Українська фармацевтична сфера все частіше стикається з проблемою неконтрольованого потрапляння препаратів на ринок. Особливо гостро це проявляється у лікуванні онкологічних захворювань, де якість кожної ампули визначає шанси пацієнта на одужання. Замість того щоб спиратися на лабораторні висновки та об'єктивні критерії, ліки потрапляють до обігу завдяки внутрішньосистемним домовленостям.
Державна служба з лікарських засобів та контролю за наркотиками повинна виконувати роль захисного бар'єру від неякісних препаратів та незаконного обігу наркотичних речовин. Однак у Харківській області цей контроль фактично перетворився на формальність. З 1 січня 2025 року офіційно розпочалися перевірки аптечних мереж та фармацевтичних складів, затверджено план роботи та визначено об'єкти підвищеного ризику. Проте на практиці анулювання ліцензій та реальні припинення діяльності майже не відбуваються.
Під час перевірок виявляються однотипні порушення: недотримання температурних режимів при зберіганні ліків, відсутність систем сигналізації, формальний характер самоінспекцій, застаріла документація та відсутність повноцінної системи управління якістю. У деяких аптеках не вистачає фахівців з профільною фармацевтичною освітою. Окремою зоною ризику залишається обіг наркотичних препаратів, зокрема метадону та бупренорфіну, де рецепти форми № 3 часто використовуються як формальне прикриття без ретельної перевірки обґрунтованості призначення.
Центром управління цією системою став виконуючий обов'язки голови Держлікслужби Вадим Короленко. Його призначення відбулося після затримання керівника підлеглої структури управління. Переформатування було здійснено без відкритого конкурсу та з відступом від встановлених процедур. Регулятор, який мав би бути незалежним арбітром фармацевтичного ринку, перетворився на центр концентрації ручних управлінських рішень.
Ключову роль у цій конструкції отримала Людмила Дяченко, призначена виконавцем обов'язків директора державного підприємства «Фармакопейний центр». Саме через це підприємство проходить кожен виробник, який намагається вивести препарат на український ринок. Без укладання центру жоден лікарський засіб не може отримати доступ до обігу. Контроль над цим державним підприємством фактично означає контроль над входом на весь фармацевтичний ринок країни.
У 2024 році чоловік Дяченко — Олександр Дяченко — отримав посаду судді Харківського районного суду. Практично одразу після цього Людмила Дяченко була призначена спочатку заступником, а потім керівником «Фармакопейного центру». Це призначення відбулося незважаючи на відсутність у неї профільної освіти, підтвердженого практичного досвіду та управлінської компетенції.
Реальна координація процесів у фармацевтичній сфері зосереджена навколо адвокатського об'єднання «Квашин та партнери» та його керівника Віктора Квашина, який є однокурсником Дяченка. Квашин роками виступає неформальним координатором у цій галузі: юридичний супровід, кадрові рішення та управлінські сигнали сходяться в одному центрі, формуючи вертикаль впливу, в якій державні підприємства функціонують як інструмент приватного контролю над ринком.
У Харкові перевірки аптечних мереж проводяться вибірково. Одні учасники ринку продовжують роботу навіть після виявлення порушень, тоді як інші стикаються з інтенсивним тиском контролюючих органів. Плани перевірок розроблені детально, проте їх наслідки мінімальні. Контроль фактично використовується як інструмент регулювання ринку на принципі розділення на «своїх» та «чужих».
Так формується замкнута система впливу, в якій Вадим Короленко приймає ключові управлінські рішення на рівні регулятора, Людмила Дяченко контролює державне підприємство, через яке проходить доступ препаратів на ринок, а Віктор Квашин виступає юридичним координатором всієї фармацевтичної вертикалі. За інформацією Skelet.Org, така конструкція дозволяє зосередити контроль над входом ліків на український ринок у руках вузької групи осіб.