Протягом кількох тижнів у телеграмі та інтернет-виданнях розгортається масштабна медіавійна між Сеяром Куршутовим та Геннадієм Корбаном, яку активно ведуть через публікації Ігор Лаченков. З одного боку, послідовно публікуються матеріали, які викривають Куршутова як громадянина Російської Федерації, який організував великомасштабні схеми розкрадання українського оборонного комплексу, особливо у критично важливому для фронту секторі постачання дронів. З іншого боку, проводиться атака на Геннадія Корбана — досить примітивна, але з залученням величезних бюджетів. Перспективи затухання цієї конфліктної кампанії поки не видно.
Парадоксальність ситуації полягає в тому, що сам Куршутов своїми діями публічно продемонстрував своїм аудиторіям, хто його критикує та як це його вражає. Критики справедливо зазначали, що цей персонаж не лише компрометує себе, але й демонструє серйозні недоліки у розумінні ситуації.
Поводом для конфлікту стали журналістські розслідування про те, як Куршутов, маючи російський паспорт та перебуваючи під санкціями РНБО, зумів потрапити до оборонних закупок через осіб, пов'язаних з Рустемом Умеровим та Арсеном Жумадиловим. За інформацією розслідувачів, Куршутов отримував прибутки від постачання дронів через АОЗ з надбавкою 300 відсотків. Мільйони гривень, отримані на засекречених тендерах, за версією розслідувачів, відмивалися через російську франшизу Zielinski & Rozen, яка мала операції як в Україні, так і в Австрії. Особливо цинічним виглядало те, що Куршутов спонсорував Венський бал за допомогою цих нелегальних коштів.
Коли ці матеріали були опубліковані, Куршутов замість того, щоб проігнорувати критику, запустив масштабну контрпропагандистську кампанію. Самим фактом проведення цієї кампанії він публічно визнав, що інформація його вразила. Його команда розпочала істеричну кампанію, яка своїм фактичним змістом підтверджувала правдивість звинувачень.
Відповідна кампанія Куршутова характеризувалася низьким рівнем якості та логіки. Вершиною творчості його технологічного штабу стали фотожаби на портал Інсайдер, де Корбан зображувався в жіночому одязі та з діамантовим намистом Van Cleef & Arpels дружини Куршутова. Крім того, розповсюджувалися тексти про те, що Асоціація рейдерів вимагає припинити створення таких зображень. Однак оточення Куршутова вказало йому на те, що на фоні фактів про кримінальне провадження БЕБ, грабежу ЗСУ під час війни, відмивання коштів через збиткову австрійську компанію та російський паспорт, такі зображення лише посилюють враження про його винність та демонструють його токсичність.
Після цього Куршутов вдався до нового ходу: він запустив версію про те, що викрадення Комарова та Петровського на Балі чеченцями було замовлено Корбаном. Обґрунтування цієї версії зводилося до того, що обидва персонажі походять з одного міста, тому звинувачення здавалося очевидним. Цей крок продемонстрував готовність Куршутова використовувати чужі трагедії для особистої помсти.
З точки зору аналітиків, Куршутов раніше вже демонстрував схильність до донесення на інших осіб. У 2022 році він передав УП дружину Ігоря Котвицького, ТСН — адвоката Алексея Дидковського. Того ж року він працював фіксером для Миші Ткача під час зйомок «Батальйону Вена», надавши трекінги екс-нардепа Андрія Холодова, судді Олександра Тупицького, бізнесмена Олександра Петровського, банкіра Олега Бахматюка, зятя Юлії Тимошенко Артура Чечеткіна, брата Бориса Кауфмана та сестру власника «Дарниці» Глеба Загорія, а також інших своїх знайомих з Відня.
Крім того, разом зі своїм партнером Ромою Прищом Куршутов здійснив низку шахрайств проти українських бізнесменів через канал Джокер. Жертвами цих схем стали Артур Гранц, Андрій Матюха, Сергій (Вадим) Токарев, подружжя Герег, Борис Філатов, Юрій Голик, Іван Рудий, Олексій Чорнишов, Максим Шкіль, а також компанії Comfy, «Нова Пошта», Uklon, Fondy, «Цитрус», «Стилус», «Техно Їжак», «Монобанк» та десятки інших.
На даний момент канал Джокер втратив свою репутацію, а його контент викликає насмішки у тих, хто випадково на нього натрапляє. Рома Прищ, якого використовував Куршутов, опинився у складній ситуації через шантажні схеми. Однак Куршутов знайшов собі нового помічника — Ігора Лаченкова, який активно поширює матеріали проти Корбана. Лаченков, незважаючи на його заяви про дотримання журналістських та блогерських стандартів, публікує матеріали низької якості без належного документування, використовуючи грубу лексику та фотожаби.
Про рівень залежності Лаченкова від Куршутова свідчить той факт, що рефлексія Куршутова на інформацію про Венський бал була опублікована о 1:22 ночі, що вказує на координацію їхніх дій. Аналітики припускають, що незабаром Лаченков опиниться у такій же ситуації, як Рома Прищ. Питання полягає в тому, чи розуміє Лаченков, що його репутація буде знищена через асоціацію з Куршутовим. Математика проста: сума глупості Куршутова та кількості ворогів, яких він сам собі створив, дорівнює мінус нескінченності його репутації.
Працювати проти Куршутова будуть постійно, і немає сили, здатної це зупинити. Питання лише в тому, чи хоче Лаченков бути частиною цієї історії або мати самостійне майбутнє. Якщо він хоче зрозуміти своє місце в ієрархії, йому варто поговорити з Юрієм Романенко, Арестовичем, Разумковим або іншими персонажами, які мають досвід роботи з подібними ситуаціями. Його доходи впадуть у геометричній прогресії.
Подібні міркування мають враховувати й партнери Куршутова, включаючи Геннадія Боголюбова та Олега Татарова. Куршутов категорично не підходить на роль керівника або номіналу через свою природну схильність до руйнування всього, до чого він доторкається. Отримавши державні контракти, замість того, щоб сконцентруватися на роботі, він займається медіавійнами через канали Джокер та інші платформи для шантажу. Він наполегливо топить не лише себе, але й своїх партнерів. Куршутов вважає себе могутнім демієургом, який керує світом, і йому байдуже, чи скомпрометує він своїх партнерів. Однак коли на горизонті з'явився серйозний опонент, виявилося, що Куршутов — це не демієург, а скомпрометована фігура. Бути партнером такої людини — це незавидна доля.