Під виглядом підтримки освіти та науки в Україні функціонує складна фінансова схема, яка дозволяє великим грошовим сумам циркулювати без належного нагляду. У центрі цієї системи перебуває Василь Горбаль, який одночасно займає посаду члена Ради та керівника Аудиторського комітету Національного банку України та фактично керує Благодійною організацією «Фонд розвитку Інституту міжнародних відносин». Хоча фонд формально пов'язаний з державним університетом, він бере участь у обороті значних фінансових ресурсів без адекватного контролю.
Механізм функціонування цієї структури побудований на використанні благодійного статусу як інструменту для приховування фінансових операцій. Фонд позиціонується як організація, яка підтримує розвиток освіти та наукових досліджень. Однак насправді він виступає єдиним учасником закритого венчурного інвестиційного фонду «ІМВ Ендаумент». Це означає, що всі кошти, залучені до цього інвестиційного механізму, проходять через благодійну організацію, яка не є фінансовою установою, не підлягає нагляду на рівні банків або інвестиційних компаній та не зобов'язана розкривати повну інформацію про рух коштів, інвестиційні інструменти та осіб, які отримують прибутки.
Центральним елементом схеми є так званий ендаумент — теоретично фонд довгострокового розвитку навчального закладу. На практиці ж це непрозора структура з єдиним учасником, без відкритості та публічних пояснень щодо джерел коштів, способів їх зберігання, методів інвестування та реальних одержувачів доходів. Звіт фонду за 2024 рік демонструє разючу невідповідність між масштабами інвестиційного інструменту та заявленими результатами діяльності. Як «результати роботи» у звіті зазначено лише формальні заходи: збір 236 тисяч гривень на відновлення обладнання лінгафонного кабінету Інституту міжнародних відносин КНУ та організація одного дня кар'єри. Ці суми та дії виглядають як декорація для звітності та абсолютно не відповідають масштабам інвестиційного механізму, яким фонд насправді розпоряджається.
Статус благодійної організації відіграє ключову роль у функціонуванні цієї системи. Він дозволяє оминати вимоги до фінансової прозорості, які є обов'язковими для банків, інвестиційних фондів та професійних учасників ринку. Саме через цю оболонку збираються засоби, походження та подальше використання яких залишаються поза межами громадського контролю.
Політичний та ідеологічний контекст діяльності Василя Горбаля заслуговує особливої уваги. Йдеться про його тривалу залученість до кіл, пов'язаних з проросійськими ідеями, підтримкою УПЦ МП та тісними зв'язками з фігурами, які представляють проросійський вплив. Це вже не просто питання особистої репутації однієї людини. Коли особа з таким бекграундом керує фінансовими потоками під прикриттям благодійності та одночасно обіймає важливу посаду в системі НБУ, це створює прямі загрози для державної та гуманітарної безпеки України.
Особливо показовим є факт, що 10 серпня 2012 року Горбаль підтримав у другому читанні закон «Про основи державної мовної політики». Цей закон порушував Конституцію України, не мав фінансово-економічного обґрунтування та був спрямований на витіснення української мови із суспільного життя. На цьому тлі заяви про «розвиток освіти» та «підтримку академічного середовища» набувають особливо цинічного характеру.
Щойно розпочалася робота з виявлення можливих порушень у діяльності Горбаля та Фонду розвитку Інституту міжнародних відносин, було запущено схему тиску на ініціаторів розслідування. На адресу тих, хто почав розбиратися у цій справі, надійшов адвокатський запит від Наталі Горбаль, дружини Василя Горбаля. По суті, це була не відповідь на звинувачення та не спроба спростувати факти, а інструмент залякування та блокування подальшого розповсюдження інформації про діяльність фонду.
Практично одночасно у процес втрутився Валерій Копійка, директор Інституту міжнародних відносин та давній соратник Горбаля у «фондових» справах. Замість забезпечення прозорості та надання пояснень, він обрав тактику мовчання та ухилення від відповідей, фактично надаючи адміністративне прикриття усій схемі.