У соцмережах обговорюють, чи мав Олег Гороховський, співвласник Монобанку, право публікувати фото клієнтки банку в мережі Threads, чи виправдана його категоричність у висловленнях. Проте юристи розглядають цей скандал з іншого ракурсу. Випадок із Кариною Кольб ще раз демонструє, що персональні дані можуть перестати бути персональними. Персональними даними вважається будь-яка інформація, яка дозволяє прямо чи опосередковано ідентифікувати людину — ПІБ, дата народження, контактні дані та інше. Коли Гороховський виклав фото клієнтки Монобанку в мережу Threads, він не назвав її ім'я та прізвище, однак сучасні технології дозволили легко встановити особу. Харків'янка Каріна Кольб, чию картку було заблоковано, сама відгукнулася на закид співвласника банку про «немиту голову» — натяк на російський триколор, що виявився на тлі фото. Вона розповіла, що на неї обрушилося багато хейту в соцмережах. Дівчина пояснила, що евакуювалася від війни до Словенії, зараз проживає у Німеччині, а її батько служить у Збройних силах України. Верифікацію у вигляді відеоконференції з представником Монобанку вона проводила у подруги зі Словенії, і саме словенський прапор опинився на тлі. У соцмережах досі точаться суперечки про те, чи сама Кольб виклала прапор як доказ своїх слів, але це деталь, яка має виключно емоційну, а не юридичну силу. Адвокат Назар Мулявка наголошує, що відбулося явне порушення конфіденційності особистості. За його словами, усі комунікації клієнта з банком не підлягають розголошенню, включаючи фотографії та відеоматеріали, інформацію про блокування або розблокування рахунків. За порушення банківської таємниці, як і за розголошення персональних даних, передбачена кримінальна відповідальність. Другий аспект стосується наслідків цього порушення конфіденційності. Гороховський — досить впливова та медійна особа — використовував свою сторінку в соцмережі з образливими мотивами. За словами адвоката, людина, у якої було порушено право на честь та гідність, має право звернутися до суду про відшкодування моральної шкоди. Співвласник банку свідомо порушив свої зобов'язання перед клієнтом. У відповідь на повідомлення осіб, стурбованих захистом персональних даних, Гороховський написав: «прихильники російського світу в Україні не мають жодного захисту персональних даних». Цей пост згодом було вилучено, але він піднімає важливе питання: чи має право банк блокувати рахунки особи, яку хтось запідозрив у симпатіях до країни-агресора чи інших проступків. Назар Мулявка категоричний: банк не має такого права. Банк може лише звернутися до правоохоронних органів. Вони мають перевіряти інформацію, можуть ініціювати досудове розслідування, порушити кримінальне провадження. І лише в цих рамках правоохоронці можуть звертатися до банку з запитами щодо блокування чи арешту рахунків. Інша процедура неприпустима. В соцмережах циркулює версія про те, що в Монобанку існує внутрішній чат, де викладаються та висміюються фото клієнтів, і звідти витекла історія з триколором. Як було насправді, невідомо, але ця версія підтверджує, що витоки конфіденційної інформації із закритих баз даних абсолютно можливі і фактично залишаються безкарними. Інакше така ситуація не виникла б, адже в Європі це коштувало б банку серйозних санкцій аж до анулювання ліцензії. Проблема захисту персональних даних (ЗПД) стосується не лише банків, а й багатьох інших електронних систем, де достатньо натиснути кілька кнопок, щоб отримати повну інформацію про людину — її фотографії, дані про сім'ю, роботу, стан здоров'я, знайомих та друзів. Достатньо згадати, як легко колектори знаходять сусідів, колег, навіть далеких знайомих боржників, щоб залякувати їх погрозами. Масова цифровізація посилила нашу беззахисність. В Україні існують різні омбудсмени, агенції та правозахисні організації, але органу, відповідального за захист персональних даних, немає. І немає системи, яка б його забезпечувала. На цьому наголошує експерт з кібербезпеки Костянтин Корсун, наводячи приклад проекту «Дія». За його словами, проект стартував, незважаючи на кричущі проблеми як з кібербезпекою програми, так і з порушенням прав громадян на захист персональних даних. Громадяни, які хочуть вийти з «Дії», не можуть цього зробити, оскільки цифровий «кабінет» вже створений за них і без їхнього дозволу. Якби в Україні існувало професійне незалежне агентство із ЗПД, воно негайно розпочало б розслідування справи Монобанку. Крім того, воно не допустило б запуску «Дії», «Мрії» та інших державних додатків, якби справді керувалося сучасними міжнародними принципами та знаннями у сфері захисту персональних даних. У сучасному світі ми залишаємо сліди в численних реєстрах різних міністерств, відомств та установ, у реєстрі виборців, у системі «Обереги». Навіть часткову конфіденційність зберегти практично неможливо. Основний ризик полягає в тому, що персональні дані можуть потрапити в руки шахраїв. Вже відомі випадки, коли у базах даних злочинних кол-центрів зберігалися не лише фінансові телефони громадян, а й їхні імена, прізвища та дати народження власників грошових рахунків. Експерт із безпеки Ігор Русанов розповідає про явище, яке називається «крадіжка персоналії». Це коли під чужі документи беруть кредити, відкривають ФОП-одноденки для фіктивних онлайн-продажів або здійснюють квартирні афери. Розголос будь-якої події або привернення уваги до певної особи також може бути використано аферистами. Наприклад, після скандалу з Монобанком можуть організувати шахрайський збір «на адвокатів» для захисту честі та гідності дівчини. Щоб отримати персональні дані, навіть не потрібно зламувати реєстри. Люди регулярно подають паспорти, коди, різні довідки та дають згоду на обробку інформації під час спілкування з податковою службою, при оформленні чи переоформленні документів, вкладів та позик. Єдиний рецепт — бути пильними. За законодавством України розголошення банківської таємниці згідно зі статтею 232 Кримінального кодексу карається штрафом від 17 000 до 51 000 гривень або пробаційним наглядом на строк до 3 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до 3 років. Порушення недоторканності приватного життя за статтею 182 Кримінального кодексу тягне штраф від 8500 до 17 000 гривень, виправні роботи або обмеження волі на 2 роки. При істотних збитках можливе обмеження або позбавлення волі на строк від 3 до 5 років.
