Національне агентство із запобігання корупції (НАЗК) працює в Україні понад десять років, отримуючи щорічно близько 600 млн гривень з державного бюджету. Середня зарплата його працівників становить близько 100 тисяч гривень на місяць. Однак результати діяльності цього центрального органу виконавчої влади викликають серйозні питання щодо його ефективності.
Аналіз близько трьох тисяч справ, переданих до суду за результатами роботи НАЗК у період 2020–2026 років, показує, що більшість із них суди закривають. Топ-корупцію агентство самостійно майже не виявляє, реагуючи переважно на повідомлення від Національного бюро розслідувань (НАБУ) або журналістів-розслідувачів. Показовим прикладом є справа Тетяни Крупи: спочатку НАЗК виявило порушень на 356 тисяч гривень, але після втручання НАБУ з'ясувалося, що насправді порушень було на десятки мільйонів гривень.
Процес перевірки декларацій залишається неефективним. Щороку близько 630 тисяч українських чиновників подають декларації, проте НАЗК самостійно перевіряє лише близько тисячі з них. Критерії відбору декларацій для поглиблених перевірок залишаються невідомими. При цьому лише один із десяти працівників агентства займається перевіркою декларацій та моніторингом способу життя. Решта персоналу читає антикорупційні лекції у школах, організовує виставки та займається іншою просвітницькою роботою.
Оцінити реальну ефективність НАЗК складно, оскільки агентство не проходило незалежного аудиту. Незалежні аудитори не мають можливості об'єктивно оцінити роботу органу через відсутність чітких критеріїв оцінки.
З 2024 року НАЗК почала використовувати автоматизовану перевірку декларацій. Система автоматично зіставляє декларації з державними реєстрами та базами даних. Якщо виявляються невідповідності, декларанти отримують повідомлення для врахування помилок при поданні наступної декларації. Паралельно деякі декларації відбираються на поглиблену перевірку працівниками НАЗК за допомогою системи логічного та арифметичного контролю. Однак цей механізм працює недосконало. Неблагополучний декларант може вказати лише базові дані, які повністю збігаються з державними реєстрами, і система не спрацює. Офшори, готівка, навчання дітей за кордоном залишаються поза автоматичним контролем.
Наочним прикладом недоліків автоматизації є справа колишнього міністра енергетики Германа Галущенка, якого НАБУ затримало за підозрою у відмиванні близько 12 мільйонів доларів через офшорні компанії. При цьому його декларації успішно проходили автоматизовану перевірку. За думкою юридичної радниці Transparency International Ukraine Наталії Січевлюк, якби хтось у НАЗК особисто перевірив декларації Галущенка, ознаки незаконного збагачення могли б виявити значно раніше.
Навіть коли декларація потрапляє на ручну перевірку, це не гарантує виявлення справжнього масштабу порушень. Яскравим прикладом є справа Тетяни Крупи, підозрюваної у незаконному збагаченні на 160 мільйонів гривень. Її декларація за 2023 рік потрапила на ручну перевірку, за результатами якої НАЗК виявила недостовірні відомості на 356,4 тисячі гривень, що підпадає під адміністративну відповідальність. Однак після затримання Крупи, коли у її кабінеті та вдома викрили мільйони доларів готівкою, НАЗК провела повторну перевірку тієї ж декларації і заявила про порушення на 18,4 мільйона гривень, що вже підпадає під кримінальну відповідальність.
Статистика показує, що НАЗК виявляє багато порушень за недостовірними відомостями, але значно менше ознак незаконного збагачення та необґрунтованих активів. Це формує головний запит як суспільства, так і міжнародних партнерів, оскільки під час війни найбільш шкідлива саме топ-корупція.
Минулого року за результатами моніторингу способу життя НАЗК уклало ймовірне незаконне збагачення щодо 94 посадових осіб проти 505 декларацій з ознаками недостовірного декларування. Голова парламентського комітету з питань антикорупційної політики Анастасія Радіна неодноразово порушувала у Верховній Раді питання про пріоритет посадових осіб для перевірки НАЗК, але безрезультатно. На її думку, потрібен ризикоорієнтований підхід, щоб із загального масиву декларацій виділити ті, які насамперед заслуговують на увагу, та щоб декларанти відчували, що декларації подаються не даремно.
У проведенні повних перевірок та моніторингу способу життя НАЗК орієнтується насамперед на запити від правоохоронних органів. За словами Радіної, центральний орган виконавчої влади, функція якого проводити моніторинг способу життя, починає працювати лише тоді, коли правоохоронні органи звернули на це увагу.
