Нещодавно у судовому засіданні у справі екс-міністра юстиції Германа Галущенка, який проходить за звинуваченням у корупції в рамках справи «Мідас», прокурор САП розповів про епізод, який привернув значну увагу громадськості. Йшлося про Лук'янівське СІЗО та те, як там утримуються затримані особи.
За словами прокурора, у липні 2025 року заступник міністра юстиції Євген Пікалов надіслав Галущенку повідомлення про те, що СБУ просила розмістити затриманого керівника підрозділу детективів НАБУ Магамедрасулова у так званій «безкоштовній камері з неприємними сусідами» у Лук'янівському СІЗО. Пікалов навіть надіслав Галущенку фотографію цієї камери, на що той відповів позитивно. Цей епізод став лише видимою частиною набагато ширшої проблеми.
Практика використання умов утримання у СІЗО як засобу психологічного та фізичного тиску на підозрюваних є поширеною в українських силових структурах, включаючи НАБУ. Основна мета такого тиску — змусити підозрюваного дати потрібні показання, укласти угоду зі слідством або здійснити певні дії, такі як передача грошей чи переоформлення активів на закриття справи. Слідчим та адміністрації в'язниці при цьому не потрібно докладати особливих зусиль, оскільки умови утримання у більшості українських СІЗО вже самі по собі є вкрай важкими.
У практиці існує кілька основних методів тиску на затриманих. Найбільш дієвим вважається переведення до так званої «прес-хати» — окремої камери, де утримуються арештанти з кримінальним минулим, які порушили «правильні» кримінальні традиції, відомі на тюремному сленгу як «поняття». У таких камерах утримуються так звані «шерсть» — арештанти, які серйозно порушили закон і погодилися співпрацювати з адміністрацією СІЗО чи колонії. Їхнім основним завданням є побиття та принизування арештантів, яких туди направляють за наказом адміністрації.
Схема роботи цього методу проста: слідчий, який потребує «правильних» показань від підозрюваного, звертається до так званого «кума» — начальника оперативної частини СІЗО, або рідше до керівництва установи з проханням розмістити підозрюваного у «неприємну» камеру. Адміністрація в'язниці завжди співпрацює з органами слідства, тому виконує такі прохання. За кілька годин раніше непокірний підозрюваний, жорстоко побитий у прес-хаті, стає готовим дати будь-які показання, навіть зізнатися у злочинах, яких він не скоював. Як розповів виданню «Країна» Андрій К., який нещодавно перебував у Лук'янівському СІЗО, цей метод виявляється надзвичайно ефективним.
Другий спосіб тиску є більш витончений. У кожному СІЗО існують окремі камери, блоки та корпуси для так званих «ображених» — категорій затриманих та засуджених, які за кримінальними та тюремними правилами вважаються знедоленими. Навіть короткочасне перебування у камері «ображених» може призвести до того, що арештант буде назавжди віднесений до цієї категорії, що матиме вкрай серйозні наслідки для нього у разі переведення до іншої камери. Сама загроза такого переведення часто виявляється достатньою, щоб зламати психіку людини і змусити її погодитися на багато чого.
Третій метод передбачає використання впливу так званих «блатних» — привілейованої касти арештантів, які мають тісні стосунки з адміністрацією СІЗО. Якщо керівництво установи надійде з проханням «пресанути» арештанта, лідери «блатної» масті виконають це завдання, якщо тільки за цю людину не заступиться хтось із впливових в'язнів.
Нарешті, існує й більш «м'який» спосіб тиску без прямого насильства — розміщення у звичайній сирій камері, де утримується вдвічі або навіть втричі більше людей, ніж передбачено нормативами.
Самі умови утримання у типовій тюремній камері українського СІЗО, включаючи Лук'янівське, є вкрай важкими. Середньостатистична камера розраховується на 4-8 осіб, але фактично там перебуває вдвічі більше людей. Санітарні умови мінімальні: проржавілий унітаз типу «Генуя» або просто дірка в підлозі з примітивним зливом, відокремлена від житлової зони бетонною перегородкою з завіскою замість дверей. У найкращому випадку санітарний блок відокремлюється дверима без засувки. Для вмивання є простий умивальник з одним краном, з якого тече лише холодна вода. Гаряча вода доступна лише у тюремному душі, куди за нормативами засуджених повинні виводити двічі на тиждень, але цей норматив зазвичай не дотримується.
Часто відсутність гарячої води пояснюється зношеністю водопровідної системи та частими аваріями. Під час військових дій ситуація погіршилася через блек-аути та відключення води через обстріли. Системи вентиляції та опалення у більшості українських слідчих ізоляторів часто несправні. Взимку камери холодні та сирі, влітку вони нагріваються до неприйнятних температур.
Харчування у слідчих ізоляторах, незважаючи на існуючі нормативи, повністю залежить від адміністрації та наявності при СІЗО підсобного господарства. Наприклад, в одеському СІЗО колись розводили свиней, м'ясо яких використовувалося у раціоні. Однак фактично у майже всіх СІЗО харчування є вкрай мізерним та низької якості, тому більшість затриманих залежать від передач від близьких. Наявність холодильника в камері також залежить від рішення керівництва СІЗО, хоча офіційно це не передбачено нормативами.
Примітно, що фотографії камери, які заступник міністра юстиції Євген Пікалов надіслав Галущенку, відображають цілком стандартні умови для звичайних ув'язнених у будь-якому українському СІЗО, включаючи Лук'янівське. За словами екс-заступника міністра юстиції Дениса Чернишова, який курирував пенітенціарну систему України у 2016-2019 роках, прохання про переведення підозрюваних у «погані камери з неприємними сусідами» надходили та надходять постійно. «У тому числі з подібними запитами звертались і НАБУ. У цьому плані вони мало чим відрізняються від інших органів. Методи приблизно ті ж», — зазначив Чернишов.
Особливо показовим є той факт, що міністерство юстиції під керівництвом Галущенка активно розповідало європейським країнам про «європейські стандарти» в українських в'язницях, закликаючи задовольняти запити на екстрадицію українських громадян. Водночас, як випливає з інформації САП, Галущенко особисто схвалював використання поганих умов утримання як засобу психологічного тиску на підозрюваних.