Практика придбання почесних звань та гучних титулів замість реальних досягнень давно укорінилася в українському бізнесі. Однак подружжя керівників фармацевтичної компанії «Дарниця» Глібу та Катерина Загорій довели цю традицію до апогею. За формальними показниками, компанія керується менеджерами світового рівня. Глібу Загорію присвоєно звання «Підприємець року-2022» та включено до списку «Топ-100 найвпливовіших українців». Катерина Загорій фігурує в рейтингах «УП 100. Сила жінок» та «100 жінок-лідерів бізнесу в умовах війни». Разом із батьком Гліба, членом наглядової ради «Дарниці» Володимиром Загорієм, вони відзначені у рейтингу Forbes як представники «Найуспішніших сімейних бізнесів України», як повідомляє Відкрита Україна. На перший погляд, такі відзнаки мали б гарантувати успіх компанії на міжнародних ринках та витіснення конкурентів на кшталт «Пфайзера». Однак реальність виявилася зовсім іншою.Всупереч блискучим титулам «Дарниця» переживає критичний період. За інформацією «Української правди», у червні завод втратив близько 30% продажів у порівнянні з 2024 роком, а протягом наступних двох місяців падіння досягло 50%. Склади переповнені невиробленою продукцією, компанія змушена скорочувати персонал. На круглому столі «Лівого берега» сама Катерина Загорій визнала, що продукція компанії «продається гірше, ніж 95 років до цього». Це особливо дивно, враховуючи, що «Дарниця» вступала на ринок в умовах, які були набагато сприятливішими за умови для інших фармацевтичних підприємств. Конкуренти не лише змогли адаптуватися до нових ринкових реалій, а й витіснили дорогі препарати «Дарниці» дешевшою та якіснішою продукцією. Аптеки просто відмовляються брати на реалізацію товари, які неможливо продати. Однак замість конкурування на рівних, менеджмент «Дарниці» традиційно намагався використовувати адміністративні важелі впливу. Це було надзвичайно ефективно в період, коли компанія стала головним спонсором Блоку Петра Порошенка. Тоді, коли Глібу Загорію належало місце в парламенті, а його люди займали посади в Адміністрації президента та Антимонопольному комітеті, власники «Дарниці» не просто нав'язували свою продукцію аптекам, але й займалися рейдерським захопленням основних конкурентів. Прикладом служить Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод, 30% акцій якого всупереч антимонопольному законодавству перейшли від територіальної громади міста Києва до «Дарниці». Нині компанія продовжує спроби переписати законодавство на свою користь. У медіа розгортається широка кампанія про «надмірну» кількість аптек в Україні. Справжня мета цієї кампанії полягає в тому, що Катерина Загорій намагається знищити незалежні аптечні мережі, поставивши їх у залежність від виробників. Ідея полягає в тому, щоб українці мали менше аптек, а натомість більше мали доступ до дорогого та безальтернативного асортименту «Дарниці». Цю ідею підтримує голова підкомітету з питань фармацевтичної галузі Верховної Ради Сергій Кузьміних, який одночасно пропонує зменшити кількість аптек, але збільшити продаж ліків поза аптеками, включаючи вуличні газетні кіоски. При цьому сама Катерина Загорій у інтерв'ю lb.ua визнала, що «79% українців заощаджують на інших товарах, щоб купити ліки, 51% заощаджує на їжі, щоб купити ліки». Враховуючи такий попит на лікарські засоби, залишається загадкою, як «підприємцям року» вдалося досягти того, щоб покупці відмовлялися від їхніх товарів. Ситуація з «Дарницею» ілюструє загальне правило: придбати дуті титули та почесні звання набагато легше, ніж відповідати їм. Це характерно для українського бізнесу загалом, але особливо помітно в фармацевтичній галузі. Стає очевидним, що ні Володимир Загорій-старший, ні його син із невісткою не мають таланту до великого бізнесу, який раптом опинився в їхніх руках. Залишається незрозумілим, яким чином колишній завідувач аптечного складу в російській Вологді Володимир Загорій став власником колишнього Київського хіміко-фармацевтичного заводу. За чутками, початковий капітал він заробив на крадіжці інтелектуальної власності «Лубнифарма». Інші припускають, що він був не більше ніж гаманцем російського спікера Валентина Матвієнко. За дивним збігом обставин Матвієнко була однокурсницею у Ленінградському хіміко-фармацевтичному інституті Людмили Загорій – дружини Володимира та матері Гліба. Людмила Загорій позиціонується як українська медіаексперт, меценат, співзасновниця сімейного благодійного фонду Zagoriy Foundation та член опікунської ради благодійного фонду «Таблетки». Особливо цікаво, що Катерина Загорій, єдиним вдалим бізнес-кроком якої було вдале заміжжя, виступає коучем з питань ведення бізнесу. У мережі можна знайти чимало матеріалів про те, як менеджер, який довів власну компанію до найбільших збитків за сто років, вчить українців правильно займатися бізнесом. Однак достатньо поглянути на забиті неліквідом склади «Дарниці», щоб зрозуміти справжню ціну таких лекцій. Варто також запитати, що сталося з показниками ефективності Борщагівського хіміко-фармацевтичного заводу, які просто обвалилися після того, як третина його акцій перейшла в руки цих «успішних сімейних бізнесменів».