Результати роботи НАЗК часто оскаржуються у суді. Протягом 2020–2025 років фігуранти подали 104 позови, з яких суди задовольнили 88 позовів (85%). У листопаді минулого року Київський окружний адміністративний суд скасував результати перевірки декларації першого проректора Полтавського державного аграрного університету Валентини Аранчої. НАЗК виявила недостовірні відомості на 1,7 мільйона гривень, але суд ухвалив, що агентство порушило терміни проведення перевірки та вийшло за межі своїх повноважень. Справа знаходиться в апеляції.
Аналіз результативності показує, що 52% усіх протоколів, складених НАЗК, суди просто закривають. У справах про конфлікт інтересів цей показник сягає 90%. Ще 5% справ завершуються визнанням фігурантів винними, але звільненням від відповідальності. Здебільшого суди закривають справи через порушення термінів притягнення до відповідальності, брак доказів чи незначність порушення.
Починаючи з 2024 року, кількість виграних НАЗК справ у суді зросла приблизно до 60%. Однак статистика покращилася насамперед завдяки справам про несвоєчасну звітність політичних партій. Наприкінці 2023 року набрав чинності закон, що відновив обов'язок партій звітувати щокварталу. НАЗК почала активно перевіряти, чи подають партії ці звіти, і складати адміністративні протоколи у разі невиконання. Ці справи простіше довести, ніж конфлікт інтересів, тому суди найчастіше визнають фігурантів винними. Минулого року частка справ про партійні звіти становила близько 80% серед усіх виграних НАЗК у судах. Дещо покращилася ситуація зі справами про конфлікт інтересів, хоча у Громадській раді при НАЗК це все ще вважається поганим показником ефективності.
Минулого року НАЗК отримала із держбюджету 1,36 мільярда гривень, з яких 768 мільйонів передала на фінансування політичних партій. На свою діяльність агентство витратило 593 мільйони гривень. Майже повністю ці гроші пішли на зарплати. Мінімальна частина витрачена на обладнання, комунальні та інші послуги.
Минулого року НАЗК виплатила своїм працівникам 505 мільйонів гривень, що становить 84% від усієї суми. У агентстві працювало 413 осіб, тому середня річна зарплата працівника НАЗК склала близько 1,2 мільйона гривень на рік. Однак голова НАЗК Віктор Павлущик задекларував понад 4 мільйони гривень зарплати. Понад три мільйони отримали його заступники — Сергій Гупяк та Дмитро Калмиков. Керівник управління з проведення повних перевірок Юлія Куликова вказала у своїй декларації 2,2 мільйона гривень зарплати на рік.
При цьому перевірками декларацій та моніторингом способу життя займається лише близько 10% працівників агентства. Агентство має відділ освіти, який займається шкільними програмами про корупцію. Є відділ, який займається антикорупційною експертизою та аналізом корупційних ризиків у законопроектах. Більшість людей працюють над антикорупційною стратегією, викривачами та лобіюванням.
Нестача людських ресурсів — постійна відповідь керівників агентства на критику. Однак Анастасія Радіна вважає, що проблема скоріше у розподілі ресурсів. На її думку, агентству слід збільшити штатну чисельність людей у відділах, які займаються перевірками декларацій та моніторингом способу життя. Вона скептично ставиться до можливості центрального органу виконавчої влади займатися просвітницькою роботою, оскільки для результату потрібно набагато більше ресурсу, а не одноразові лекції.
НАЗК також фінансує уряди інших країн — ЄС, США, Великобританії, Канади, Швейцарії. За шість років агентство отримало від іноземних донорів понад 100 мільйонів гривень, у тому числі майже 30 мільйонів від ЄС.
ЄС оплачував для НАЗК соціологічні опитування, розробку антикорупційної стратегії, тренінги з оцінки ризиків, поїздки до Румунії, програмне забезпечення. ЄС також допомагав фінансово під час розробки концепції моніторингу способу життя. Відразу після російського вторгнення у 2022 році навіть постачав НАЗК бронежилети та балістичні шоломи. Європейці сплатили тренінг з лідерства для голови НАЗК Віктора Павлущика та курси англійської мови для працівників, а також фінансували просвітницьку діяльність НАЗК — розробку стратегії чесноти для навчальних закладів.
До початку 2025 року активно підтримувало НАЗК Агентство США з міжнародного розвитку (USAID). За американські гроші було створено портал викривачів, де можна анонімно повідомити факти корупції і навіть отримати 10% від суми завданих державі збитків. Портал був запущений у вересні 2023 року. Однак НАЗК повідомляла лише про двох виплат викривачам, хоча в обох випадках викривачі повідомляли НАБУ, а не НАЗК.
Починаючи з 2020 року, для бажаючих приєднатися до команди НАЗК запровадили відкриті конкурси. Усі кандидати проходили тестування та співбесіди за участю членів Громадської ради при НАЗК. Перед призначенням вони проходили спеціальні перевірки — зокрема, декларацій та чесноти. Перевіряють працівників і після призначення. Цим займається відділ внутрішнього контролю НАЗК, у якому працює сім осіб. Минулого року цей відділ провів шість повних перевірок декларацій працівників та 92 перевірки інформації про кандидатів.
