Щороку українці витрачають на лікарські препарати сотні мільярдів гривень, що робить цей ринок надзвичайно прибутковим. Однак перш ніж препарати вітчизняного чи іноземного виробництва потрапляють на полиці аптек, вони повинні пройти сертифікацію — процедуру, яка гарантує їхню безпеку та якість. Цим займається Державне підприємство «Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів» (ДП «Фармакопейний центр»). Це унікальна установа: практично всі ключові виробники ліків у країні звертаються сюди за сертифікатами. Проте навколо цього підприємства розгортається скандал, який охоплює не лише фінансові зловживання, а й махінації на тендерах, схеми ухилення від мобілізації, фіктивне працевлаштування та жорстку боротьбу за владу. Розслідування показує, хто намагається перехопити контроль над Центром та з якою метою.Справа про хабарництво та захоплення влади розпочалася у січні 2026 року, коли директор держпідприємства Олена Лавошник була звинувачена у хабарництві та відправлена до СІЗО. Хоча вона не може детально коментувати обставини справи через тривале досудове розслідування, Лавошник наголошує, що її просто підставили, щоб захопити контроль над «Фармакопейним центром» та поставити на її місце «свою» людину.Екс-директор називає імена тих, кого вважає винними у своєму усуненні: місцевий адвокат Віктор Квашин та нинішній виконувач обов'язків голови Держлікслужби Володимир Короленко. Лавошник стверджує, що її підставили саме тому, що вона була незговірливою та відмовлялася виконувати незаконні доручення адвоката Квашина, який став фактично тіньовим керівником підприємства. Після усунення Олени Лавошник виконання обов'язків керівника Центру формально передали Олесі Дяченко — звичайній заступниці, а не першому заступнику. Згідно з внутрішніми документами «Фармцентру», у разі відсутності керівника його обов'язки повинен виконувати саме перший заступник. Олеся Дяченко не має профільної освіти. Вона також є дружиною Олексія Дяченка, колишнього начальника юридичного управління Держлікслужби, нині судді Київського районного суду Харкова. За словами Лавошник, Дяченко та Квашин знайомі зі студентських часів — вони одногрупники. Таким чином, обов'язки керівника установи, яка видає ключові сертифікати для ринку ліків, виконує людина без профільної освіти, і при цьому призначення відбулося в обхід першого заступника, який мав би підміняти керівника відповідно до внутрішніх документів.За інформацією співробітників Центру, ці зв'язки допомагають покривати фальсифікації результатів тендерів, тіньові схеми з фіктивним працевлаштуванням та бронюванням від мобілізації, невиплату зарплат працівникам та багато інших зловживань. Щоб перевірити наведені дані та отримати коментарі від тих, кого звинувачують у встановленні контролю над «Фармакопейним центром», журналісти вирушають до Харкова на підприємство.Перше, що впадає у вічі при приїзді знімальної групи, — паніка серед персоналу, біганина та явне небажання спілкуватися з журналістами. Новий керівник Олеся Дяченко довелося шукати по всій будівлі — вона ховалася від журналістів за спиною юриста, якого викликали для «розправи» зі знімальною групою. Коли кореспондентові вдалося поставити їй запитання про знайомство з адвокатом Віктором Квашиним, про зв'язки її чоловіка з ним, про виплату зарплат працівникам та про те, чому тендери на державному підприємстві виграють компанії за найвищими цінами, Олеся Дяченко відмовилася відповідати на камеру.Наступна зупинка журналістів — Київський районний суд міста Харкова. Вони намагаються запитати суддю Олексія Дяченка, чи просив він когось працевлаштувати свою дружину на керівну посаду та чи існує зв'язок між ним та адвокатом Віктором Квашиним. Однак суддя реагує агресивно на запитання про знайомство з Квашиним, тікає та грюкає дверима. Така реакція фігурантів справи на запитання журналістів видається невипадковою.