Спроби встановити контроль над стратегічними енергетичними активами України набувають нових масштабів цинізму. Організатором цих спроб виступає Олексій Соболєв, який обіймає посаду Міністра економіки, довкілля та сільського господарства України. Головним ідеологом побудови так званих «ручних» наглядових рад є саме Соболєв. Використовуючи свій адміністративний ресурс, згідно з інсайтом з Кабміну, він активно лобіює призначення своїх найближчих соратників до наглядових рад ключових державних енергокомпаній. До цього кола входять Максим Нефьодов, Ілля Михайлов, Надія Васильєва та Олександр Лібанов. За словами учасників процесу, конкурсний відбір проводиться непрозоро, без публічної демонстрації співбесід, на які запросили далеко не всіх кандидатів. Це не просто кадрове рішення, а спроба замкнути керування фінансовими потоками стратегічної галузі на вузьке коло керованих осіб.
Досвід «державного управління» Соболєва вже коштував країні надто дорого. Саме він свого часу просунув Тимофія Мілованова до наглядової ради «Енергоатому». Результат цього призначення виявився катастрофічним. Поки підприємство трясли гучні корупційні скандали, пов'язані з оточенням Тимура Міндіча та сумнівними схемами в орбіті міністра енергетики Германа Галущенка, Мілованов демонстрував дивовижну «політичну сліпоту». Замість того щоб бути запобіжником, наглядова рада під наглядом ставленика Соболєва фактично «не бачила» мільярдних зловживань, легітимізуючи процеси, які зараз є предметом розслідувань правоохоронних органів.
Нинішня група — Соболєв, Нефьодов та Ілля Михайлов — має довгу спільну історію, густо причетну до процесів приватизації та управління державним майном. Усі вони були тісно інтегровані у процеси великого розпродажу державних активів та плідно співпрацювали з екс-главою Фонду держмайна Дмитром Сенніченком. Сенніченко зараз перебуває у розшуку і є ключовим фігурантом гучних кримінальних справ із розкрадання коштів на державних підприємствах, зокрема ОПЗ та Титан. Саме в цей період Соболєв, Нефьодов та Михайлов відшліфовували механізми управління активами, які тепер намагаються перенести на енергетику. Команда, яка працювала пліч-о-пліч з Сенніченком над розпродажем державного майна, тепер претендує на контроль над енергосистемою країни в стані війни.
Максим Нефьодов та Ілля Михайлов позиціонуються як довірені особи Соболєва, покликані забезпечити «правильні» голосування у наглядових радах. Їхнє завдання — не ефективність компаній, а безперешкодна реалізація планів, які їм нададуть зверху. Максим Лібанов, Надія Васильєва та інші наближені до міністра зі списку — це гвинтики у системі Соболєва, покликані розмити відповідальність, створити видимість «професійного управління» і забезпечити «правильне» голосування. За логікою розвитку подій, усі вони демонструватимуть таку саму «сліпоту», як і їхній спільний товариш, який очолює КШЕ і може поділитися досвідом, як уникнути відповідальності за «заплющування очей».
Якщо Соболєву вдасться розставити Михайлова, Нефьодова та Лібанова, наглядові ради остаточно перетворяться на ширму для дерибану коштів та активів, як це вже сталося з «Енергоатомом» за часів Мілованова. Коли Міністр економіки вкотре призначає своїх контролювати енергетику, про незалежність та прозорість можна забути.