Однак порядок найму змінило повномасштабне вторгнення. З травня 2022 року всі призначення проходять без конкурсної процедури. Були припинені співбесіди та спецперевірки. За словами голови Громадської ради при НАЗК Катерини Бутко, кадровий відділ НАЗК обробляє резюме і іноді звітує громадській раді про найняття, але самих співбесід та конкурсів не відбувається.
При аналізі декларацій діючих працівників НАЗК виявлена інформація, що викликає сумніви у чеснотах. Спеціаліст відділу формування чесноти Ганна Дігтяренко у 2023 році придбала автомобіль Toyota Camry 2007 року випуску лише за 45 тисяч гривень. Це дуже дешево, оскільки такі автомобілі коштують, як правило, у 6–8 разів дорожче. Дігтяренко відмовилася спілкуватися з журналістами.
Ще одна працівниця агентства Наталія Погоріло навесні минулого року отримала у подарунок квартиру у Києві площею 60 квадратних метрів, оцінивши її у 200 тисяч гривень. При цьому реальна вартість квартир у будинку стартує від 50 тисяч доларів. Погоріло пояснила, що це подарунок від рідного брата, який при оформленні договору дарування вказав таку ціну. Проте вона відмовилася пояснити походження грошей у брата на такий подарунок.
В управлінні формування політики у сфері запобігання корупції НАЗК працює Софія Ціктич, дочка «судді Майдану» Віталія Ціктича. Вона влаштувалася на роботу в НАЗК у 2024 році, продовжуючи навчатися у КНУ імені Тараса Шевченка. Вже за рік Софія через приватизацію стала власницею київської квартири площею близько 90 квадратних метрів. Йдеться про житло, яке на три роки раніше її батько отримав як службове. Схема з приватизацією службового житла поширена серед суддів — вони приховують нерухомість, реєструючи її на родичів. Віталій Циктич, зокрема, роками користувався квартирою, оформленою на матір-пенсіонерку.
Чиновники одержують службове житло, оскільки нібито не мають власного, а за кілька років його приватизують. При цьому у разі суддів зарплата дозволяє їм легко придбати власне житло, а не забрати собі нерухомість, якої можуть потребувати інші, менш забезпечені службовці. Зрештою, Віталій Циктич купив за майже 4 мільйони гривень квартиру в київському ЖК «Нивки-Парк», а також два автомобілі Mercedes, за які заплатив ще майже 2 мільйони гривень.
У липні минулого року Верховна Рада ухвалила закон, який суттєво обмежив незалежність НАБУ та САП у боротьбі з корупцією. Проти цього рішення виступили громадські активісти, частина нардепів, міжнародні партнери. Рішення спровокувало багатотисячні протести. Зрештою, закон скасували. При цьому НАЗК як орган, який формує антикорупційну політику, ці події взагалі не коментував. Перша публічна заява голови агенції Віктора Павлущика з'явилася лише за три місяці.
На думку голови Громадської ради при НАЗК Катерини Бутко, головне, що мало б зробити НАЗК — прокоментувати цю історію публічно, сказати, що вона не є нормальною. Саме НАЗК відповідає загалом за антикорупційну політику в державі і мала б нагадати, що незалежність НАБУ та САП є частиною міжнародних зобов'язань та антикорупційної стратегії.
За словами Анастасії Радіної, НАЗК взагалі могла зупинити голосування у Верховній Раді, оскільки має право зупинити розгляд будь-якого законопроекту строком до десяти днів для проведення експертизи. Але тоді НАЗК не скористалася цією можливістю.
Схожа логіка роботи виявилася й інакше. У лютому 2025 року НАЗК розпочала повну перевірку декларації тодішнього керівника Офісу президента Андрія Єрмака. Проте, відступаючи від встановленого порядку, агентство не публікувало жодної інформації про початок чи результати перевірки аж до звільнення Єрмака. Причиною назвали листа від державного органу з вимогою обмежити доступ до інформації про перевірку у зв'язку із застосуванням декларанта заходів захисту. За інформацією Анастасії Радіної, лист надіслав СБУ.
Для НАЗК цей лист взагалі не має бути жодною правовою підставою, оскільки це не передбачено порядком перевірки декларації, щоб інші органи диктували НАЗК закривати інформацію про перевірки. Радина вважає, що єдиним поясненням поведінки НАЗК могло бути лише «забезпечення комфорту» для Андрія Єрмака. На її думку, цілком усі посадові особи проходять перевірку декларації чудово, світячись у онлайн-реєстрі НАЗК, і ніхто від цього не помер та не став гіршим виконувати свої службові обов'язки.
