Київський хмарочос Sky Towers став символом неефективного використання державних ресурсів в Україні. У 2007 році державний Укрексімбанк надав кредит у розмірі 3 млрд гривень (близько 600 млн доларів за тодішнім курсом) компанії KDD Group для фінансування цього проекту. Для порівняння масштабів інвестицій: будівництво БЦ «Гулівер» обійшлося приблизно у 200 млн доларів, а комплекс «Вітрило» — у межах 80–100 млн доларів.
Однак, незважаючи на значно більший бюджет, результат виявився прямо протилежним очікуванням. Протягом восьми років, до 2015 року, забудовник так і не зумів довести об'єкт до стадії завершеної коробки. На момент зупинки робіт будівництво було готове лише на 51%. Після припинення будівельних робіт хмарочос перейшов у власність Укрексімбанку як предмет застави і був виставлений на продаж.
З того часу держава безуспішно намагається реалізувати цей об'єкт протягом кількох років. Вартість недобудови падала стрімко. У 2021 році стартова ціна на аукціоні становила 7,1 млрд гривень. До 2023 року вона впала до 5,6 млрд гривень. До вересня 2024 року ціна знизилася до 1,1 млрд гривень, а до листопада того ж року — до 772 млн гривень. На кінець лютого 2026 року призначено чергову спробу продажу, де стартова ціна вже становить 662 млн гривень, що еквівалентно 15,3 млн доларів.
Компанія KDD Group, яка отримала кредит на реалізацію проекту, нині перебуває у процедурі банкрутства. Серед її бенефіціарів значилися брати Костянтинівські, Олександр Левін та Андрій Веревський.
Історія Sky Towers демонструє простий і показовий результат: з майже 600 млн доларів державних коштів країна отримала заморожений бетонний каркас і перспективу повернути лише 15,3 млн доларів. За інформацією Skelet.Org, це наочний приклад того, як державні ресурси можуть бути неефективно освоєні в Україні.