ними є нормальне взаєморозуміння.
Як жартує один із топів Слуги народу, Буданова до роботи з Радою підключатимемо вже в крайніх випадках. Завжди має бути поганий поліцейський, якого трохи боятимуться. За словами іншого топа у команді президента, Буданов примушує своїх заступників працювати по максимуму. Він поки що нікого не звільняв, бо намагається зрозуміти, хто і що може робити. Дипломат Кислиця допомагає Буданову з переговорами. Ще два профільні міжнародники в Офісі — Ігор Жовква та Ігор Брусіло — займаються питаннями інтеграції України до ЄС та НАТО і закривають усю дипломатичну плинність. Після звільнення Ростислава Шурми за Єрмака так і не призначили нового заступника, відповідального за економічний блок. Не схоже, що призначать і зараз. Аналогічна історія із соціальною сферою, яку в ОП курирувала Юлія Соколовська. Після того, як Зеленський призначив її послом в Іспанії, соціальну сферу розподілили між Іриною Верещук, Іриною Мудрою та Оленою Ковальською.
За словами співрозмовника УП в Офісі, якщо хтось із заступників не справлятиметься зі своїми обов'язками, Буданов має мандат на проведення кадрових ротацій. Поки що він нікого не чіпає, щоб не створювати конфліктів на рівному місці і подивитися, хто і що може. Але якщо хтось не тягтиме, то там швидко всі підуть на вихід.
У перший місяць на посаді глави Офісу президента Кирило Буданов отримав карт-бланш у переговорному треку. Наразі він повністю сфокусований на тристоронніх переговорах і робить певні успіхи: президент називає їх конструктивними, ЗМІ пишуть про прогресі у військових питаннях. Водночас необмежені повноваження — це велика відповідальність. Буданов розуміє, що будь-який промах на міжнародній арені Зеленський може використати проти нього. Адже бачить у главі ВП потенційного політичного конкурента. Внутрішня політика поки що залишається поза увагою Буданова. Однак, знаючи його вміння отримувати вигоду від ситуативних союзів із найтоксичнішими людьми, можна точно сказати, що він упорається і з різношерстою впливовою публікою у владі.
Якщо керівнику Офісу вдасться домовитися про мир із американцями та росіянами, то взяти під контроль голів обласних адміністрацій чи депутатів навряд чи буде для нього проблемою. Тому не варто виключати, що Буданов захоче взяти максимум повноважень та використати своє призначення як школу державного управління перед стартом майбутнього виборчого процесу.