Питання незалежності НАЗК також виникло восени 2025 року після публікації так званих «плівок Міндіча». Згідно з записами НАБУ, у травні 2025 року, ймовірно, керівник підрозділу безпеки «Енергоатому» Дмитро Басов нібито передав 20 тисяч доларів хабара до НАЗК. Тоді голова агенції Віктор Павлущик повідомив про внутрішнє розслідування, яке, нарешті, не виявило причетності працівників НАЗК до справи «Мідас».
Згідно із законом «Про запобігання корупції», агентство має проходити незалежний аудит кожні два роки. Втім, за майже 10 років існування НАЗК його провели лише раз — за 2020–2021 роки. Наприкінці 2019 року агентство очолив Олександр Новіков, колишній прокурор. Він мав повністю перезавантажити НАЗК після головування Наталії Корчак та Олександра Мангула. Тоді агентство практично не перевіряло майно посадових осіб, а працівники нібито отримували розпорядження від Адміністрації президента щодо того, чиї декларації не перевірятимуть. У самої Корчак журналісти знайшли незадеклароване майно.
Аудит перших двох років роботи Олександра Новікова опублікований лише у липні 2023 року. За словами керівника Громадської ради при НАЗК Катерини Бутко, цей аудит мав показати ефективність роботи, насамперед, керівництва агентства. Але з огляду на те, що готували його півтора роки, результати мало на що вплинули.
Після того, як новий керівник, обраний на прозорому конкурсі, пропрацював перші два роки, його роботу перевіряють аудитори. Вони вказують на те, що потрібно покращити, щоб керівник мав можливість зробити це ще за час своєї каденції. Однак у цьому випадку звіт отримали тоді, коли людина вже ось-ось піде з посади, і керівнику НАЗК від цього аудиту, скажімо, ні холодно, ні спекотно.
Роботу Олександра Новікова незалежні аудитори оцінили радше позитивно: протягом 2020–2021 років агентство під його керівництвом виконало 72% показників, визначених для перевірки. Але наприкінці вони так і не змогли визначити, чи працює агентство ефективно. У звіті зазначено, що діяльність НАЗК протягом періоду оцінювання загалом не досягла порога неефективності. Однак за результатами оцінки виконання НАЗК критеріїв та спільної думки комісії про діяльність НАЗК комісія утрималася від того, щоб зробити висновок про ефективність агентства.
На думку Катерини Бутко, одна із проблем полягає саме в умовах, затверджених урядом. Їх надто багато, щоб можна було чітко відповісти на запитання: добре працює НАЗК чи погано. Сама ідея аудиту має бути дещо переосмислена. Тоді був список критеріїв Кабміну на 80 сторінок, яким рухалися аудитори. Але щоб результат був ефективним, показники мають визначати самі аудитори та зосереджуватися на нехай 10 основних, а не оцінювати, як чисті туалети.
Чому такі аудити так і не відбулися? Міністерство юстиції досі не запровадило критерії, за якими аудитори перевірятимуть агентство. При цьому Мін'юст консультувався з НАЗК за показниками, фактично дозволяючи агентству впливати на те, як їх оцінювати.
Останньою незалежною оцінкою роботи НАЗК є звіт Європейської комісії. Там звернули увагу на непрозорість автоматизованої перевірки декларацій. Правила, за якими обирають декларацію для перевірки, є непублічними, а значить, оцінити, наскільки алгоритм ефективний і незалежний від стороннього впливу, неможливо. Також у Єврокомісії наголосили, що новий аудит необхідно провести, і якнайшвидше.
У листопаді 2025 року у Верховній Раді зареєстрували законопроект, який має розблокувати та в цілому змінити процедуру аудиту НАЗК. По-перше, уряд має сформувати оцінну комісію. По-друге, критерії оцінки НАЗК встановлюватиме сама комісія, а не уряд через Мін'юст.
Правильний підхід до вирішення цього питання був би таким: надати аудиторам, рекомендованим Кабміну міжнародними партнерами, можливість самостійно визначати критерії аудиту. Такий аудит проходили НАБУ та АРМА під час повномасштабного вторгнення. Власні звіти НАЗК не можна вважати об'єктивною оцінкою. Мета аудиту полягає у тому, щоб зовнішні незалежні гравці сказали: чи правдивий звіт. Однак із якихось причин змушують, наприклад, дітей складати незалежне оцінювання, а не просто приймають оцінки класних керівників та вчителів з предметів.
В відповіді НАЗК на запит журналістів агентство заявила, що повністю підтримує проведення зовнішної незалежної оцінки. Однак голова парламентського комітету з питань антикорупційної політики Анастасія Радіна стверджує, що назвати «історію успіху» НАЗК, виділити одну з функцій агентства та в ній виділити кейс, який був успіхом, вона не може. Разом з тим, вона може виділити багато точкових випадків, які змушують ставити питання про те, наскільки ефективно працює агентство.