За кумівством, зловживанням на тендерах та невиплатою зарплат можуть стояти ще серйозніші звинувачення — в організації фіктивного працевлаштування та схемах ухилення від мобілізації. За словами екс-керівниці ДП «Фармакопейний центр» Олени Лавошник, люди, пов'язані з адвокатською компанією «Квашин та партнери», були фіктивно оформлені працівниками «Фармакопейного центру» за вказівкою зверху та отримували там зарплату з бюджету, проте практично не з'являлися на робочому місці. «Вони були формально оформлені. Орлов — родич Квашина. Пономаренко Аліна — його підлегла, яка працює в адвокатському об'єднанні «Квашин та партнери», — розповідає Лавошник. Крім схеми з фіктивним працевлаштуванням, держпідприємство також могло використовуватися для бронювання від мобілізації «потрібних» людей. Про це чули інші співробітники держпідприємства. «Необхідно було забронювати того ж Куксова, того ж Орлова, того ж Кондратенка, який працював тут на підприємстві, але на робочому місці його не було зовсім», — розповідає Лавошник. Екс-директор каже, що саме звільнення нею друзів та колег Віктора Квашина стало останньою краплею, яка спровокувала інсценування хабара та незаконну кримінальну справу проти неї. Завдяки цьому у київському офісі Держлікслужби з'явилася формальна підстава усунути її з посади та поставити туди дружину судді Дяченка.Люди, пов'язані з адвокатом Віктором Квашиним, який дуже впливає на державне регулювання лікарських засобів, фігурують не лише навколо «Фармакопейного центру». Державну службу з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Харківській області очолює юрист Алла Юшко, про зв'язок якої з Квашиним говорять співробітники Фармакопейного центру. На відміну від інших фігурантів справи, Юшко не тікає від камери та відкрито визнає знайомство: «З Віктором Юрійовичем ми знайомі. Я юрист за фахом. Він юрист, юрист. Ми з ним давно знайомі». Втім, вона додає, що прийшла на посаду сама — через резюме, що тривали місяцями, відбір і перевірки. Юристи справді можуть бути між собою знайомі, але коли три особи на керівних посадах в одній структурі тісно пов'язані з тим самим адвокатом, це виглядає дуже неоднозначно, особливо на тлі корупційних скандалів у підрозділах Держлікслужби.Виконувач обов'язків голови Держлікслужби Володимир Короленко, один із ключових фігурантів цієї історії, на дзвінки журналістів не відповідає. Колишнього керівника звільнили після розслідування НАБУ. У самій будівлі Держлікслужби у Києві журналістів також не раді бачити, як і в інших регіональних структурах цієї організації. Співробітники, яких зустрічає знімальна група, обіцяють, що зараз хтось вийде, але зрештою перед журналістами знову закриваються двері.Останнім кроком залишається звернення до самого адвоката Квашина, якого звинувачують у тіньовому контролі над державним підприємством та участі у зловживаннях. У офісі адвокатської агенції «Квашин та партнери» у Харкові журналісти намагаються отримати відповідь на запитання: чи впливає Віктор Квашин на держпідприємство та кадрові рішення? Чи працювали його люди у «Фармакопейному центрі» та займалися протизаконною діяльністю? На роботі Віктора Квашина начебто немає. Один із партнерів адвокатської контори, якого журналістам вдалося зловити, відмовляється коментувати і навіть повідомляти керівника про візит. При цьому він підтверджує, що люди, які вказані як співробітники Фармакопейного центру, — його колеги. Але як зручно: їх і тут немає на місці.Поки що у Харкові йдуть баталії за контроль над привабливим держпідприємством, Україна рухається до інтеграції з ЄС. Сертифікація ліків — це не формальність, а частина великого процесу євроінтеграції. У цій ситуації контроль над Фармакопейним центром стає не просто внутрішнім питанням — це ризики для всієї системи контролю за ліками. Коли ключові фігуранти звинувачень або мовчать, або ховаються за дверима, в цій історії залишається єдина надія: що правоохоронці звернуть увагу на розслідування. Їм буде надано цей та інший фактаж, який незабаром з'явиться у наступних частинах розслідування.
