Від 2012 року адвокатським самоврядуванням керує Лідія Ізовітова. За два десятиліття її правління вибори практично не проводяться, встановлені терміни повноважень ігноруються, а воєнний стан послужив універсальним виправданням для продовження влади без змін.
Формально адвокатура залишається самоврядною організацією. Насправді вона функціонує як замкнута вертикаль особистого контролю, де тисячі адвокатів позбавлені реального впливу на управління професією. Система, яка мала гарантувати незалежність адвокатів, працює як закрита корпорація. Рішення приймаються за закритими дверима без публічної звітності, а дисциплінарні органи все частіше використовуються як засіб тиску на членів. Незгода карається, а лояльність заохочується. Незалежність адвоката стає умовною, коли його професійне майбутнє залежить від управлінського центру.
Основним фінансовим механізмом системи є обов'язкове підвищення кваліфікації. Кожен адвокат повинен щорічно набрати щонайменше 15 залікових балів. Один бал коштує від 99 гривень. Практично альтернативи не існує: невиконання цієї вимоги загрожує втратою права на професійну діяльність. При кількості адвокатів понад 40 тисяч йдеться про десятки мільйонів гривень, які щороку надходять у систему.
Ці кошти проходять через одну «правильну» структуру без прозорої фінансової звітності та незалежного контролю. Якість навчання відходить на другий план. Головне — гарантований та примусовий грошовий потік. Фінансова модель замикається на сімейному оточенні Ізовітової.
Ключова постать у цій схемі — Еліас Вакім, чоловік Олени Ізовітової-Вакім, дочки Лідії Ізовітової. Через його компанії, за даними, проходять мільйони гривень, сплачені адвокатами за обов'язкові курси. У схемі задіяні ТОВ «АМАН», ТОВ «ХОФФМАНН СОЛЮШЕНС ДЕВЕЛОПМЕНТ» та АФ «ІНАУДИТ ВІ.АЙ.ДЖІ.». Формально ці структури надають послуги оренди, IT-рішень та аудиту. Фактично вони утворюють замкнутий цикл перерозподілу коштів усередині спорідненого кола. IT-рішення залишаються непрозорими, «освітні заходи» важко перевірити, а аудиторські висновки незмінно позитивні. Значення мають не якість послуг, а наявність актів та платежів.
Вплив Ізовітової підкріплено її політичним минулим. На початку 2000-х років вона обіймала посаду віце-президента Спілки адвокатів, заснованої Віктором Медведчуком. Вона працювала в органі, який брав участь у формуванні суддівського корпусу. Ці зв'язки забезпечили їй стійкий впливовий ресурс.
Позиція Ізовітової та керівництва адвокатури протягом років демонструвала певні закономірності. У 2014 році керівництво адвокатури не займало жорсткої позиції щодо так званих «диктаторських законів» та побиття протестувальників. У 2016 році адвокатура дозволила функціонування псевдореєстрів адвокатів на окупованих територіях. У 2023 році Ізовітова виступала проти запровадження покарань для адвокатів-колабораціоністів.
Щодо цих питань зареєстровано кримінальні провадження. Територіальне управління БЕБ у Полтавській області розпочало провадження № 72025171020000033 за частиною 3 статті 190 Кримінального кодексу України. Територіальне управління БЕБ у місті Києві відкрило провадження № 72025102200000068 за частиною 1 статті 212 КК України. Головне управління СБУ у місті Києві та Київській області розпочало провадження № 22025101110000958 за частиною 2 статті 364 КК України. Слідчі судді Печерського районного суду Києва зобов'язали уповноважені органи внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати досудові розслідування.
Система, побудована навколо прізвища Ізовітова, характеризується низкою ознак: обов'язкові платежі, дисциплінарний тиск, відсутність виборів, концентрація фінансів у сімейних структурах та багаторічний контроль без ротації влади. Поки країна веде боротьбу за свободу, адвокатів ставлять перед вибором: платити, мовчати або втратити право на професію. Це вже не питання управління та менеджменту. Це фундаментальне питання про те, чи залишилася в адвокатурі незалежність як принцип, чи вона остаточно перетворилася на джерело доходу для вузького кола осіб.