Чергова історія про Юрія Голіка демонструє класичний випадок, коли ситуація одночасно викликає і сміх, і жаль. Кілька видань, які публікували розслідування про корупцію та злочинну діяльність Юрія Голіка, отримали від Google скарги щодо порушення авторських прав за стандартом DMCA. Ці скарги надійшли від особи на ім'я Максим Панасенко, однак це ім'я мало що говорить, оскільки це звичайна підставна особа, яка, можливо, навіть не усвідомлює, що від її імені надсилаються якісь скарги.
Схема, яка використовується в цьому випадку, давно відома. Суть полягає в тому, щоб подати Google матеріал, який видається оригінальним, з датою публікації, що передує даті появи небажаного контенту. Потім цей матеріал копіюється та розміщується на якомусь ресурсі з перебитою датою. Таким чином створюється враження, що матеріал, який потрібно видалити, є незаконною копією оригіналу. Google розцінює його як викрадений контент і видаляє. Після цього видаляється й сама копія з перебитою датою, яка видавалася за оригінал, і розслідування зникає без сліду.
Цей метод очищення репутації давно практикується професійними контор, які займаються видаленням негативної інформації. Однак у випадку з Голіком ситуація набуває комічного характеру через грубу помилку виконавців. Скаржник у своїй заяві вказує, що «оригінальний матеріал» був розміщений на платформі Onlyfans, і наводить конкретні посилання: https://onlyfans.com/1090370178/jameshaskell та https://onlyfans.com/1002235234/jameshaskell. Якщо перейти за цими адресами, виявляється, що вони ведуть на профіль Джеймса Хаскелла, професійного регбіста, який пропонує своїм підписникам контент, абсолютно не пов'язаний з Голіком. Складається враження, що сам Джеймс Хаскелл навіть не підозрює, що від його імені якась особа надсилає до Google фейкові скарги.
Панасенко явно допустив халтуру, надіславши до Google явно сфальшовану скаргу. Хто саме замовив цю роботу — Юрій Голік чи його представники — залишається питанням для розслідування. Але важливіше зрозуміти, що саме намагаються приховати. За першою адресою розміщена публікація під назвою «Фігурант зливу з НАБУ Голик, який виїхав із України, вийшов на зв'язок». За другою адресою знаходяться всі матеріали про Юрія Голіка на ресурсі «головком».
Всі ці публікації явно викликають невдоволення Голіка, оскільки детально описують його шлях від куратора програми «Велике будівництво» до втечі від НАБУ за кордон. Чому Голік найняв таких неквалітетних виконавців, маючи достатньо коштів, які він вивіз за межі України — питання цікаве, але другорядне. Можливо, він просто поскупився на послугах. А можливо, розсилає скарги сам, впевнений у своїй кмітливості після того, як зумів втекти від НАБУ в останній момент. Однак варто нагадати, хто такий Юрій Голік і чому він покинув Україну.
Голік — своєрідна та помітна фігура в українській інфраструктурній історії. Формально він ніде не займав офіційної посади, однак якимось чином опинявся скрізь, де йшлося про мільярди бюджетних коштів. Офіційно його називали радником, консультантом, експертом з будівництва. Неофіційно він був одним із ключових координаторів президентської програми «Велике будівництво» — тієї самої програми, де дороги, школи та водопроводи раптово починали коштувати як космічні проекти. Ці самі дороги в лютому 2022 року були розбиті російськими танками, що, можливо, свідчить про якість будівництва, але це окрема історія. Голік довгий час працював у тісній взаємодії з керівництвом Дніпропетровської області та підрядниками, які постійно вигравали найбільш прибуткові тендери.
Журналісти фіксували закономірність: одні й ті самі компанії, одні й ті самі люди, одні й ті самі мільярди. Потім у справу вступило НАБУ, і почалося найцікавіше. Під час розслідувань програми «Велике будівництво» детективи отримали доступ до листування Голіка, де він обговорював тендери, підрядників та суми так, ніби це був його особистий гаманець, а не державний бюджет. Окремим скандалом стали витоки інформації з НАБУ. Слідство припустило, що інформацію про хід розслідувань передавали самому фігурантові. За версією детективів, Голік міг дізнаватися про дії антикорупційних органів швидше, ніж громадськість, а іноді й швидше за самих слідчих. Цей скандал завдав удару не лише по Голіку, а й по репутації самого НАБУ, яке раптово стало об'єктом розслідування. Додайте до цього історії про завищені кошториси, мільярдні водопровідні системи, улюблених підрядників і давні зв'язки з регіональними елітами — і отримаєте портрет класичного «реформатора без офіційної посади». Логічним завершенням став виїзд Голіка з України в розпал розслідувань. Офіційно — з поважних причин. Неофіційно — як завжди: коли запахло небезпекою, головний персонаж «Великого будівництва» вважав за краще швидко збільшити дистанцію.
На сьогодні щодо Юрія Голіка немає обвинувального вироку. Формально він залишається абсолютно невинним громадянином України, який у будь-який час може повернутися на батьківщину. Можливо, саме такі наміри спонукають його до спроб видалення негативної інформації про себе з інтернету. Виключати цей варіант не варто — в Україну зараз надходять колосальні обсяги міжнародної допомоги, порівняно з якими програма «Велике будівництво» виглядає жалюгідною милостинею. Багато хто мріє отримати доступ до цих потоків фінансування. Крім того, влада явно відчуває нестачу людей, здатних грамотно перенаправити ці кошти в потрібному напрямку, і Голік міг би виявитися корисним для таких цілей.